“Синій кит” як нашестя на Київ
Запрошення до «груп смерті» одержують в СМС і соцмережах. Рятують правоохоронці, кіберполіція, психологи…
Нещодавно столичні правоохоронці врятували від самогубства 15-річну дівчинку, знявши її з останнього, 16-го, поверху будинку в Шевченківському районі столиці.
– Дівчинка за кілька годин до того, як планувала зробити фатальний крок, вимкнула телефон, видалила свій профіль у соціальній мережі, залишила матері передсмертну записку, – розповів начальник Головного управління Нацполіції у Києві Андрій Крищенко. – Добре, що мама дівчинки вчасно знайшла записку і кинулася до правоохоронців. На пошуки одразу ж орієнтували усіх патрульних та бійців Нацгвардії. Працівники кіберполіції спочатку вирахували і знайшли подругу дівчинки, яка в останню мить злякалась і не дійшла до критичної межі, а вже через неї вийшли на жертву безглуздої, злочинної гри. Вчасно і в останню мить.
Як розповіли оперативники Шевченківського райуправління поліції, обидві дівчинки мали численні порізи на руках і ногах, серед яких була характерна ознака всіх членів подібних груп – вирізаний на тілі контур кита. З жертвами працюють правоохоронці та поліцейські психологи. Розпочато кримінальне провадження за статтею “Доведення до самогубства”, за якою зловмисникам загрожує до десяти років позбавлення волі.
Одна з дівчаток погодилася розповісти про свою участь у дикій грі.
– Ми з подругою зареєструвалися в групі, спочатку просто заради цікавості. Перші запитання від кураторів квесту були нескладними, на них легко було відповідати. Наступним завданням було вирізати лезом на руці чи нозі кита, далі – подивитися вночі фільми жахів, цілий день слухати вказану музику, різати себе, робити морально боляче своїм батькам.
– Чому ти повелася на це?
– Спочатку було цікаво, далі – захотілося випробувати себе, а потім – зі мною говорили, переконували, про все розповідали, я могла поділитися своїми думками… Було, правда, одне завдання, яке мене дуже насторожило: завдати фізичного болю близьким людям, наприклад, батькам чи другу. Я відмовилася, видалила свою сторінку із соцмережі. Але через деякий час мене знову знайшли, прислали СМС, дали інші завдання. На 50-й день о 4.20 ранку мені сказали вийти з квартири, піти до одного з будинків, піднятися на 16-й поверх і чекати вказівок. Ми з подругою все виконали, але в останню хвилину я злякалася, почала відмовляти подругу, а коли та вперлася – я в паніці почала тікати. І тут на мене вийшли поліцейські. Я лише зараз зрозуміла, що найбільшою моєю проблемою було те, що я не думала про своїх рідних і близьких. Із цієї гри неможливо вийти.
Поліцейські психологи зазначають, що у соцмережах безліч «груп смерті», до яких масово вступають підлітки, що переживають складний період. «Куратор» гри зв’язується із зареєстрованим користувачем, зазвичай з акаунту, який неможливо ідентифікувати. Він пояснює правила: «завжди виконувати моє завдання, яким би воно не було», «нікому не говорити про цю гру», «за невиконання будь-якого завдання ти виключаєшся з гри назавжди і на тебе чекають погані наслідки». Виконання кожного завдання потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, то його виключають із групи. Адміністратори групи здебільшого дають учасникам близько 50 завдань – по одному на день, останнім з яких – завжди самогубство. Очевидно, в цьому є деякий символізм – посилання на книгу «50 днів до мого самогубства».
Маніпулювання вміло здійснюється на психологічному рівні. У разі невиконання фінальної частини «квесту», підліткам погрожують фізичною розправою не лише з ними самими, а й з їхніми батьками та родичами. Куратори стверджують, что можуть знайти їх за IP-адресою. Справа в тому, що учаснику гри надсилають посилання, перейшовши по якому він автоматично повідомляє свою IP-адресу.
До речі, деякі підлітки реєструються в таких групах з бажанням «вивести на чисту воду» зловмисників, не думаючи, що вступають у двобій із професіональними психологами, мета яких – планомірно підвести до самогубства. А головне завдання – збагачення будь-якою ціною.
Їм важливо отримати зображення або відео каліцтва чи смерті. Образ кита, очевидно, запозичено з пісні «Горіти» групи «Люмен» – він символізує відчуженість і самотність.
«Ті, хто придумують такі ігри, тонко розбираються у психології підлітків, – каже практикуючий психолог Віталіна Кізіма. – Вони давлять відразу на три больові точки. По-перше, беруть на «слабо». По-друге, маніпулюють дітьми – страх втратити рідних сильніший за страх власної смерті. А по-третє, вони подають самогубство як вирішення всіх проблем у житті».
Керівник Департаменту кіберполіції Сергій Демедюк повідомив, що на даний момент виявлено 260 акаунтів, але тільки-но блокуєтья одна група, як створюється інша.
«Лише за 12 лютого ми виявили 13 тисяч українських користувачів у цих группах, – каже Демедюк. – Такий контент на закритих форумах дорого коштує, на цьому заробляють гроші. А діти думають, що це гра. В соцмережах багато відео і селфі, де підлітки причиняють собі шкоду, вбивають себе або когось, фотографують, коли під машину чи поїзд кидаються».
За його словами, вже були летальні випадки в Донецьку та Івано-Франківську, коли підлітки довели гру «до кінця». Також цими днями було виявлено 2 випадки участі в суїцидній грі серед вихованців Київського військового ліцею ім. Івана Богуна. Зараз із ліцеїстами працюють психологи.
На своєму сайті Нацполіція опублікувала список українських підлітків, зареєстрованих у подібних групах. Адміністратори «груп смерті» є і в Україні, і за кордоном, зокрема у Росії. Проте притягнути до кримінальної відповідальності новітніх інтернет-злочинців наразі не вдалося…
– Щоб їх затримати, звернемося до Інтерполу, – каже шеф кіберполіції Сергій Демедюк. – Буквально за два-три дні планується затримання п’ятьох «поводирів». Відомо, що вони працюють в Україні, але роздають завдання гравцям із Білорусі та країн Балтії.
Психолог Іда Антонян на своїй сторінці у Фейсбуку запевняє батьків, що приводу для паніки немає: «Такі групи існують уже давно. З ними борються відповідні органи. І немає ніяких серйозних підстав говорити про епідемію самогубств серед підлітків у зв’язку з поширенням цих груп.
Що ж робити батькам? Насамперед, спробувати заспокоїтися і подумати: чому моя дитина могла б вступити в таку групу? Що я знаю про свою дитину, з ким вона дружить, чим займаєтся у вільний час, чи не ставила вона останнім часом якихось дивних запитань, чи не змінилося щось кардинально в її поведінці? Якщо ви впевнені, що є реальна причина для турбування і ви не можете знайти контакт з дитиною, – треба звертатися до специаліста. Але не варто знущатися над підлітком: допитувати, примусово роздягати, оглядати…
Не варто переказувати підлітку страшні історії про суїциди, про «групи смерті», непотрібно закривати доступ до мережі – це нічого не дасть, крім образи і злості у підлітка, і закінчиться, в кращому разі, повною втратою довіри до батьків, а в гіршому – він знайде собі подібну групу, де ви точно не зможете його контролювати. Пам’ятайте, підлітку і так нелегко через фізіологічні й психологічні вікові особливості, він відчайдушно намагається сепаруватися від батьків, стати самостійним. Усе, що від вас вимагається, – любов, підтримка, дуже акуратне, ненав’язливе будування кордонів для створення безпеки вашої дитини.
Ваша дитина має бути впевненою: що б вона не скоїла, можна прийти і вам про це розповісти, не ризикуючи втратити вашу любов. І ніякі групи смерти тоді не страшні. Просто будьте поруч. І частіше обіймайте свою дитину, розповідайте, що в її віці ви теж помилялися, встрявали в якісь небезпеки, і вам допоміг хтось із дорослих».
Наталя ПЛОХОТНЮК
