Сьогодні – 115 років від дня народження Степана Бандери
1 січня виповнюється 115 років від дня народження провідника українських націоналістів, голови проводу ОУН-Б, співавтора Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року Степана Бандери.
Народився Степан Бандера 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів (нині – Калуського району Івано-Франківської області). Навчався в українській гімназії в Стрию, де став членом Пласту, згодом навчався у “Львівській Політехніці”. Брав активну участь в житті українських товариств “Просвіта”, “Основа”, “Сокіл” та інші. Займався спортом (біг, плавання, лижі, шахи), не палив, не вживав алкоголю, співав у хорі та грав на гітарі.
У 1933 році Бандеру призначили крайовим провідником ОУН, брав участь у конференції ОУН у Празі. Під керівництвом Бандери ОУН починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади, зокрема вбивство радянського консула Майлова (в знак протесту проти Голодомору) та міністра внутрішніх справ Польщі Перацького, під керівництвом якого Польща проводила репресивні акції “пацифікації” проти українців.
Арешт Степана Бандери
У 1934 році поляки арештували Степана Бандеру, а на переломі 1935-1936 років він опинився на лаві підсудних у Варшаві. Щодо Бандери використовували слово “терорист”, – пише Інститут національної пам’яті. Цей штамп, напевно, найстаріший, адже терористом його називала ще польська влада. Відповідаючи на цей закид на суді у Варшаві, він чітко показав своє ставлення до терористичних методів боротьби в тактиці ОУН:
“Прокурор сказав, що на лаві підсудних засідає гурт українських терористів та їхній штаб. Хочу сказати, що ми, члени ОУН, не є терористами. ОУН огортає своєю акцією всі ділянки національного життя. Заявляю, що ні програмово, ні, якщо йде мова про кількість членів у поодиноких ділянках організаційної праці, бойова акція не є єдиною, не є першою, але рівнорядною з іншими ділянками. Тому, що в цій залі розглядали атентати, що їх виконувала Організація, міг би хтось думати, що Організація не числиться з життям людини взагалі і навіть з життям своїх членів. Коротко скажу: люди, які весь час у своїй праці є свідомі, що кожної хвилини самі можуть втратити життя, такі люди, як ніхто інший, вміють цінити життя. Вони знають його вартість. ОУН цінить вартість життя своїх членів, дуже цінить, але – наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли йде про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв треба посвятити, щоб її таки реалізувати”.
У 1936 році Бандеру, разом із іншими діячами ОУН, засудили до смертної кари за вбивство Перацького. Згодом смертну кару замінили на довічне ув’язнення. На волю вийшов у 1939 після початку Другої світової війни.
У 1940 році очолив “Революційний провід ОУН”, що утворився через розкол організації після смерті Коновальця. Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. Влітку 1941 року німці заарештували Бандеру і помістили в концтаборі “Заксенгавзен”. На свободу випустили в 1944 році, коли німці намагалися схилити ОУН до співпраці, але Бандера ці пропозиції відкинув.
Вбивство провідника
Після війни організує крайовий зв’язок і бойові групи ОУН-Б. До 1948 року сім’я шість разів змінюватиме місця проживання. Зрештою, через необхідність дати доньці хорошу освіту, родина у 1954 році остаточно переїжджає до Мюнхена.
Саме в Мюнхені Степан Бандера провів останні роки життя, проживаючи під паспортом на ім’я Штефана Попеля.
15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанідом калію.
Нагадаємо, у ніч на 1 січня Львів атакували ворожі БПЛА. Ворог повністю знищив музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, а також вищий навчальний заклад у дублянах, де навчався Бандера.
