Ігри Нострадамусів. Чи збуваються пророцтва?
Співчуваю ентузіастам, які вже майже пів тисячоліття намагаються звести туманний потік свідомості французького лікаря Мішеля Нострадамуса з реальними подіями, які вже вкарбувались реальній історії нашого недосконалого світу, з тими халепами, які ще випадуть на долю людства.
Звісно, Нострадамус не піонер в справі пророцтв. Оракули,авгури, сивіли, піфії, волхви… Кожному племені, кожній цивілізації хотілось знати, що буде завтра, післязавтра чи через тисячу років. Якщо є соціальне замовлення, то завжди народяться віщуни. І не обов’язково це екзальтовані одержимі. Волання Кассандри були цілком обґрунтованими попередженнями знавця геополітичної ситуації – вороги-греки на порозі Трої, а уряд декларує «головне — припинити стріляти» й руйнує стіни, щоб дати дорогу дерев’яному коневі,фаршированому окупантами.
Івана Богослова своїх Одкровеннях , як писав американський письменник Амброз Бірс, «приховав усе, що міг». Трохи втішає, що обсяг Апокаліпсису зовсім невеличкий порівняно з 10-томним зібранням тисячі віршів-центурій Нострадамуса. Тому з Одкровеннями перекладачам та дешифрувальникам працювати трошки легше. Правда, про одну подію, яку провістив третій із сімки янголів-сурмачів лиха, українцям читати моторошно.
«І велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. і ймення тій зорі Полин. І стала третина води, як полин. І багато людей повмирало з води, бо згіркла вона».
Дуже вже прямі асоціації з нашим Полином- Чорнобилем…
Але сьогодні особливо цікаво переглядати не астрологічну макулатуру, а прогнози на наше рідне ХХІ століття, якими років 50-60 тому були насичені, як фантастичні футуристичні твори письменників, так і звіти цілком серйозних наукових конференцій. Як не дивно, творцями science fictionі просто science часто були одні й ті ж люди. Айзек Азімов, Артур Кларк, Карл Саган та десятки інших вчених були авторами не лише дисертацій з питань біології, фізики, астрономії, а й творцями літературних бестселерів.
При всьому розмаїтті тем, все ж можна виділити основні напрямки, які цікавили і науковців і фантастів:
– підкорення космосу і можливий контакт з позаземними цивілізаціями;
– штучний інтелект і наближення до межі, за якою людина втрачає контроль за електронним розумомі сама стає абсолютно контрольованою машинами.
– розвиток людської цивілізації: її дивовижний поступ або деградація та самознищення.
Деякі з прогнозів віртуозно точні. Наприклад, реальна і математично прорахована крива росту населення Землі, поки співпадають в усіх точках-роках і країнах та континентах.
На щастя, катастрофічні прогресії, викладені 222 роки тому Томасом Робертом Мальтусом в книзі про закон народонаселення (1,4, 8, 16… — ріст населення, 1,2, 3,4,5… ріст засобів існування) ще не стали законом. Але його фраза «Людина, яка народилась в перенаселеній країні – зайва для суспільства. Природа не передбачила їй місце за своїм урочистим столом» не здається неактуальною – досить поглянути в ілюмінатор літака, який пролітає на десятикілометровій висоті приміром десь над Делі – від горизонту до горизонту — людський мурашник…
В часи створення пірамід вид HOMO SAPIENS презентував ледь 50 мільйонів людей (цифра, звісно, приблизна), на початку ХІХ століття – 800 мільйонів, сьогодні нас вже майже 8 мільярдів.
Поважні вчені цинічно передбачали, що «регулятором» кількості людей стануть війни та голод. Про можливі епідемії теж згадували, але в більшості випадків аналізували вже відомі хвороби: малярію, туберкульоз, усілякі гонконгські модифікації грипу та локальні тропічні лихоманки, які, здавалось, не виповзуть далі гнилих тропічних боліт та засиджених кажанами печер. СНІД став дзвінком-попередженням про невсемогутність медицини. Вакцини нема досі. Але знаємо, що чханням та немитими руками він не поширюється. Це трохи втішає…
Письменники, на відміну від поважних академіків, не обмежені загрозою втрати репутації через неточний прогноз в своїх «пандемічних» творах. «Чумної» фантастики існує величезний пласт. Всього не перечитаєш (та, мабуть, і не треба). Джек Лондон в повісті «Багряна чума» (1912 р.) призначає старт майже тотального вимирання людства на 2013 рік. Карел Чапек в п’єсі «Біла пошесть» (1936 р.) описує смертельну хворобу, яка прийшла з Китаю і вражає в першу чергу тих, кому під п‘ятдесят. Щось знайоме. Правда, моровицю Чапек називає хворобою Чена, а не COVID-19. В повісті українського фантаста Володимира Владка «Фіолетова загибель» (1963 р.) спори якоїсь смертельної нечисті приносить на Землю метеорит. Нинішній, цілком реальний вірус, чомусь зазвичай малюють зеленою фарбою. Ось таке вигадане та реальне різнобарв’я справжніх та фантастичних небезпек, які чатують на людство.
З космічними прогнозами на майбутнє у пророків-вчених і у пророків-письменників 60-70-х років ХХ століття зовсім кепські справи. Динаміка польотів в космос, висадка людей на Місяць, успішні безпілотні експедиції на Марс і Венеру ввели цілком серйозних та прагматичних людей в оптимістичну оману.
Ось частина з планів освоєння позаземного простору, оприлюднених на ІV симпозіумі американського товариства астронавтики (1966 р.):
- 1982 рік — пілотований політ на Марс з 250-денним перебуванням на планеті і поверненням на Землю;
- 1988 рік – конвой кораблів з ядерними реактивними двигунами з на орбіті Венери, спуск капсули з дослідниками на поверхню планети.
- 1988 рік – пасажирський зореліт з термоядерними двигунами досягає Меркурія;
- 1997 рік – висадка людей на супутник ЮпітераКаллісто. Організація постійної бази;
- 1999 рік – експедиція на супутник Сатурна Титан;
Щось пішло не так. Правда, прогнози розвитку мережі орбітальних телекомунікаційних супутників виявились навіть трохи заниженими. Інтернет і комп’ютеризація всіх сфер життя активно підштовхнули розвиток цього сегменту космонавтики.
Якби не «божевільні» плани та енергія Ілона Маска, земляни були б уже зовсім схожі персонажів роману Станіслава Лема «Повернення з зірок» (1961 р.)- апатичних, інфантильних істот, яким віртуальний тривимірний світ набагато цікавіший, ніж грізна романтика штурму незвіданого зоряного безмежжя.
Артур Кларк в книзі «Риси майбутнього» (1962 р.) передбачає перший контакт з позаземною цивілізацією приблизно в 2030 році. Побоююсь, що справжні прибульці здадуться людям не такими колоритними і кумедними, як ті, яких продукують в Голлівуді. І новина про КОНТАКТ загубиться за безмежно великими сідницями якоїсь нової Кім Кардаш’ян…
І все ж заглянемо ще до катренів Нострадамуса. Один єдиний з них згадує про нашу землю.
Гряде новий, стократ привабніший звичай
Старому, бусурманському на зміну.
Де мова тішить слух. Там Борисфенів край
Початок здвигам покладе, злама рутину.
Я не знаю наскільки це вдалий переклад зі старо-французької. Але мені у цьому вірші читається знайоме:
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Хай буде так! Будемо футуристами-оптимістами!
Олег СМАЛЬ
Малюнок автора.
