Діоксид хлору – панацея чи лезо на горлі людини?
Може, не варто так поспішати з його закупівлею із-за кордону?
Днями плануються випробування – очищення питної водопровідної води діоксидом хлору у водогоні Києва.
Існують побоювання, що діоксид хлору може викликати збільшення ракових захворювань. На думку багатьох авторів, провідним фактором у механізмі дії окислювачів є ініціація вільнорадикальних процесів. А вільні радикали впливають на більшість біохімічних компонентів живої клітини, викликаючи зміни та деградацію життєво важливих молекул. Вільні радикали пов´язують із феноменом феноптозу – запрограмованої смерті організму.
Проблема безпеки діоксиду хлору є однією з найсуперечливіших у токсикології окислювачів як засобів обеззаражування води.
Одного дня з ваших кранів може политися вода з додаванням хімікатів, які одразу або з часом невідомо як можуть вплинути на ваше здоров’я, здоров’я ваших дітей, здатність тих дітей народжувати.
Мало того, існує думка фахівців, що використання діоксиду хлору в київському водогоні може призвести до вимивання з труб біоплівки, на якій власне ці старезні труби й тримаються! І ось уявімо, що вимиті залишки біоплівки, яку не затримають фільтри, опиняться у квартирах киян. У когось через це поламається електрочайник, у когось пральна чи посудомийна машина, душові кабіни, вийдуть із ладу кулькові крани.
А раптом, однієї ночі, розпадуться усі старі труби київського водогону?
Ото вже буде радості компаніям-постачальникам і компаніям із ремонту – доведеться замінювати УСІ труби одночасно!
Може, на те й розраховано?
Тримайтеся. Якщо іспити визнають вдалими, тоді, внаслідок кулуарних домовленостей, одна лише людина – генеральний директор «Київводоканалу» Дмитро Новицький – матиме змогу монопольно підписати контракт з однією з італійських фірм, яка завезе до України тисячі тонн своїх хімікатів.
Громадськість не поінформована – де (на яких складах), як (у яких умовах) зберігатимуться ці гори небезпечних хімікатів.
Досліди з очищення питної води діоксидом хлору, здійснені ще 2015 року в Запоріжжі, довели, що після такої очистки у воді створювалися побічні продукти – хлорити – у кількості, вищій за допустиму норму(!). Там відмовилися від такого способу очищення. На черзі Київ?
Ми – не піддослідні кролики!
1. Вимагаємо припинити випробування з використанням діоксиду хлору на діючому водогоні, про небезпеку якого так мало відомо жителям Києва.
2. Вимагаємо публічної, відкритої дискусії громадськості з генеральним директором «Київводоканалу» Дмитром Новицьким, який вже тривалий час проштовхує цю програму.
Безпека киян має бути в їхніх власних руках! (Якщо, звичайно, даний випадок не зацікавить СБУ та прокуратуру.)
Від імені ініціативної групи «Стоп, діоксид хлору!»
Володимир СЕРДЮК
Фото Олексія ІВАНОВА
Додаткова інформація:
Висновки звіту про використання діоксиду хлору для обробляння води на водопровідних спорудах КП «Водоканал» м. Запоріжжя.
Тести проводилися у період з 03.11.2015 по 30.11.2015 у лабораторіях Дніпровських водогінних станцій ДВС-1 и ДВС-2.
1. Використовувати діоксид хлору на початковому етапі очищення води в додаток чи замість первинного хлорування неможливо, оскільки створюються побічні продукти – хлорити – у кількості, вищій за допустиму норму.
2. Використовувати діоксид хлору на кінцевій стадії очищення води замість чи в доповнення до вторинного хлорування як комплексний підхід у період проблемної якості води чи при додатковому обеззаражуванні на насосних станціях у мережі міста можливо, концентрація хлоритів при усіх використаних дозах діоксиду хлору була в нормі.
3. За підсумками дослідів, мінімальні робочі дози діоксиду хлору склали: ДВС-1 и ДВС-2 – 0,25 мг/дм3, н/ст «Хортицька» – 0,4 мг/дм3. Витрати початкових реагентів для виробництва діоксиду хлору на 1 м3 води, що оброблялася, при вибраних дозах склали: доза 0,25 мг/дм3 – хлорид натрію 0,0225л, соляна кислота (9%) 0,0225л, доза 0,4 мг/дм3 – хлорид натрію 0,036 л соляна кислота (9%) 0,036л.
4. Діоксид хлору має пролонговану дію. Після 5-годинного контакту його концентрація у воді була вищою, ніж після контакту 0,5 години, тобто зниження його концентрації у воді повинно спостерігатися набагато пізніше. За літературою, консервуючі якості зберігаються близько 3 діб.
5. У науковій літературі, статтях діоксид хлору позиціонується як більш сильний дезінфектант стосовно вірусів та інших мікроорганізмів. Та, за даними лабораторії ДВС-1 щодо бактеріологічного забруднення, цього не спостерігалося. Такими результатами варто нехтувати, так як у 7 дослідах знайдено спільні коліформи та ентерококи у воді вже після введення діоксиду хлору, а до введення вода була чистою. Тобто вода забруднилася після введення додаткового дезінфектанта, що нелогічно, досліди некоректні. У 4 дослідах фіксувалася відсутність ентерококів після введення діоксиду хлору, які були присутні у початковій воді. Ця частина дослідів логічна і коректна.
6. При роботі з водою, що містила вільний хлор (ДВС-2), проявилися окислювальні властивості діоксиду хлору – відбувалося додаткове зниження кольоровості, перманганатної окислюваності, марганцю. Під час роботи з водою, що містила зв’язаний хлор (ДВС-1, амонізація води), окислювальні властивості діоксиду хлору не проявилися.
