Чим вражає знаменита лабораторія фізики високих енергій. Ексклюзив для «Українського репортера»

Київський науковець Сергій Вакарін відвідав Європе́йську організацію з я́дерних досліджень, міжнародний дослідницький центр європейської спільноти – найбільшу у світі лабораторію фізики високих енергій. Про свої враження розповів нашому виданню.

CERN – одне з найцікавіших місць на планеті, розташоване на кордоні Швейцарії та Франції. Це найбільший механізм людської цивілізації – один лише тунель для прискорення часток довжиною 27 км. Найсміливіші експерименти та дослідження – від Космосу до елементарних часток, від походження Всесвіту до енергетики майбутнього. Найперша антиматерія, створена людством. Найхолодніше місце, можливо – у всьому Всесвіті. Все це – ЦЕРН (CERN).


І тому мені видається дуже важливим, що з цією організацією активно співпрацюють наші вчені. Україна посідає почесне місце серед восьми асоційованих членів ЦЕРНу.

Хочу відзначити роботу Малої Академії наук, яка вже декілька років поспіль організовує візити вчителів фізики та талановитих школярів з України до ЦЕРНу. Українські школярі постійно виграють на міжнародних олімпіадах з фізики (і програмування, й інших), і наших фізиків цінують у світі.

На моє переконання, CERN дослідження могли бстати основою для більш спільних проектів у науці, інноваціях та освіті з Україною.


Також досі знаходжуся під враженнями від зустрічі з видатним фізиком Клаусом Бетцнером, якого називають живою легендою ЦЕРНу.

ЦЕРН існує з 1954 року, і майже з самого початку тут працює Клаус Бетцнер, який доклав багато свого потенціалу до згаданих робіт – наприклад, побудови прискорювача протонів, ключового елемента усіх експериментів.

А також апаратури для дослідження космічного випромінювання, яка розміщалася на борту космічних апаратів. А зараз він проводить найцікавіші екскурсії у світі на теми фізики та природничих наук, зокрема для молоді.


Цікавим є і те, що ЦЕРН створили з метою зупинити відтік науковців з Європи до США після Другої світової. А тепер, навпаки, у ЦЕРНі працюють американці.

Потрапити сюди нелегко, слоти для візитів на сайті майже миттєво заповнюються, аже тут – неймовірні можливості для наукових та освітніх проектів.

Я тут зустів школярі з Англії, Німеччини, Франції…Брав участь у дискусіях із студентами, учнями вчителя Рашида Діалло зі Швейцарії про те, як тут «ловили» невловимий бозон Хіггса. Їх неабияке зацікавлення свідчить, що для візиту вони обирали це місце невипадково.


І тому переконаний, що нам дуже необхідно мати ще більше вчених та практиків, яких би надихнув візит до ЦЕРНу. Хоча б для того, щоб країну поважали в майбутньому.

І щоб та молодь, яка цікавиться цими речами, мала можливість реалізовувати свій творчий потенціал, а також, відчувши «подих» антиматерії, відчували відповідальність при роботі з нею. Це зменшить імовірність техногенних катастроф.

Знаменитий Великий адронний колайдер на два роки закрили на модернізацію, але мені вдалося відвідати командний центр знаменитого ATLAS – головного детектора частинок, на якому шукають темну матерію та бозон Хіггса. От, наприклад, скільки вимірів простору та часу ви знаєте? Три, чотири, п’ять? А якщо їх одинадцять? Невидимі виміри також досліджують на Атласі.

У космосі теж розміщують детектори частинок – наприклад, на борту Міжнародної космічної станції можна безперешкодно досліджувати явища навіть на далеких краях Всесвіту. Тому на МКС, наприклад, працюють спектрометри серії AMS – завдяки ньому створені проривні фізичні теорії, що пояснюють зв’язки космічного випромінювання, розширення Всесвіту, антиматерії та темної матерії.

Тут найкращим вченим була надана свобода творити фундаментальну науку. Наприклад, тут проводив дослідження першовідкривач «темної енергії» Лоренс Краусс, з яким мені пощасливилося зустрітися. І ця свобода призводить до найнеочікуваніших відкриттів. Щоб мало не здалося: дані ЦЕРНу обробляються на 100 000 процесорах у 35 країнах. І саме тут народився Інтернет, бо цього вимагав вільний політ думки та обмін інформацією.

І ще багато цікавого залишилося від цієї поїздки,скажімо, що викидають у «сміттєві баки» фабрики антиматерії? Про це та багато іншого розкажу згодом.

Сергій ВАКАРІН, Голова UkraineIS

Сторінка Сергія ВАКАРІНА у Фейсбуку:

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *