Помер видатний український правозахисник, один із моральних авторитетів нації Семен Глузман

Відійшов за вічну межу видатний правозахисник, політв’язень радянських таборів, громадський діяч, публіцист Семен Фішелевич Глузман. Це сталося сьогодні, 16 лютого.

За повідомленням друзів у соцмережах, смерть настала о 12-ій годині дня.

«Помер наш Слава (Семен Глузман) сьогодні о 12-ій годині. У світі стало менше гідності, совісті й іронії», — написала подруга Семена Фішелевича Леся Харченко.
Роксолана Хмара сьогодні написала у Фейсбуку, що Семен Глузман був глибоко порядною людиною, інтелігентом: “Не зміг підписати папір на генерала Григоренка, зробити його психічно хворим, і заявив, що генерал піддався каральній психіатрії. І за це відсидів 7 років тюрми. Мама його не дочекалася з тюрми – померла. Отакі люди були серед нас. А ми наче їх і не помічали… Він нам так багато розповідав про Ігоря Калинця і Василя Стуса, з якими сидів у концтаборах. Не можна пережаліти! Який страшний час, вони йдуть і йдуть… найкращі, Честь і Совість нашої нації. Як жити без них…”

Правозахисника і психіатра Семена Глузмана називають одним із моральних авторитетів України. До його голосу мали б прислухатися керівники держави у різні періоди Незалежної України. На жаль, цього не було. Глузман завжди говорив те, що на серці, не кривив душею і ні на йоту не відступав від правди. Якою б неприємною вона не була.

Він потрапив до радянського ГУЛАГу в 1970-ті роки, коли йому було всього 25 років. Тоді, у брежнєвські часи, домагався правди, і за це й поплатився.

“У 1971-му, щойно закінчивши Київський медінститут, підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка – дисидента, якого покарала радянська система за його діяльність як захисника прав кримських татар. Семен Глузман визнав Григоренка психічно здоровим і доводив незаконність застосування проти нього методів репресивної психіатрії – всупереч офіційному висновку.

У 1972-му Глузман за це був засуджений до семи років таборів та трьох років заслання. Відбував покарання у Пермській та Тюменській областях росії, а його співкамерниками були політв’язні Левко Лук’яненко, Євген Сверстюк та багато інших.

…Глузман у таборах декілька разів оголошував кількамісячні сухі голодування. І знайшов багато друзів серед ув’язнених. Саме завдячуючи їм, світогляд молодого лікаря сформувався остаточно”, – зазначає ВВС Україна.

“Я хотів правди. Щирості. Мені важко було жити серед нормальних радянських людей, що бачили нове плаття на абсолютно голому королі. Я казав: “Король голий”. Мені було дуже страшно. Але я не міг не сказати цього”, – писав він.

Його слова про те, що завжди шукав правду і щирість, були символом усього його життя.

“Так сталося, що колишні рекетири й наперсточники стали українською елітою. Вони, висвячені нами у владу, дуже затишно почувають себе там. Затишно і впевнено”, – казав він у статті для “Нового времени” у липні 2016 року.

Семен Глузман був президентом Асоціації психіатрів України і домагався реформи психіатрії в Україні. Він вважав, що за всі роки Незалежності так і не були створені проміжні заклади для тих психічно хворих людей, які не потребують стаціонарного лікування.

У 2017 році Семен Фішелевич був модератором під час презентації у Києві книжки “Холодная война в психиатрии». Її написав відомий історик і правозахисник з Нідерландів, соратник Глузмана Роберт ван Ворен. Йдеться про жахливі часи боротьби з інакомисленням в СРСР за допомогою каральної психіатрії. Роберт ван Ворен показав залаштунки цієї боротьби упродовж багатьох років, оперуючи документами з архівів спецслужб, в тому числі колишньої комуністичної Німеччини, досліджуючи людські долі. Книгу було видано в тому числі за сприяння Семена Глузмана.

Мені пригадується, як 17 жовтня 2017 року, під час протестного мітингу на площі біля Верховної Ради України я зустрів Семена Фішелевича. Запитав, з якими настроями і чому він прийшов на вулицю Грушевського.

– Із сумними настроями прийшов сюди, на площу перед парламентом. В останні місяці я все гірше і гірше ставлюся до нашого майбутнього, а отже, і до свого, тому що живу в цій країні, це моя країна, – відповів Семен Фішелевич. -Прийшов не тому, що сподівався: через цю акцію Петро Олексійович почує нас. Він не почує. Але приходити (до Верховної Ради. – Ред.) необхідно, бо народу треба прокинутися… Огидна сплячка, втома, розчарування – це все зрозуміло, психологічно зрозуміло. Звичайно ж, багато хто їде (і виїжджатиме) від такого життя, від такого керівництва країною. Але це наша країна, і в нас іншої немає, тож я й прийшов сюди… Тому важливо: більше таких – спокійних, мирних – акцій… Вони (влада. – Ред.) мають навчитися нас боятися. Поки що вони нас не бояться… Я дуже боюся майбутнього, бо такі спокійні акції зміняться кров’ю. І це буде жахливо для країни. Вони – всі ці фізіономії, які ми бачимо по телевізору – втечуть, а ми залишимося. Вони всі втечуть! А ми залишимося… І коли стрілятимуть і битимуть людей на вулиці, постраждають і невинні. Тому я прийшов сюди, щоб мовчки постояти якийсь короткий час. А потім повернутися до себе, до психіатричної лікарні, де все набагато спокійніше…”

У 2019 році мені вдалося узяти розлоге інтерв’ю у Семена Фішелевича для ютуб-каналу “Українського репортера”. Ми розмірковували про долю України, її минуле та сьогодення в контексті діяльності тих чи інших політиків. Серію цих відеоінтерв’ю можна переглянути за посиланнями.