Сьогодні – 100 років з дня прем’єри “Щедрика” в Іспанії й овацій “Viva Ukraina”
Рівно 100 років тому, 29 січня 1921 року, в найкращому концертному залі Барселони – Palau de la Música Catalana – відбувається прем’єрний виступ Української Республіканської Капели під орудою диригента Олександра Кошиця. На концерті виконують найкращі українські пісні. В репертуарі, як завжди, хіт концертів – “Щедрик” Миколи Леонтовича.
Наступні кілька днів барселонська преса рясніє відгуками на кшталт:
– “В залі жодне місце не лишилось вільним” (La Tribuna», 31 січня 1921 року).
– “Публіка зазначила, що найбільше їй сподобались аранжування Леонтовича, котрі часто викликали на біс” («Das Noticias», 2 лютого 1921 року);
– “Так утворилась дружба Українців і Каталонців – Українського Національного Хору і “Orfeó Català”» («Ven de Catalunga», 1 лютого 1921 року).
Окрім українських творів геніальний диригент Кошиць береться за виконання відомих каталонських колядок «El Cant dels Aucells» й «El Decembre con Gelat» у власному аранжуванні.
Це ще більше захоплює публіку. “Хор дав також розкішний доказ своєї поваги до нашого мистецтва, співаючи каталонські пісні”, – пише рецензент газети «Das Noticias» 2 лютого 1921 року.
Особливий прийом українським хористам влаштовує представництво одного з найстаріших хорових товариств світу «Orfeó Català» на чолі з видатним композитором і диригентом Луїсом Міллетом (Lluís Millet). Між ним та Олександром Кошицем зав’язується творча дружба і домовленість про взаємне виконання творів одне одного – каталонських пісень у Києві й українських – у Барселоні.
«Побачившись з сеньйором Міллетом, – пише журналіст «Ven de Catalunga», – сеньйор Кошиць зворушено його обійняв і не маючи можливості висловити свої почуття, кілька разів його поцілував. Згодом доручив працівниці українського хору перекласти те, як правдиво його зворушило мистецьке виконання і краса каталонських пісень. Він попросив дати їхні ноти, бо як тільки скінчиться війна і хор повернеться в Україну, Кошиць бажає дати в Києві концерт каталонських пісень. Сеньйор Міллет попросив обміняти їх на українські пісні, які виконував би “Orfeó Català”».
Після концертів у Барселоні (29, 30 січня) український хор гастролює у Більбао (3, 4, 5 лютого) та Ов’єдо (8 лютого).
В Більбао виступають у театрі Alameda de Urguijo. Окрім українського репертуару Капела виконує пісні відомого баскського композитора Хесуса Гуріді (Jesus Guridi).
Овації місцевої публіки викликає його твір «Maitasun atsekabea» в інтерпретації українців.
«Браво, панове, бравісимо! Шкода, що ми не знаємо, як сказати Вам це українською», – пише місцева преса.
На знак подяки маестро Гуріді дарує Кошицю збірник своїх пісень.
«Ніхто не міг собі уявити, – пише про концерти місцева газета «El Liberal», – що силою лише одних людських голосів можна досягти такої дивовижної чистоти звуку, такої краси і ніжності виконання. Публіка без утоми дослухалась до цих пісень – таких гарних, таких геніальних, таких колоритних, що торкалися душі, як, наприклад, “Жила вдовойка” чи “Щедрик”… Усі пісні безмірно цікаві, позаяк у них відбивається душа народу, почуття єдності нації».
Музичний критик Kask місцевої газети «La Gazeta del Norte» пише кілька розлогих рецензій на українські концерти.
Ось лише фрагменти:
«Щось особливе й надзвичайне мали нагоду побачити, а радше, почути усі присутні в просторім театрі Alameda de Urguijo… Концерт почався релігійними піснями, з яких у “Почаївській Божій Матері” продемонстрував свої здібності соліст-баритон, здобувши шалені оплески. Різдвяні пісні також викликали овації і заклики на біс, як і фінальна пісня “Жила вдовойка” Кошиця чи “Щедрик” Леонтовича» («La Gazeta del Norte», 4 лютого 1921 року);
«Закінчився концерт, а гомін не стихає. Виходить маестро і сповіщає, що буде проспівано Український національний гімн. Всіх немов підкинуло пружиною – схопились, встали на ноги і емоційно стали вслухатись у могутні ноти гімну – і знову овації всуміш з громовими вигуками “Viva Ukraina”» («La Gazeta del Norte», 5, 6 лютого 1921 року).
Заключні концерти проходять в Ов’єдо, в оперному театрі Théâtre Campoamor.
Місцева преса резюмує:
«Вчорашній концерт перетворився на найбільшу мистецьку подію, яку нам лише доводилось переживати».
26 лютого 1921 року диригент Олександр Кошиць звітує про успішні гастролі українського хору в Іспанії Головноуправляючому мистецтв та національної культури УНР Павлу Зайцеву:
“Результати цеї маленької подорожі в смислі пропаганди надзвичайні. Треба сказать, що там про Україну абсолютно нічого не знають і треба було бачить ту зацікавленість і захоплення з яким слухались наші оповідання про наш край і нарід, про його кількість, про наші природні скарби, про нашу політичну сітуацію”.
Тіна ПЕРЕСУНЬКО, історик
Фото із сторінки Тіни Пересунько у Фейсбук
