Освітяни мають обрати сьогодні: вести Україну вперед до омріяного майбутнього, або – на маргінес. Бо завтра вибору вжe нe будe
У Міжнародний день боротьби з бідністю, 17 жовтня у Києві дала про себе знати всеукраїнська акція протесту профспілок, яку ініціювала Федерація профспілок. Мітинг-хода розпочалася з парку Тараса Шевченка і пройшла Хрещатиком, Майданом Незалежності, вулицею Грушевського. Біля будівлі Кабміну протестувальники озвучили основні вимоги профспілок: підвищення рівня зарплат і пенсій; припинення зростання цін на споживчі товари і комунальні послуги; врахування у проекті Держбюджету-2019 пропозицій профспілок; STOP – державному рейдерству.
Сьогодні багато в чому від освітян залежить, якою буде Україна, чи зможе вона зняти гальма свого розвитку. До речі. Майбутнє України і фортуна освітян — таку назву отримала доповідь Олександра Тертичного для прийдешньої ІІ Всеукраїнської наукової коференцї «Освіта і наука в умовах глобальних трансформацій». З урахуванням соціальної значущості теми, пропонуємо читачам адаптований виклад у формі звернення до українських освітян.
“Освітяни отримали реальний шанс стати провідною верствою суспільства з усіма відповідними бонусами: соціальний статус, висока оплата праці і найкращий соціальний пакет, комфортні умови на роботі і дома, впевненість у майбутньому… Сьогодні цю нішу обіймають програмісти, оскільки роблять вирішальний внесок до зростання продуктивності в наявному, четвертому в історії суспільства, Інформаційному стані. Але за кілька років вони мають поступитися першістю, бо структурна еволюція суспільних продуктивних сил веде до ключової позиції наступний, ПостІнформаційний стан. Коли саме і за яких умов прийдешнє стане реальністю, пояснює, зокрема, науково-дослідницька Програма, що започаткована міждисциплінарною групою дослідників Спільний Проект у 2012 році.
На жаль, більшість тих, хто кровно зацікавлений в омріяному майбутньому, досі не знають засобів його наближення і отримання. Якщо ж освітяни самі для себе не стануть наближати бажане Майбутнє, то фортуна від них відвернеться і вони можуть отримати небажане.
«Ефективно об`єднати сучасну націю може лише спільний проект майбутнього – не нав’язаний згори, а вистражданий і усвідомлений усіма активними громадянами» – цим висновком відомого філософа Ортега-і-Гассети керувалися ініціатори Спільного Проекту. Вони виходили з того, що свій Проект всі українці вже вистраждали, і його пора усвідомити не лише обраним інтелектуалам, а й УСІМ активним громадянам.
То як же вони усвідомлять, якщо освітяни їм не допоможуть?
Найвищий цеховий інтерес в реалізації Програми Спільного Проекту освітяни мають тому, що ПостІнформаційний («людинотворчий») період розвитку суспільства принесе пріоритет сфері виховання та педагогіки: коли людина стане не лише засобом, а головною метою економічного розвитку. До прийдешнього стану розвинуті країни мають увійти близько 2030 року. І не просто увійти, а на десятиліття випередити всіх інших — внаслідок надзвичайного прискорення суспільних процесів.
Проте, в Україні шлях до успіху блокує феодально-олігархічна система, і зрозуміло чому: у прийдешньому ПостІнформаційному стані історія не передбачає їй місця. Оскільки ТАМ олігархату просто не може бути, він тримається за минуле усіма засобами, і вже третє десятиліття не дозволяє країні розвинутися природним чином.
Як можна зняти Україну з гальма, показують 20 ланок «захисного ланцюга», що окреслює аксіоматичне поле, загальну проблематику і надає логіку розгортання Проекту:
1. Феодально-олігархічна система опустила Україну на останні позиції європейських рейтингів, і сьогодні гальмує розвиток.
2. Оновитися Система не хоче і не може, про що свідчить практика багатьох років взагалі і зокрема – процес імітації «оновлення», який бачимо від 2014 року.
3. Прихильники Системи намагаються її перефарбувати і видати за нову.
4. Безперервна мімікрія викликає суспільну потребу отримати конкретне уявлення про іншу, дійсно нову Систему.
5. Методологічними джерелами наступної Системи можуть бути загальносвітові закономірності соціосинергетики і українська ентелехія.
6. Замінити чинну Систему можливо лише в процесі соціальної творчості, яка за потужністю має стати співмірною з Майданами.
7. Майдани вже відбувалися, і це дозволяло використати соціальну енергію на заміну чинної Системи.
8. Шанси не були використані, оскільки консолідованої контреліти і несистемної опозиції в Україні не існувало, а інтелектуали були не готовими до спонтанного волевиявлення мас.
9. Неготовність інтелектуалів виявилася, перш за все, у відсутності Пропозиції для нації, яка містила би концепт стратегічного розвитку країни.
10. Без подібної Пропозиції, навколо якої можна консолідувати націю, сподіватися на гідне Майбутнє немає підстав.
11. Концепт Стратегії потрібен і без сподівань на гіпотетичний наступний Майдан – для прискорення формування контреліти і несистемної опозиції, які щойно зародилися.
12. Бачення (Візія) майбутнього має містити Дорожню карту – концептуальну відповідь на запитання «Яким чином реалізувати Бачення?»
13. Дорожня карта має визначати напрями, засоби, маршрут, орієнтовну швидкість руху країни, а також соціальні та організаційні інструменти оновлення.
14. Поширити самоорганізаційні практики Майдану здатен волелюбний соціальний прошарок, який, на додачу до свободи, отримає також матеріальні дивіденди (достаток і соціальні ліфти) в процесі та внаслідок досягнення Мети.
15. Таку роль здатен відіграти український відповідальний клас, ядро якого складають активісти Майдану, добровольці і волонтери. Вони довели свою відповідальність перед суспільством.
16. Соціально-економічний склад відповідального класу містить переважно самозайнятих, осіб творчих професій, менеджерів, професуру, представників малого і середнього бізнесу, ІТ-сектору та інших проривних кластерів.
17. Консолідацію відповідального класу може прискорити об’єднавча загальнодемократична візійна Платформа.
18. Платформа відіграє роль програмного координатора, якщо буде відповідати сучасним вимогам: реальна відкритість, максимальна прозорість, поточний зворотний зв’язок лідерів з громадою.
19. Проект Програми позапартійного об’єднання мають ухвалити ініціатори організаційного етапу з урахуванням напрацювань дослідників.
20. Проект має отримати професійну експертизу і пройти громадське обговорення.
А тепер вмикаємо логіку: чи не ті, хто отримає від оновлення максимальні вигоди (освітяни), мають докладати максимум зусиль до консолідації?
Так що, шановні пані і панове, доценти і професори, все у ваших руках. Вести Україну вперед до омріяного Майбутнього, або – на маргінес, узбіччя історичного процесу. Вибір є, обираєте самі.
Тих, хто обере Майбунє, не будуть водити на збори, мітинги, в пікети чи на барикади: рятувати Україну вони зможуть в кабінетах і бібліотеках. В рамках соціальної філософії критикуйте і доповнюйте Позитивний сценарій, визначайте, наскільки прийнятне для вас таке Майбутнє. Якщо прийнятне, навчайте інших: для філософів, соціологів, істориків, правознаців для початку вистачить і спецкурсу.
Якщо не ви, то хто і навіщо це стане робити для вас?
Натхнення освітянам і науковцям, можливо, додасть заклик першого віце-президента НАН України, колишнього директора Національного інституту стратегічних досліджень Володимира Горбуліна: «Де ті образи і проекти майбутнього, які б об’єднували нас? Справді, якщо бути чесними перед собою, можна дійти парадоксального висновку: ми перестали мріяти по-справжньому сміливо. Перестали ставити амбіційні завдання, з чіткою метою і планами їх досягнень. І це дуже добре відчувається як простими українцями, так і експертним середовищем. Звідси й запит на будь-які спроби створити такий прообраз, дати хоч якийсь зрозумілий і футуристично прийнятний орієнтир…».
Роль саме такого орієнтиру може відіграти Позитивний сценарій Спільного Проекту, бо наразі залишається єдиним (на жаль) якісним концептом Бачення майбутнього і Дорожньої карти до нього.
Третя редакція Сценарію була завершена влітку 2017 року, і восени отримала професійну відзнаку – експертизу та позитивну Рецензію незалежної профільної установи «Агенція досліджень системних технологій».
Рецензія відзначає, зокрема, що «Проект містить розгорнутий аналіз подій Революції Гідності, європейського відгуку на них та причин невдалих спроб громадськості опанувати мистецтво розбудови дійсно демократичної влади у країні. На підставі аналізу належним чином сформульовані пропозиції щодо виправлення “ситуації поразки”, і спрямування зусиль у річище конструктивно-об’єднавчої діяльності громадян, партій, громадських груп, волонтерських і добробатівських структур.»
«В цілому проект “Позитивний сценарій” заслуговує суспільного визнання, і може бути рекомендований як проект програми об’єднавчої платформи.»
Олександр ТЕРТИЧНИЙ, незалежний дослідник, координатор групи Спільний Проект
Фото із сайту Профспілка працівників освіти і науки України
Читайте також (файли з пакету “Позитивний сценарій”:
ЩО БУДЕ ПІСЛЯ 2030-го: ОПТИМІСТИЧНИЙ ПРОГНОЗ
УКРАЇНСЬКИЙ МАРШРУТ: НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ
Про акцію протесту профспілок “Український репортер” розповідав тут:
У Києві біля Кабміну велелюдно – мітингують профспілки (+відео, оновлено)
