Директору музею “Битва за Київ у 1943 році” Віковану влада Київщини показує на двері
Київська обласна рада оголосила конкурс на заміщення посад директорів низки комунальних підприємств у галузі культури. Кадрові зміни торкнуться і Національного музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році”, що у селі Нові Петрівці Вишгородського району.
Цей заклад майже чотири десятиліття очолює заслужений працівник культури України Іван Петрович Вікован. У серпні минулого року він став повним кавалером ордену “За заслуги”.
Таку нагороду отримує далеко не кожна пересічна людина. Лише той, хто є не просто висококваліфікованим фахівцем у тій чи іншій галузі, а хто по-справжньому вболіває за свою роботу, зробив її справою усього свого життя, у кого особисте невід`ємно поєднується із загальним, державним, національним, тобто українським.
Саме до таких самовідданих особистостей і належить Іван Вікован. Про це дізнаємося хоча б зі статті, яку написав про свого колегу редактор журналу “Музеї України”, директор Музею плакату України Віктор Тригуб, “Іван Вікован — повний кавалер ордену “За заслуги”.
Директор музею у Нових Петрівцях не просто дбає про збереження і поповнення експонатів, екскурсії, зарплату для співробітників тощо, а є ініціатором багатьох цікавих і потрібних проектів: Музей слідопитів, Музей плакату України, увічнення подвигу захисників України — Героїв АТО, учасників Революції Гідності, Героїв Небесної Сотні.
Віктор Тригуб пише: те, як переймається долею музею-заповідника ”Битва за Київ у 1943 році” Іван Вікован, “можна одразу помітити без зайвих слів, думок і роздумів, якщо просто пройтися заповідною територією. Все там доглянуто, пофарбовано, як у доброго господаря на подвір`ї. Фронтова техніка – ніби щойно з конвеєра”.
А ще в цьому матеріалі розповідається про справжній бойовий характер Івана Вікована. Виявляється, ще в 2006 році товстосуми хотіли незаконно забрати близько чотирьох гектарів заповідної території Музею і збудувати там розважальний центр. Директор зумів відстояти цю землю.
З ініціативи Івана Вікована були знайдені і перепоховані залишки невідомих солдатів, пошуки не припинялися й донині. Про цю людину можна говорити й говорити, адже не рік, не два, а десятиліття очолює Іван Петрович відомий на всю країну музей у Нових Петрівцях під Києвом.
І ось… повідомлення про те, що оголошено конкурс на заміщення посади директора Національного музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році”. Цілком природно виникає питання: а що ж трапилося з Іваном Петровичем? Можливо, він виховав собі гідну молоду зміну і тепер може спокійно піти на заслужений відпочинок?
Кореспондентка “Українського репортера” зателефонувала заслуженому музейнику. І з перших слів розмови все стало зрозуміло — не стомився, як його назвав Віктор Тригуб, аксакал музейної справи від роботи, не втратив бойового духу, не збайдужів ні до людей, ні до справи.
– Треба ще попрацювати, щоб зберегти територію, треба змінювати експозицію, щоб люди зрозуміли, що це не просто частинка історії, а це історія України, історія українців, які загинули не за “Родіну”, а за свою рідну землю, – розповідає Іван Петрович.
Ветеран музейної справи щиро, схвильовано розповідає про низку проблем, які потрібно вирішувати і на місцевому, і на державному рівні. Ось водії автобусного маршруту №729 не хочуть під`їжджати до музею, кажуть, що їм це невигідно, а як же людям сюди дістатися? Тож потрібно йти до представників місцевої влади — переконувати, добиватися…
Івану Петровичу, як колишньому директору школи, болить питання патріотичного виховання. Він з болем помічає, що все менше і менше школярів приходять до музею, де нині розповідається не лише про далекий 1943-й рік, а й про подвиг їхніх майже ровесників — вояків АТО чи Героїв Небесної Сотні.
Та коли музейник звертається до директорів шкіл з проханням організовувати екскурсії до Національного музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році”, ті йому байдуже відповідають, що наказом Міносвіти заборонено відволікати учнів від навчального плану, проводити екскурсії вони можуть лише за власним бажанням у вільний від занять час.
Хто ж вирішить ці питання? Хто наступного року висадить біля музею-заповідника 17 тисяч цибулин тюльпанів, які навесні зацвітають і вкривають землю яскравим килимом? Важко усвідомити Івану Петровичу, що не він.
Бо ж багатолітньому успішному очільнику легендарного музею обласне керівництво чітко дало зрозуміти — його контракт закінчується 27 червня 2017 року. Ось так, одним розчерком пера обриваються плани, надії, сподівання…
Алла ТОПЧІЙ
