Сімдесят п’ять років тому за нез’ясованих обставин загинув Юрій Горліс-Горський
75 років тому, 27 вересня 1946 року загинув Юрій Горліс-Горський (Юрій Юрійович Городянин-Лісовський), письменник, старшина Армії УНР.
Юрій Горліс-Горський, уроджений як Городянин-Лісовський, без перебільшення, – людина-легенда.
Усе своє свідоме життя славетний полковник Армії УНР провів у боях проти Московії. У період Перших Визвольних змагань (1917-1922 роки) він проявив себе як стратег, неодноразово зводивши нанівець плани більшовиків та білогвардійців. Будучи одним із повстанських ватажків Холодного Яру, йому вдавалося здійснювати рейди у тил ворога, що сунув на Україну зі Сходу.
Після падіння УНР він взяв участь у справжній авантюрі — І-му Зимовому поході під проводом Юрія Тютюнника. Згодом, маючи цілий курінь загартованих вояків, опинився у колі повстанців Холодного Яру.
Саме на землі, оспіваній Тарасом Шевченком, осавул Юрій Горліс-Горський продемонстрував, на що здатні нащадки вільних козаків, коли їхню землю відбирає одвічний ворог. “Тут селянин завжди готовий був вхопити зброю і йти назустріч ворогові. Здавалося, вернулися давні козацькі часи, коли кожний хлібороб був озброєний і завжди готовий до бою з татарами“, — згадував він пізніше в автобіографічному романі “Холодний Яр”.
Перебуваючи на еміграції, славетний холодноярський осавул продовжує власну вендету проти більшовиків. У 1920-1930-ті Юрій Горліс-Горський допомагав партизанським загонам із Польщі потрапляти до СССР. Ветерани Армії УНР, які марили українською державністю, вправно наводили жах на чекістів у Поліссі.
З розпалом Другої світової війни, досвідчений вояка їде туди, де вкрай потрібна його участь — до Фінляндії. Там із таких як Юрій Горліс-Горський — емігрантів, а також полонених українців-червоноармійців, формується добровольчий загін, що мав допомагати Маннергеймовій армії. Але втрата фінляндським військом ініціативи призвела до швидкого завершення війни, плодами якої скористалися більшовики.
У 1940-х Юрій Горліс-Горський ненадовго повертається в Україну, де займається просвітницькою діяльністю. Провал німецького бліцкригу змусив колишнього полковника Армії УНР остаточно мігрувати. Він загинув за нез’ясованих обставин у вересні 1946-го у німецькому місті Ной-Ульм.
Перший твір «Ave, dictator», присвячений Сталіну, побачив світ 1933 року, а 1934, за сприяння митрополита Шептицького, вийшов перший том «Холодного Яру», який галицька молодь хапала як гарячі пиріжки, всотуючи у себе героїчну боротьбу селянських повстанців Центральної України.
Це була справжня реінкарнація «Холодного Яру». Завдяки роману Юрія Горліса-Горського, який на власні очі те все бачив і сам же воював, історична пам’ять про боротьбу українців оселилася в наших серцях. Тому не дарма історики кажуть, що якби не Горліс-Горський, ми б майже нічого не знали про Холодний Яр.
– Холодний Яр — це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Це живий приклад, як невеликі числом, але сильні духом — можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом. На жаль, по цей бік межі мало хто знає, що після того, коли московська червона орда захопила Україну, над Дніпром існувала своєрідна «республіка», яка під українським національним прапором провадила запеклу збройну боротьбу аж до 1922 року. То були села в околицях Холодного Яру на Чигиринщині, – написав Юрій Горліс-Горський у передмові до свого роману.
Одна з найбільших мрій письменника здійснилася 1942 року – він повернувся до Холодного Яру. Тоді зміг відвідати батьків отаманів Петра і Василя Чучупаків. Організував відновлення могили Василя Чучупаки – на металевому хресті прикріпили тризуб. Приблизно у цей самий час була відновлена й освячена могила Чорного Ворона біля Розуміївки. Тому дослідники життя Горліс-Горського приписують це саме йому. сподіваючись, що він з’явиться, аж поки втратила надію…» Ось так закінчилася історія безстрашного воїна – УНРівця, холодноярця Залізняка, розвідника, письменника, борця за волю України Юрія Горліс-Горського, уродженого Юрія Лісовського…
