Сьогодні – 130 років від дня народження Євгена Коновальця, засновника ОУН

Засновник ОУН Євген Михайлович Коновалець народився 14 червня 1891 року у Зашкові (нині Жовківський район Львівщини) в родині вчителів. Його дід та двоє дядьків були священиками.

У Зашкові закінчив дворічну народну школу, після чого здобував освіту вже у Львові – у початковій школі при вчительській семінарії, у Львівській академічній гімназії та на правничому факультеті Львівського університету.

Уже зі студентських років Коновалець вів активну громадсько-політичну діяльність. У 1910 році брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові. У 1912-му став секретарем львівської філії «Просвіти», брав участь в інших громадських утвореннях. 1913-го року був, обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У юні роки великий вплив на Коновальця мало знайомство з ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим.

На самому початку Першої світової, 2 серпня 1914 року був мобілізований до австрійської армії. В червні 1915-го, під час боїв на Маківці потрапив у російський полон і майже рік перебував у таборах військовополонених в Росії – в Чорному Яру біля Астрахані та в Царицині.

Улітку 1917-го Коновалець приїздить до Києжва, де вступає до Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни. У жовтні-листопаді 1917 рр. Коновалець спільно ншими членами комітету сформували Галицько-буковинський курінь січових стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР.

У січні 1918 р., після проведення реорганізації, Коновальця обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня — на початку лютого 1918 р. ці частини разом з Гайдамацьким кошем відзначились у ході протидії січневому заколоту та у боях проти більшовицьких військ на підступах до столиці. 1-2 березня 1918 року стрілецькі частини спільно зЗапорізьким Корпусом і Гайдамацьким кошем визволили від більшовиків Київ.

Після приходу до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Євген Коновалець, залишившись у місті, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини.

Наприкінці серпня 1918 р. Коновалець отримав від Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону стрільців з дислокацією у Боярці під Києвом. Після підписання Скоропадським договору про федерацію з Росією січові стрільці підтримали Директорію у повстанні проти гетьманату. У подальшому Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності армії УНР, керував дивізією в операціях проти більшовиків. Склав повноваження після укладення Симоном Петлюрою союзу з Пілсудським.

Після прийняття 6 грудня 1919 р. на нараді Петлюри з представниками уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних частин Коновалець видав наказ про самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.

У листопаді 1919 р. він потрапив до табору для полонених у Луцьку, а звільнившись навесні 1920 р., перебрався в Чехословаччину.

Поразка української революції та окупація країни спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність. У цих обставинах у липні 1920-го він здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. Відтак у серпні 1920-го. за безпосередньої участі Коновальця створено Українську Військову Організацію. 20 липня 1921 року Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО.

Із грудня 1922-го року був змушений мешкати в еміграції: Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. У листопаді 1927-го за його ініціативи на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології. 28 січня – 3 лютого 1929 року на конгресі у Відні було створено ОУН, а Євген Коновалець став її першим головою.

Наприкінці 1920-x – на початку 1930-х рр. Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, установив контакти з політичними колами Німеччини, Великої Британії, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи.

Акетивно працював з українською еміграцією в країнах Америки. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії в Польщі, Чехословаччині та Австрії.

Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, спроби поставити українське питання у Лізі Націй та заходи зі створення українського підпілля в радянській Україні викликали занепокоєння у Москві. Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця.

Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Сталіна. 23 травня 1938 року агент радянської служби зовнішньої розвідки Павєл Судоплатов, який перед тим увійшов у довіру до Провідника, в кафе роттердамського готелю «Атланта» подарував Коновальцю коробку цукерків, начинену вибухівкою. Євгена Коновальця було поховано у Роттердамі на кладовищі Кросвейк.

На батьківщині Коновальця у Зашкові йому встановлено пам’ятник і відкрито музей. Монументи Провіднику встановлено у Моршині та Івано-Франківську. На його честь названо вулиці у десятках українських міст, зокрема у Львові, Києві, Луцьку, Рівному, Дніпрі, Полтаві, Житомирі. У Києві, Львові, Хмельницькому та литовському Каунасі, де часто бував Коновалець, йому встановлено меморіальні дошки.

Читайте також:

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *