Обухівська лікарня: обдерті, поїдені грибком стіни…

Працівники Обухівської центральної районної лікарні, що на Київщині, “підготувалися” до медичної реформи в Україні… аварійними приміщеннями, нестачею ліків, сучасного медичного обладнання, реактивів, урізаними нормами харчування хворих, зменшенням кількості місць у стаціонарному відділенні…

Обухів – чудове містечко, що потопає в зелені та квітах, помережане ярками та видолинками, а ще високими пагорбами. У такому ж мальовничому місці розташувалася й Обухівська центральна районна лікарня.

Тільки-но заходиш на її територію, складається таке враження, що тут лікує сама природа. Вздовж асфальтованих алейок гордо височать величні туї, ялини, трохи далі – дозрівають червонясті яблука та інші плоди, падаючи на шовковисту травичку.

Проте враження про цей “райський” куточок землі відразу стирається, як тільки-но потрапляєш всередину приміщення будь-якого з відділень лікарні.

Кореспондентка “Українського репортера” шукала адміністративний корпус, щоб порозмовляти з головним лікарем Обухівської лікарні Ігорем Біліченком. Перехожі показали на двоповерховий будиночок в кінці території лікарні.

На вигляд він – не дуже показний, проте, зайшовши до приміщення, авторка цих рядків ніби опинилася в епосі глибокого брежнєвського застою: давно не ремонтована підлога з глибокими вибоїнами, обдерті, поїдені грибком стіни, вздовж яких стоять старі-престарі стільці і столи, нові пластикові вікна встановлені лише на другому поверсі, де розташовано кабінет головного лікаря, на першому ж – фарбовані щонайменше років двадцять тому.

Понад два десятиліття стоїть на території Обухівської ЦРЛ і недобудований корпус одного з відділень.

– Я вже працюю тут двадцять років, а починали зводити це приміщення ще до мого влаштування на роботу, – говорить заступник головного лікаря з медичної частини Обухівської центральної районної лікарні Надія Якубишина (на той час вона виконувала обов`язки головного лікаря, який перебував у відпустці), – добудовані ж приміщення давно потребують якщо не капітального, як наша поліклініка, то бодай поточного ремонту, але поки що влада спромоглася відремонтувати лише частину терапевтичного корпусу.

Надія Василівна зазначила також, що в медичному закладі, який зовсім недалеко від столиці, немає необхідного обладнання, а те, що є, давно потребує заміни, бо і фізично, і морально застаріло.

– Щоб правильно ставити діагноз хворим, лікарні конче необхідно придбати комп`ютерний томограф, апарат МРТ, а ще лапароскопічну стійку для хірургічного відділення. Крім того, потрібно замінити на сучасніші рентгенапарат, апарат штучної вентиляції легень, гастроскопи з відеоприставками, колоноскопи, – продовжує розповідь начмед.

Безкоштовно пацієнт може отримати в Обухівській ЦРЛ лише наркотичні засоби та для наркозу, релоксанти, а ще все для невідкладної допомоги.

– Якщо у нас буде хворий, скажімо, з інфарктом чи інсультом, ми його виведемо з кризового стану за допомогою наявних у лікарні медикаментів, навіть якщо їх і немає, то якось дістанемо, а далі вже хворий має сам себе забезпечувати ліками, звертатися до рідних, близьких, якщо не має коштів. Ось у таких умовах ми працюємо і рятуємо людей, – підсумовує Надія Василівна.

Водночас заступниця головного лікаря з теплотою і непідробною гордістю говорить про колег – справжніх фахівців своєї справи. Це лікар-кардіолог Наталія Сергєєва, травматолог Анатолій Денисенко, анестезіолог Олександр Назарчук, отоларинголог Володимир Лимар. Надія Василівна також відзначила роботу лікарняних кухарів, яким удається навіть за зменшених норм харчування для хворих, навіть за мінімального асортименту продуктів готувати смачно і якісно.

Що ж до медичної реформи в Україні, яка передбачає поділ територій на госпітальні округи, Надія Василівна поки що нічого певного сказати не може, оскільки невідомо ще, до якої ж категорії віднесуть Обухівську центральну лікарню – до інтенсивного чи до планового лікування.

– Якщо оберуть перший варіант, то лікарня працюватиме в старому режимі, нічого не зміниться, якщо ж другий – доведеться робити певну реорганізацію нашої роботи, – говорить пані Надія.

А взагалі, на думку Надії Якубишиної, поділ надання медичної допомоги населенню на первинну і вторинну лише ускладнив роботу лікарів. Бо немає між цими ланками взаємозв`язку. Буває так, що потрібно хворого зі стаціонару терміново доставити в обласну лікарню, тож доводиться інколи слізно просити про це в керівників первинної медичної допомоги, і часом зовсім нелегко домовитися.

Авторка цих рядків поспілкувалася з нечисленними на той час хворими кардіологічного і терапевтичного відділень стаціонару районної лікарні, які фактично підтвердили слова заступниці головного лікаря. Житель села Нові Безрадичі, депутат Обухівської районної ради Анатолій Денисенко давно хворіє на серце. До Обухівської лікарні його доставила “швидка”, і тепер чоловік лежить тут уже другий тиждень.

– Серцевий напад обухівські лікарі мені усунули, але для того, щоб точно визначити діагноз і призначити потрібне лікування, довелося їхати в Київ – в обласну лікарню, в Інститут Шалімова, бо тут немає потрібного сучасного обладнання, – говорить чоловік.

Пацієнтки – обухівчанка Лідія Василівна Іванькова та Любов Миколаївна Петенько (з села) – потрапили в лікарню три і п`ять діб тому: одна із запаленням легенів, друга – з гіпертонічним кризом. Їхній лікар – згадувана уже Наталія Степанівна Сергєєва. Жінки розповіли кореспондентці “Українського репортера”, що це висококваліфікований фахівець, добра і чуйна людина, ставлення до пацієнтів тут чудове. А ще жінкам приємно, що поклали їх у палату, де щойно зробили ремонт (таких в Обухівській ЦРЛ небагато). Водночас на тумбочці в жінок авторка цих рядків підмітила багато різних пігулок. Звичайно, що купували їх пацієнтки за власні кошти. І тут слушно виникає питання: а якби до лікарні потрапила людина самотня, без грошей, якій не було б за що купити медикаменти? Хто б їй допоміг? Невже такого випадку не передбачено в роботі лікарні?

Поруч із терапевтичним відділенням стоїть згадувана уже чотириповерхова споруда поліклініки. Зовні – ніби й будинок як будинок. Проте тільки-но заходиш всередину – відкривається картина не для тих, у кого слабкі нерви. Насамперед в око впадають величезні, глибокі вибоїни на підлозі, яку колись було покрито лінолеумом, а тепер він де-не-де тільки прикриває бетонну поверхню, стіни також обшарпані, поколупані, двері та меблі такі, наче їм уже років 40–50, не менше.

Та найбільшою “окрасою” поліклініки є її туалет. В ньому двоє дверей – зовнішні (з коридору) і внутрішні.

Проте закриваються лише перші. Інші ж – таке враження, що доторкнешся до них, і вони впадуть тобі на голову. Мабуть, тому і напис на дверях зробили: “Ці двері не зачиняти”. Те, що в туалеті – бруд, протікають усі можливі крани, то вже інша справа.

– Будівля поліклініки давно вже перебуває в аварійному стані. Ще в 2007 році вона такою була, – говорить завідувач поліклінічного відділення Обухівської центральної районної лікарні Микола Шикирявий. – Приходили сюди під час виборчих кампаній різні кандидати в депутати, обіцяли, що відбудують приміщення, навіть одну частину почали ремонтувати. Але потім вибори закінчувалися, а з ними й обіцянки.

Виконувач обов`язків голови Обухівської райдержадміністрації Сергій Білецький налаштований не так песимістично. На його думку, на території лікарні і справді є багато невідремонтованих приміщень, недостатньо сучасного медичного обладнання, зокрема МРТ, комп`ютерного томографа тощо. Проте це тимчасові труднощі, які можна усунути, але, на жаль, не так швидко.

– Як відомо, після того, як у Василькові завалилося приміщення школи, уряд зобов`язав зробити обстеження технічного стану всіх старих приміщень. Тож райдержадміністрація витратила з місцевого бюджету 80 тисяч гривень, щоб зробити технічну документацію будівлі поліклініки. І з`ясувалося, що це приміщення не аварійне і зносити його необов’язково, можна лише капітально відремонтувати. І все ж, незважаючи на висновок експертів, було прийнято рішення розібрати цю будівлю і на її місці побудувати нову, – говорить очільник району.

Крім того, Сергій Володимирович запевнив авторку цих рядків, що протягом трьох років нарешті стане до ладу двадцятилітній довгобуд, в якому розміститься діагностичний центр. А труднощі в роботі Центральної районної лікарні пов`язані насамперед з тим, що обухівське районне керівництво не може знайти спільної мови з міським, незважаючи на те, що відвідують поліклініку і лежать у стаціонарі лікарні як сільські, так і міські жителі.

– Медичні заклади отримують субвенцію від держави лише на заробітну плату працівників, – наголошує Сергій Білецький, – всі ж інші видатки, зокрема ремонтні роботи, харчування, закупівля обладнання та медикаментів, фінансуються з місцевих бюджетів.

Так ось, з міського бюджету на потреби райлікарні надійшло аж… 1 мільйон 400 тисяч гривень – на ремонт ліфта та четвертого поверху поліклініки. Більше ні про що з обухівським міським керівництвом домовитися не вдалося. Хоча, як відомо, Обухів – місто обласного значення, і доходи його бюджету значно вищі, ніж районного.

Алла ТОПЧІЙ

Like