Премія за оборону українського слова
Оголошено лауреатів премії імені Дмитра Нитченка, яку присуджують за оборону українського слова.
Цього року премія вручатиметься вже 17-й раз, і нині вона актуальна, як ніколи. Невипадково її отримають професори та публіцисти Іван Ющук із Київського міжнародного університету та Лариса Масенко з Києво-Могилянської академії – справжні патріоти, які віддають багато сил захисту українського друкованого слова і популяризації рідної мови.
Ця відзнака присуджується до дня народження письменника (21 лютого) за пропаганду українського слова. Засновники премії – Ліга українських меценатів та родина Дмитра Нитченка (Австралія).
Понині серед її лауреатів ті, хто справді активно пропагують українську книгу та захищають друковане слово: рецензенти, журналісти, видавці, бібліотекарі, працівники книготоргівлі, артисти й меценати з усієї України.
Серед лауреатів премії попередніх років – поет-шістдесятник Микола Сом, Ірина Фаріон, Павло Гриценко, Володимир Панченко, Любов Голота, Григорій Гусейнов, Теодозія Зарівна та інші.
Нагадаємо, що Дмитро Нитченко (літературний псевдонім Дмитра Ніценка) – відомий подвижник українського слова: письменник, журналіст, критик, літературознавець, педагог, меценат.
Упродовж десятиліть він, мешкаючи в Австралії, писав книжки і рецензував твори письменників з української діаспори, популяризував, видавав і розповсюджував їх, щоб на виручені гроші друкувати нові.
Приємно, що серед лауреатів є відомий мовознавець Іван Ющук.
Деякий час тому автору цих рядків випала нагода узяти інтерв’ю у професора Ющука. Ось що сказав тоді Іван Пилипович про мову:
– Не досить назвати мову державною, треба, щоб вона і справді була такою, як це в країнах Європи. В перші роки Незалежності, в державних адміністраціях були представники Просвіти, які стежили за дотриманням україномовства.
Чому б цю традицію не відновити?- Повинні бути створені всі умови, які б сприяли утвердженню української мови як державної.
Чиновник, якщо він хоче бути державним чиновником, має володіти й користуватися державною мовою, інакше йому не місце в державній установі. Не повинно також бути шкіл, у яких усе навчання ведеться тільки іноземною, тобто російською.
На моє переконання, треба щоб запрацював єдиний мовний режим у школах. Навіть за радянських часів так було: якщо школа є україномовною – усі мають говорити українською. Я вже тривалий час б’юся над цим питанням – писав навіть міністру освіти.
Не може ж панувати оця вседозволеність – «что хочу, то и делаю». На жаль, міністерство не реагує… У багатьох вузах, скажімо, у Київському політехнічному університеті низку предметів викладають російською.
Бо викладачам так зручно, бо у них є конспекти тридцятирічної давнини. І вони по них читають про… найновіші досягнення науки. А інші кажуть, що, мовляв, «очень тяжело переходить на украинский язык.
Світлана КОВАЛЬОВА
Фото Олексія ІВАНОВА
