Мутації коронавірусу в Україні досі не вивчають. Вчені б’ють на сполох
Що заважає українським дослідникам COVID-19 налагодити процес дослідження мутацій та як знання про нові штами впливатиме на ефективність вакцинації?
На цю тему розміщено матеріал на Фейсбук-сторінці Інституту молекулярної біології і генетики.
Цитуємо: “Від початку пандемії у світі зафіксовано десятки тисяч різних варіантів SARS-CoV-2, призвідника коронавірусної хвороби. Найповніша відкрита база даних – Національного центру біотехнологічної інформації (США), в якій закумульовано дані з усього світу, – містить геноми вже понад 38000 SARS-CoV-2. Проте в ній немає жодного українського зразка.
В Україні досі не почали вивчати мутації SARS-CoV-2, отже, невідомо, які штами циркулюють зараз по країні і чи відрізняються вони в різних регіонах; вони безпечніші для українців, чи, навпаки, загрозливіші, ніж ті, що спричинили епідемію на початку 2020 року.
Зайве наголошувати на важливості визначення штамів коронавірусу. На основі даних таких досліджень можна оцінювати властивості вірусів, а відтак вибудовувати ефективні стратегії лікування, розуміти, чому діють або не діють ті чи інші ліки.
Ці дані є важливими також для подальшої вакцинації. Згідно з висновками вчених, «британський» штам не впливає на активність існуючих вакцин, проте ефективність вакцин є набагато нижчою супроти «бразильського», а особливо «південноафриканського». Знання про властивості нових штамів допоможе модифікувати вакцини.
З огляду на стрімке поширення SARS-CoV-2 та на його – притаманну будь-якому вірусу – здатність швидко змінюватися, постійний моніторинг та відслідковування змін у будові коронавірусу будуть актуальними ще багато років.
Мутації вірусів визначають за допомогою методу секвенування, для якого використовують різні сучасні молекулярні технології.
Що потрібно для того, щоб налагодити секвенування коронавірусів в Україні?
Насамперед – сучасні прилади (секвенатори нового покоління) та фахівці, здатні провести секвенування та проаналізувати результати. Вони є в нашому Інституті молекулярної біології і генетики. Звісно, потрібні дорогі реагенти, ціна яких, утім, не є захмарною.
«Проблема полягає не так у складності технології, як в організації процесу, – підкреслює директор Інститут молекулярної біології і генетики, академік Михайло Тукало. – Адже у справі вивчення мутацій потрібні різнопрофільні спеціалісти, які розосереджені по різних інстанціях, міністерствах та академіях. Так, наш Інститут перебуває в системі Національної академії наук України; Центр громадського здоров’я та лікарні, де можна зібрати зразки для аналізу, – у системі МОЗ, а Інститут епідеміології та вірусології ім. Громашевського, який має дозвіл працювати з вірусами, – у системі Національної академії медичних наук».
Зусилля вчених та керівників інститутів у цьому випадку можуть і не мати успіху – ініціатива застрягне на етапі домовленостей та отриманні різних дозволів на проведення досліджень.
«На жаль, ми це вже перевірили. Влітку 2020 року наш Інститут спільно зі співробітниками ЦГЗ в Києві запропонували програму «Геномна епідеміологія SARS-CoV-2 в Україні», яку підтримали експерти МОЗ. Проте програма не отримала фінансування від уряду», – підкреслює академік Михайло Тукало.
Якщо держава зацікавлена у налагоджені та проведенні таких досліджень на постійній основі, варто під прапором державної програми зібрати спеціалістів з різних відомств та забезпечити необхідне фінансування”.
На фото Ганни Геращенко: секвенатор в одній з лабораторій ІМБГ.
Читайте також:
