Київщина перетворилася на область аномальної нерівності. Про чорні діри для бюджетних коштів

Київська область, на перший погляд, є ніби одним з найбільш стабільних регіонів країни – тут досить високі соціально-економічні показники. Але мало хто здогадується, яка жахлива нерівність насправді існує на теренах краю.

Візьмемо, наприклад, освіту. Згідно з даними Київської обласної державної адміністрації (solidinfo.ua), різниця між районами щодо наповнюваності закладів освіти складає приблизно 4,6 разів! Якщо в Києво-Святошинському районі місць в школах не вистачає, і вони перевантажені (наповнюваність 105%), то в Поліському районі школи стоять пусті – замість чотирьох учнів там ходить до класу в кращому випадку тільки один (наповнюваність 23%). А в Бучі класи переповнені взагалі на 138 відсотків!

Звісно ж, це приводить до дуже неефективного використання коштів. Навіть більше, це розбещує місцеву владу. Якщо в Броварському районі школи споживали в 2017 році в середньому 21 Квт*год/м.куб., то школи Баришівського району – більше ніж у 6 разів на той же обсяг, 134 Квт*год/м.куб!

З дитячими садочками прірва ще більша. У тому ж Броварському районі показник 12 Квт*год/м.куб, а у Баришівському – 164 Квт*год/м.куб. Різниця майже в 14 разів! В Баришівському районі можна знайти садочки, де споживання перевищувало норму на 649%! Але й цей показник можна легко перебити – Лизовогубослобідський садочок у Згурівському районі показав перевитрати у 1041% від нормативного споживання.

Не дивно, що в цьому районі витрати на одного учня в деяких закладах можуть перевищувати 57,8 тис. грн на рік – але зовсім не тому, що тут працюють філіали Сорбонни. Просто це дорожче майже у 7 разів, ніж в аналогічних закладах деяких інших міст Київщини.

Це просто неймовірно, але голова КОДА Олександр Горган та місцеві ради не звертають увагу на такі чорні діри, що висмоктують бюджетні кошти.

Лідером в спалюванні грошей в енергозабезпеченні закладів охорони здоров’я є Білоцерківський район – тут вдалося досягти показника в 243 Квт*год/м.куб. Тобто різниця, наприклад, з Вишгородським районом (19 Квт*год/м.куб) – майже 13 разів!

Але справжнім апофеозом енергетичної нерівності є різниця в споживанні громадськими спорудами Кагарлицького і Миронівського районів – останній «зжирав» на одиницю об’єму в 18,5 разів більше!

Така диспропорція існує не тільки між районами (де представники влади можуть спробувати пояснити її «бідними селами», на модернізацію яких немає коштів). Але як пояснити майже шестикратну різницю в питомому споживанні енергоресурсів між Славутичем та начебто не бідним Обуховим?

До речі, за індексом фінансової спроможності на особу Обухів займає непогану позицію з показником 6757 грн, не дуже поступаючись лідеру – Борисполю (8272 грн). Біла Церква з 3715 грн демонструє, що прірва і тут може бути величезна.

І це знову ж таки, стосується не лише окремих населених пунктів, але й районів. Що неочікувано — близькість до столиці не гарантує багатства. Один з найбідніших районів — Бородянський, з показником 2584 грн на особу. А офіційно найбагатший – Бориспільський, з 10 919 грн. Хіба це не шалена, несправедлива різниця, над подоланням якої треба працювати?

Фастівський район за населенням майже на третину більший за Володарський, але безробітних тут у 5 разів (!) менше, ніж в останньому.

Макарівський район більше Рокитнянського за населенням лише в 1,3 рази, а за пільговиками з оплати жкг – в 43 рази!

Всі ці цифри демонструють нерівність між населеними пунктами та районами часом більшу, ніж між бідними африканськими країнами та державами золотого мільярду. Але різниця в тому, що між нашими районами часом – декілька кілометрів, і існують вони в однакових умовах.

Така нерівність не може буди виправданою. Це – найжорсткіша оцінка ефективності місцевих влад. І що найбільш вражає – про цю катастрофічну проблему ви навіть не почуєте під час передвиборчих мандрів чиновників глибокими хуторами і далекими селами.

Микола СЕРДЮК

Фото Олексія ІВАНОВА