Сьогодні – Вознесіння Господнє
Сьогодні – одне із 12-ти найбільших свят року, Свято Вознесіння Нашого Спасителя, Ісуса Христа, на небо.
Про це велике свято цікаво написав у Фейсбуку священник Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ Богдан Чурило: “Ще сьогодні вранці в останній раз у цьому році, ми чули і вимовляли своїми устами слова урочистих великодніх піснеспівів.
А ввечері ми вже святкуємо урочисту подію, що має величезне значення для нашої християнської Церкви, для всього людського роду.
40 днів після Свого Славного Воскресіння наш Спаситель перебував на землі разом із своїми учнями, приготовляючи їх до прийняття Божественної благодаті”.
В день Вознесіння Господнього ми прославляємо закінчення земного служіння нашого Господа всьому людству і одночасну Його розлуку з Своїми учнями. В своїй прощальній розмові Спаситель говорив до апостолів:
“І знов покидаю світ і йду до Отця”
(Івана 16:28).
Адже, Воскрес з мертвих, перемігши смерть, Спаситель не міг бути на землі. Закінчивши Свій земний подвиг, який доручив Йому Отець Небесний, Ісус Христос возноситься на небо та входить в Свою славу, яку Він мав ще до створення світу.
Він був від початку на небесах і зійшов на землю, щоб врятувати рід людський, який гине. Він зійшов на землю з любові до нас.
І, завершивши велике Своє земне служіння, знову повертається до Свого Отця – туди, де перебував і раніше.
“Звідки і зійшов єси …”
Святий Григорій Богослов говорить: “Спасителю не потрібна була колісниця, не потрібна була допомога і Ангелів, бо Творець Своєю Божественною силою вознісся на Небо. Повернувся туди, де перебував від віку …”
Христос Вознісся на небо зовсім не тому, що Йому набридло на землі та Він стомився від своїх учнів.
Вознесіння доповнює і завершує Воскресіння.
Якщо Воскресіння є перемогою над смертю, то Вознесіння є піднесенням людської природи на небо.
Одягнутий людською плоттю, Христос сів праворуч Бога Отця, щоб кожен з нас міг взяти участь у славі Божества…
Вознесіння стало необхідним для того, щоб завершити розпочату місію спасіння людства.
У святі Вознесіння ми бачимо поєднання небесного із земним про що стверджує блаженний Августин
„Вознісшись від землі на небо як Бог, і як людина з нашим тілом, Він Богочоловік, тим самим об’явив правду, що і нам людям через Нього відкрилось небо, яке так довго було закрите для нас і зменшилась на кінець відстань між небом і землею”.
Багато років тому помер один багатий англієць. Коли його дочка прочитала залишений батьком заповіт, вона гірко заплакала.
Батько залишив їй у спадок Біблію та все, що в ній. Леді була розчарована, вона розраховувала отримати щось істотніше. Так жодного разу і не глянувши в книгу, спадкоємиця кинула її на дно скрині.
Йшов час… Життя, на жаль, склалося не так, як хотілося б. Житейські негаразди та мінливості долі надломили здоров’я та матеріальний стан. І ось одного разу нещасна жінка згадала про батьківський подарунок — Біблію. Сподіваючись знайти в ній хоч якусь втіху, вона вирішила вийняти книгу з запиленої скрині.
Яке ж було її здивування, коли, прогорнувши кілька сторінок, вона виявила між аркушами банківський чек на величезну суму грошей. Вона ледве вірила своїм очам. Стільки років прожити в убогості, коли в будинку лежить забуте багатство! Тільки тепер до неї дійшов сенс слів заповіту батька: “Заповідаю Біблію і все, що в ній”.
Отець Небесний на сторінках Своєї Святої Книги залишив не менш безцінне багатство.
Звичайно ж, ми не виявимо в ній банківські чеки та векселі, але, вивчаючи Слово Боже, ми можемо знайти мир і спокій своєї душі, радість, віру, надію на вічне життя. Хіба це не безцінно для нас! Хіба ж можна всі мільйони світу проміняти на скарби духовних цінностей!
Вдивляючись сьогодні у земне життя Ісуса Христа і Його завершення у вигляді славного Вознесіння, стараймося наслідувати приклад нашого Спасителя.
Дбаймо, найперше, не про суто земні плоди, а про добрі – духовні плоди нашого життя у вічності. Щоб, коли прийде кінець нашого земного життя, ми могли завершити його так, як один із учнів Христа – святий апостол Павло , котрий написав про себе так:
„Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на Його появу”.
(2 Тимофія 4: 7-8).
