Школяр із Гатного хоче повернути громаді 48 гектарів

У Гатному головним борцем із корупцією виступає школяр. “Українському репортеру” ця тема видалася цікавою, і ми поїхали у це село Києво-Святошинського району.

Гатне – зовсім близько від столиці. Воно таке ж давнє, як і Київ. Майже його ровесник – засноване у 1169 році. Досить великий населений пункт, де офіційно зареєстровано близько чотирьох тисяч осіб, а мешкають майже десять тисяч. Село розташоване на мальовничих, таких, як і київські, пагорбах і поділене на кілька частин з досить давніми назвами: Красниця, Дібровна, Курган…

А північна частина села має назву Добрий Дуб. Народна пам`ять зберегла давню легенду про те, що понад тисячу літ ріс тут, на перетині доріг, величезний дуб зі стовбуром у три обхвати, а в його дуплі жив язичницький бог Доброт. Йому поклонялися давні слов`яни. Кожен приносив пожертву давньому богу і благав у нього для себе і дітей добра, здоров`я та сімейного благополуччя.

Кореспондентка “Українського репортера”, побувавши у цьому селі, не побачила жодного дуба. Невже зі зникненням цих дерев щезло і добро в цьому селі? Не хочеться вірити. Хоча… факти свідчать про те, що, на жаль, в пристоличному селі плетуться нездорові інтриги, висуваються якісь підозри… А при з`ясуванні стосунків між різними групами мешканців Гатного, зокрема представників місцевої влади і тих, хто до неї не потрапив, з’явилася нова дійова особа – школяр-десятикласник. Однак про все по черзі.

Нещодавно у пресі з`явилося повідомлення про те, що в селі Гатне Києво-Святошинського району підприємству ВК “Підряд” начебто незаконно надали в оренду 48 гектарів особливо цінних земель сільської громади. А порушив це питання небайдужий мешканець цього населеного пункту Сергій Чагаров. На своїй сторінці у Фейсбуку він розмістив і більш докладну інформацію щодо надання цієї землі:

«Земельну ділянку надали в оренду з численними порушеннями. По ній було два суди. Києво-Святошинська місцева прокуратура виграла суд першої інстанції, проте програла апеляцію. Відразу було підготовлено касаційну скаргу, але в Генпрокуратурі її не погодили. Ні в ГПУ, ні в прокуратурі Київської області не хочуть говорити, хто ж підписав листа-відмову…». А далі Сергій пише про якісь “відкати”, про те, що на підприємстві “Підряд” свого часу працював Броніслав Корицький –сільський голова Гатного.

Далі цей небайдужий громадянин пише наступне: “Гатнівська сільська рада не має ніякого права роздавати земельні ділянки всім і вся. Мешканці цього не допустять”.

Прочитавши цей виступ проти гатнівської сільської влади, захотілося стати на бік громадського активіста. Проте збентежило, що автору гострих дописів… усього шістнадцять років, він є учнем десятого класу Крюківщинської загальноосвітньої школи, хоча мешкає в Гатному. І все ж, можливо, хлопець має рацію, а правда є правдою, з чиїх би вуст вона не звучала?

Щоб з`ясувати це питання, кореспондентка «Українського репортера» звернулася безпосередньо до Гатнівського сільського голови Броніслава Корицького. Очільник села перебував у відпустці й відпочивав у санаторії, проте в телефонній розмові докладно все розповів.

«Я справді працював у товаристві “Підряд”, проте до передання в оренду цьому підприємству 48 гектарів землі, які знаходяться на території Гатнівської сільської ради, не маю жодного стосунку, адже трудився там не на керівних посадах і нічого не вирішував», – сказав він.

Броніслав Броніславович далі повідав про те, що згадувані землі ще за радянських часів належали чи то колгоспу, чи то радгоспу “Мічурінський”. На його території були розміщені господарські приміщення, тобто сараї, вагова, ферми тощо. Їх і придбав ще 1991 року Інститут землеробства Української академії аграрних наук із сусіднього села Чабани.

Орієнтовно 2004 року інститут продав ці будівлі ТОВ ВК “Підряд”. Відтак підприємство стало орендарем і земельної ділянки. Воно і звернулося до Гатнівської сільради з проханням змінити цільове призначення належних йому 48 гектарів землі для забудови. Ці гектари хоч формально і перебувають на території Гатнівської сільської ради, проте їй не належать. І забрати їх нині у фірми “Підряд” немає можливості.

Колись прокуратура намагалася оскаржити в суді цю земельну справу. Безрезультатно. Але це було до того, як Броніслава Корицького 2010 року вперше було обрано сільським головою. Крім того, Броніслав Корицький запевнив: якби це від нього залежало, то й сам би зробив усе можливе для того, аби цю землю отримали не забудовники, які зводять на ній житловий масив “Озерний Гай”, а мешканці Гатного.

Гатнівського сільського голову підтримує і його колишній заступник, а нині депутат сільської ради Сергій Вітенко, з яким кореспондентка “Українського репортера” зустрілася особисто. Він підтвердив розповідь Корецького про те, що сьогодні немає змоги забрати у забудовника землю і передати мешканцям Гатного.

– Люди хотіли, щоб цю ділянку віддали їм, але як це зробити? Адже угоду про надання в оренду 48 гектарів фірмі “Підряд” укладав Інститут землеробства, а не сільська рада. Судом визнано її законною, – наголошує місцевий депутат.

Кореспондентка “Українського репортера” побувала біля цієї спірної землі. Нині на ній зведено житловий будинок, споруджується другий. Сергій Вітенко звертає увагу на невеличке озерце, де плавають лебеді, і розповідає, що забудовник облагородив цю водойму, яка була ще зовсім недавно звичайним болотом. А тепер тут можуть відпочивати мешканці Гатного.

Місцевий депутат спростовує інформацію, подану на сторінці у Фейсбуку, Сергія Чагарова про те, що на території “Озерного Гаю” встановили шлагбаум і ніхто не може туди заходити. Насправді лише автомобілями в “Озерний Гай” не можна заїжджати, а так – гуляй собі, скільки хочеш.

Проте школяра Сергія Чагарова хвилює не лише “Озерний Гай”. Як розповіли діловод сільської ради Світлана Педченко, секретар сільської ради Петро Дрощак і згадуваний уже Сергій Вітенко, учень звертається до місцевої влади зі специфічними запитами. Наприклад, просить, щоб йому надали всі рішення сільської ради за рік, або висловлює сумнів у тому, чи треба будувати у Гатному ще один дитячий садок (Сергій Вітенко вважає, що це необхідно, адже тут проживають не лише місцеві, а й переселенці із зони АТО), або те, що не ті камери відеоспостереження встановили в Гатному, не такі м`ячі для місцевої команди закупили тощо.

– Він скрізь бачить корупційну складову, відмивання грошей. Звертається до мешканців Гатного із закликами – мовляв, думайте, за кого будете голосувати на наступних виборах, – розповідає Сергій Вітенко.

Ось така, досить смілива, поведінка підлітка, його впевненість у своїй правоті. Однак виникає і запитання: чи не стоїть хтось за ним? Може, хтось допомагає йому писати ці запити, скарги тощо і спекулює на природному прагненні ще не сформованої особистості до добра і справедливості?

Сергій Вітенко висуває версію: не виключено, що це справа рук тих, хто програв місцеві вибори у 2015 році й ніяк не може з цим змиритися, бо вони не вміють програвати і не розуміють, що сильна й вольова людина сприймає поразку з гідністю. Школяра Сергія Чагарова, за словами Вітенка, не раз бачили у вечірній час в оточенні таких осіб.

Гатнівський сільський голова Броніслав Корицький був конкретнішим у своїх припущеннях щодо покровителів правдолюбця Сергія Чагарова. За його словами, десь близько шести років тому в селі став мешкати киянин, який 2015 року балотувався на голову села. Сьогодні він також бореться “з корупцією в селі”…

Щодо родини Чагарових. Кореспондентка “Українського репортера” розмовляла з матір’ю школяра на подвір`ї (сина не було вдома).

Поведінка Вікторії Чагарової, м`яко кажучи, здивувала. Мова жінки була переповнена нецензурними словами. Вона запевняла, що спокійно ставиться до правдоборства сина. На думку про те, що така боротьба може бути і ризикованою, мати хлопця відповіла: “Та я за свого сина всім пасть порву”… Коментарі, як кажуть, зайві.

Директор Крюківщинської загальноосвітньої школи Анатолій Сніцар, а також класний керівник хлопця знають про його так зване правдоборство. Не раз вели розмову з самим Сергієм. Викликали до школи і матір десятикласника, проте вона під час розмови з директором школи лише мовчала. А потім Анатолію Івановичу зателефонували якісь невідомі (він здогадується, що це були опозиціонери гатнівської сільської влади) і звинуватили директора в тому, що він хоче виключити хлопця зі школи.

Після того директор Крюківщинської загальноосвітньої школи вирішив, що йому немає потреби втручатися у цю справу. Сергій Чагаров ходить до школи, коли його не буває на уроках, приносить довідки із Гатнівської амбулаторії про те, що він був хворий, про школу Чагаров нічого не пише, дисципліну не порушує, тож хай це буде турботою органів місцевого самоврядування, а не навчального закладу.

Кореспондентці “Українського репортера” вдалося в телефонному режимі поспілкуватися і з самим школярем Сергієм Чагаровим. Він твердо переконаний у своїй правоті й запевнив, що сам почав знаходити злободенні теми щодо нібито зловживань гатнівської сільської влади, хоча й не заперечує, що потім йому стали допомагати…

А ще школяр турбується про те, чи не підіслали журналістку Корицький, Вітенко чи ще хтось із сільської влади, яку він називає “корумпованою”. І хлопець справді вважає, що можна віддати громаді ті 48 гектарів, на яких будують житловий масив “Озерний Гай”.

Алла ТОПЧІЙ

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.