На підтанцьовках у сатани. Памфлет Євгена Дударя
Двадцять перше століття. На планеті Земля завихрилося руйнівними буревіями. І в природі, і майже в кожному народі. Вируйновують життєві середовища, виморюють народи. Йдеться, звісно, не лише про ту стихію, що ураганами вихрить над землею, шаленіє потопами й пожежами, руйнує людські оселі, калічить і вбиває самих людей.
Йдеться й про руйнівне чортовиння, що отруйним гадюччям вповзає у людські душі, затьмарює розум, придушує совість. Якщо, звичайно, в людини ще того розуму й тієї совісті хоч трохи зосталося. Якщо людина ще не перетворилася у генетично близького до неї ХРЯКА. Який своїм довгим рилом перерив усі сусідські городи. І своїм радіо чи телехрюканням пояснює людству, що це «принужденіє к міру»… І світ, мовляв, має нарешті зрозуміти, що де чути те хрюкання, – там їхня територія і їхні життєві інтереси…
Частина людей трохи підучених, особливо з теренів Західної Європи, переконує, шо задля миру на Землі й гармонії між народами, всі Гордієві вузли треба розв’язувати за круглими столами… Та життєва практика показує, що один круглий телепень, який возсідає десь за високим столом, може нав’язати стільки Гордієвих вузлів, що тисячі мудреців за сотнями круглих столів віками їх не розплутають.
А якщо дурень не один?
На початку 2018 року телеглядач світу був «ощасливлений» феноменальним «телепеньшоу». Таке собі – ніби звернення «високосидячого діяча» до своїх нижчесидячих. У «високосидячого» лице, як завжди – ніби «в тугій задумі». Нижчесидячі, як інколи, – ніби освітлені прозрінням.
Та коли «орателя» повело у традиційне «дипломатичне» русло «Кузькіной матєрі» й він почав демонструвати «всєлітаючі» ракети, пригрозив світові ледь не могилою, – вибухнув рев «одобрєнія». І світ зрозумів, що це хвороба не лише однієї персони. Бо навіть не привладна, а підвладна проста людина знає ту істину, що будь-яке смертоносне чортовиння має властивість повертатися на те місце, з якого його випустили. А від своєї персональної могили ніхто нікуди не втече. Навіть на тій території, де віками свободу й демократію «традиційно й спадково» «зберігають» по тюрмах та концтаборах. Де правду культивують лише ту, яка прислуговує тюремним сатрапам. Бо нащадки сатрапів зосстаються вірними традиціям предків…
Та й у світі «трохи цивілізованому», чи на територіях, прилеглих до нього, не так вже й «свято та божо». Іще з попередніх «осовободітельних войн» зосталося чимало генетичних і політичних байстрюків. Вони за Юдин гріш продадуть своїх одноплемінців, національну честь і навіть свої держави. Бо Юдина кров національного забарвлення не має. Але ж та Юдина кров має постійне підживлення. Бо на планеті Земля, а, можливо й в усьому Всесвіті, є ДЖЕРЕЛА ЖИТТЯ і ДЖЕРЕЛА СМЕРТІ. Перші сприяють народженню й поширенню добра, світла, злагоди. Другі – сіють смуту, розбрат, тероризм, війни, каліцтво і смерть.
Практика доводить, що «чорні діри» є не лише в галактиці, а й на землі, і навіть – у деяких людських головах. Ось «дірка» російського думського масштабу Жиріновскій:
«Ми вибіраєм нє только прєзідєнта Россії, а правітєля всєй планєти…»
А ось і сам «новообраний правітєль» Пу: «Россія прєімущество імєєт перед другімі странамі тєм, что она напрямую управляєтся богом…»
Перше враження, що «правітєля» понесло. Від щастя про блискучу «операцію переізбранія». А потім закрадається думка, що, може й чувак має рацію. Бо Сатана – також божество. Для сатанинців. Отже «правітєлі» тих країн світу, які сповідують це «божество», або ж байстрята гебістських «проізводітєлєй», політичні г-орбани, спішіть на поклон. Лизніть покірно ратичку. Поцілуйте кінчик хвостика, або й… вище. Усе ж таки – «родная фєня»…
На пряжках поясів гітлерівських посіпак також було самовосхваляння, що ніби-то з ними – бог. Правда, також не конкретизувалося – який. Але життя показало, що «напрямик» управляв ними Сатана.
Наслідки – мільйони людських жертв, зруйновано пів-Європи.
І крах самої «Дойчлянд ібер аллєс»… Тобто – тодішнього джерела бісівської чуми.
Здавалося б, що стільки вихлюпнутого цим «джерелом» лиха, мало б людство дечому навчити. Але вчаться ті, хто має розум. Совість може прокинутися у тих, у кого вона є. А якщо в голові імперська каламуть, а замість совісті – смердюче шовіністичне гнилище, – з’являється нове інфекційне джерело каламуті й зарази. І пошесть розповається по всьому світу.
Отже «чорні діри»…
Присутність такого явища у суспільстві, «політичній еліті», а чи в окремій персоні, характеризується домінантом: дикунської безпардонності й хамства, наглим цинізмом й брехнею, садистської жорстококості, ну, відповідно, й фізіологічною ненавистю до ворогів цього «аморального кодексу». Отже це мораль «чорних дір.» Клімат «чорних дір» – це атмосфера страху. Внутрішнього. Щоб «рідний раб» не задумувався над тим, чого він так злиденно існує, бо може втратити й це. І зовнішнього – що може прилетіти смертоносна «Кузькіна мать»… І зруйнувати ще й ті «блага», у яких він живе.
То ж страх і брехня – внутрішня атмосфера кожної «чорної діри», що йменується імперією. Брехнею живуть панівні щурі. Брехні поширюють, аби жити й панувати. Брехнями вивертають мізки своїм народам й світові.
Та найганебніша властивість кожної «чорної діри» поїдати світло. В усіх його проявах. Світло волі, світло правди, світло віри, світло справедливості, світло людського достоїнства.
Наприкінці двадцятого століття Україна вирвалася із «чорної діри» – Російської імперії. Але порвати остаточно оті рабські пута, якими століттями «укрощалі» наше національне й людське єство не так просто. Тим більше, як каже російський журналіст Олександр Нєвзоров, коли: «Основний інстинкт Росії — захоплювати, давити танками, насилувати, силою приводити до «щастя і братства».
«Родичами» із цим загарбницьким плем’ям ми вже були. Хочеться побути звичайними поміркованими сусідами. Але кожен загарбник, бандюк, злодій, хоче аби все зосталося так, як він «склав історіческі».
Хоч фактично історично було так, як ідеологічний батько есесерівської імперії Карл Маркс описав у своїй праці «Разоблачение дипломатической истории ХVIII века»:
«Россия, не имеющая никакого отношения к Руси, и получившая свое нынешнее название, в лучшем случае в ХVIII веке, темь не менее – нагло претендует на историческое наследие Руси, созданной на восемсот лет раньше. Однако московская история – это история орды – пришитая к истории Руси белыми нитками и полностью сфальсифицированная…»
Сфальшували історію, сфальшували релігію. Віками чорно й кроваво грішили й грішать. Тепер намагаються довести світові, що виправляти гріхи – великий гріх. І може наступити Божа кара. Бо «Россия преимущество имеет перед другими странами тем, что она напрямую управляется богом»…
Отаке «Rusland uber alles»…
5 серпня 2018 року у соцмережах з’явилося повідомлення:
«ОСТАННЯ СТАВКА МОСКВИ: патріарх Кирило їде на крок відчаю, щоб недопустити автокефалію України.
Патріарх зустрінеться з Варфоломієм щоб обговорти «проблеми» щодо надання автокефалії Українській Церкві.
Незважаючи на свару, предстоятель РПЦ спробує наприкінці серпня зустрітися з Варфоломієм. Треба думати, що московська делегація повезе до Царгороду чималі валізи з коштовностми та погрозами…»
Отже д у м а є м о!
Звісно, звіриних шкур, які свого часу віз до продажного Діонісія – IV-го московитський прицерковний шулєр, не повезуть. Не ті часи, не ті звичаї. Зараз у московитській дипломатії модний «НОВИЧОК». Варіант ПСИХОТРОПНИЙ. Основні вражаючі компоненти: брехня, цинічне й нагле перекручення фактів, жорстока сваволя, що ламає волю. Це щось на зразок сатанинського навіювання.
…Але, знову думаю. Чому б делегації Росії, яка «…напрямую управляется богом», не прихопити із собою дельтапланіста Пукіна, що з богами на «ти», й не рвонути прямо у засвіти??? Чи де там сидить це загадкове «божество», яке ними – «НАПРЯМУЮ»… І його приосвященству Варфоломієві не ламали б душу, і світові показали б, що вони здатні чесно й справедливо відбути покаяння за всі гріхи ними накоєні.
Євген ДУДАР, 7 серпня 2018 р.
Малюнок Андрія ПЕТРЕНКА
Виступи Євгена Дударя, записані “Українським репортером”:
- Чолобитна Євгена Дударя до Богдана Хмельницького
- Євген Дудар: Відлуння болю
- Євген Дудар: про генетичний код українців
- Євген Дудар: Вказати шушвалі на двері
- Євген Дудар: “Україна струсить погань”
- Євген Дудар: До Батька. І сповідь, і молитва
- Євген Дудар: Сатира з любов’ю. Творчий вечір письменника Євгена Дударя (Частина перша)
- Євген Дудар: Сатира з любов’ю. Творчий вечір письменника Євгена Дударя
- Як письменник Дудар став «Джеком з Канади»
