Чума
Євген ДУДАР
Ще раз про “Червону шапочку”, тупі голови, брудні язики і підлу совість.
Нещодавно на моїй сторінці у Фейсбуку з`явилася моя ж пародія на “Червону шапочку”. Вміщена у шкільному підручнику. Якийсь “медіаман на весь Кіровоград” сповіщав свою “паству” : “Сказати, що я шокований, це нічого не сказати. Сьогодні вранці мені дали почитати казочку про “Червону шапочку” з підручника 8-го класу “Українська література” , рекомендованого Міністерством освіти. По цьому підручнику вчаться, цю казочку задають, в тому числі, як домашнє завдання, з тим, щоб учні потім переказували на уроці.
Не пожалійте кілька хвилин і прочитайте! Відмічу кількох людей, може, хто пояснить? (Підкр. моє. Є.Д,).
Як гуманіст, я не звик доводити людей до шокового стану, тому й вирішив дещо пояснити. Не прагнучи жодних відмічень. Ні матеріальних, ні моральних.
Як сатирик, пояснюю: герої сатиричних творів – це антиподи, яких не годиться наслідувати.
Як людина, громадянин, письменник, заявляю: я ніколи, ніде, нікому не нав`язував свої твори, не займався саморекламою, чи навіть модним сьогодні саморозкрученням. Але за час круговерті навколо цього твору, зрозумів, що до шкільного підручника він потрапив не випадково. Чесна й порядна людина, яка його запропонувала, керувалася добрими намірами й прагненням застерегти підростаюче покоління від аморальності. І я дякую цій людині. Я дякую тим працівникам Міністерства освіти України, які не клюнули на брутальні, тупі “відгуки трудящих”, і розуміють, що виховувати дітей треба правдою. Навіть якщо вона дуже колюча…
А тепер про невипадковість круговерті. Подаю ще одне “пояснення”, яке було опубліковане у 2009 році. Може, декому воно дещо й декого нагадає.
Ч У М А В У К Р А Ї Н І
Замість фейлетона
“Комсомольская правда в Украине” зробила світове відкриття:
“Вот мы удивляемся, почему современные дети так рано приобретают всевозможные вредные привычки. А причина, оказывается, лежит на поверхности! Не надо далеко ходить: в учебнике по украинской литературе имеется пародия современного юмориста Евгения Дударя на «Красную шапочку». В его варианте героиня употребляет вино, курит и перебивает
аппетит у Волка страшным перегаром. А еще забирает у несчастной бабушки пенсию и судя по всему «даже идет на мокрое дело…».
Отже усе “ на поверхности”. Три найбільші біди сьогодні в Україні: світова фінансова криза, російський газовий сморід і пародія Дударя на “Червону шапочку”…Яка нав”язує дітям “всевозможные вредные привычки”.
І “какая шумиха в прессе… КАКАЯ ШУМИХА”…
Слід відмітити, що “шуміха” “в прессе”, яка, в основному, проповідує “братолюбіє”. Де заголовки, чи окремі “братські” вислови кажуть самі за себе: “ П”яная красная шапочка у хохлов», «Для украинского «Минбыдлообразования» пьяная красная шапочка – это нормально», «Сказка написана еще й на мові. Что и сказать уровень интелекта, что автора, что минобразования”… І далі у цьому ж “братсько-інтелектуальному” дусі.
Великий Пушкін, у якого сучасним “інтелектуалам” варто було б дечого повчитися, писав: ”…И не оспаривай глупца”. Отже “оспаривать” нікого не будемо. Бо суть не в пародії на “Червону шапочку” і не в Дудареві. Хоча деяким інтернетдебілам треба було б підказати, що сатира малює не героїв, яких варто наслідувати. А, як вчили у “світлі совкові часи”- антиподів комуністичної моралі.”
Отже, “героїв”, яких належить осуджувати. До речі, цю пародію я написав ще тоді, у 1985 р. І ніхто мене не питав, чому Червона Шапочка співає блатненьку пісеньку російською? Не звинувачував за це в русофобії. Навпаки, казали, що в цьому -…“ нотки интернационализма”. І була вміщена “шапочка” у збірнику, який вийшов у ті роки в перекладі на російську в “Советском писателе”…
І ніхто мені не ліпив, що вона розбещує дітей. Хоч такого рівня розбещеності, як сьогодні, світ ще тоді не знав. То ж “Смотри в корень,” як казав Козьма Прутков… А корінь-то географічно сягає туди, поза хутір Михайлівський, історично- до костей валуєвих і кагановичів, а політично – в сучасні імперські московські “сортири.”. І до вирощених у тих “сортирах,” сучасних кагановичів в Україні. У часи “холодної війни” між СРСР та США совкова пропаганда активно засуджувала бактеріологічну війну “янкі” в Кореї. А деякі поети констатували, як американський імперіалізм “…самольотами в Корею закидає чумних бліх, наказавши Ріджуею зачислить до війська їх…”
Радянські “чумні лабораторії” також не дрімали. Вони виводили кузьку духовної чуми. Це завдяки їхнім старанням маємо зараз в Україні стільки “професорів”,”докторів”, “академіків”, які сіють чуму розбрату, шматують нашу землю на “регіони”, баламутять людей страшилками про “нашествие галичан”, чи про “русскопринадлежность востока и юга»…Відробляючи “юдин гріш,” ця паразитарна твань готова пожертвувати навіть долею своїх дітей та онуків.
Чума найбільше активізується в часи перемін. Тоді послаблений імунітет.
Чумні блохи дуже чутливі до політичних вітрів… Їм здається навіть, що вони ті вітри міняють. Насправді ж вони – всього-навсього блохи. Паразити. Перенощики зарази… Це з “теорії чумознавства та блохознавства.” Тепер з практики боротьби проти “шапочок”. Хоч,правду кажучи, “шапочка” – маленька штучна кісточка, кинута в пащеки імперським щенюкам, аби тренувати їхні зуби та голосніше дзявкотіння. Насправді ж боротьба спрямована…Але давайте сконцентруємо увагу на “бесчестии” однієї “чесноти”. Яке виверг на свої шпальти постійнокип”ячий “вулкан” українофобської брудомазії.
Не з метою “оспаривания глупца…” “Глупец” і “подлєц” – невиліковні.
“Ющенко создал в Украине квазигосударство тоталитарного аморализма, вполне достойное таких предшественников, как полпотовская Кампучия или Гаити времен правления семейства Дювалье…” – це пише “історик” з сімейства Табачників. Роздає “права”… любити й поважати “Екатерину Великую, благодаря которой сейчас в составе Украины находятся Новороссия и Крым, основаны Одесса, Николаев, Херсон, Днепропетровск…» І вчить , як поборювати “…тотальную националистическую пропаганду”…
Щодо “квазигосударства тоталитарного”…, то , видно, Ющенко ще не зовсім “создал”, якщо “п`ята колона в Україні веде себе так розперезано. Але, видно, що у квазіученого не зовсім лади з наукою та логікою. “Квазі”- означає несправжій, фальшивий… Отже несправжнього, фальшивого, табачниківського “ тоталитарного аморализма”. Виходить, те, що насправді моральне, для квазіісторика- аморальне. Та якщо квазіісторик упевнений, що вже таки “создал”, чого тобі, чоловіче, тут мучитися? Як казав один “глашатай свободи”: “Чемодан, вокзал, Москва”…
Там не “полпотовская Кампучия”, а Путінські райські сади. Нема “ оголтелого национализма”, “дикого фашизма”, “ пещерной ксенофобии”… Там ніхто не натякає на
“москальско-жидовскую мафію”… Ні в кого “в глубинах мозга” не “дремлет синдром варварства”… І основне: там нема нашестя “галичан” і ненависних “оранжевых”… Самі тобі голубі… Не життя, а голуба мрія… Але на біса ти там кому здався? Навіть, якщо ти запопадливий “історик”. Читай Гітлера – розумій Путіна: провокатори потрібні імперіям в “зонах жизненно-важных интересов”…
Квазіісторик прочитав Достоєвського. “Бесы”. І загорівся патріотичним поривом: звільнити Україну від тих, “…кем бесы все-таки завладели”… (Припускаю, якби він ще й прочитав “Идиот”. Скільки з`явилося б поривів). Та коли ти вже відчув себе “освободителем” від цих “бесов”, починай із себе… Але ж ні. Свого шкода. Вирішив вигнати їх із “ксенофоба” Вовкуна і “последователя геббельсовской педагогики” Вакарчука. Для яких “…главным критерием профессионализма» є “владение галичанским диалектом». Ось тут вишколений компілятор знайшов “… место и потрясающему воображение шедевру галичанского «юмориста», где Красная Шапочка курит, пьет, проводит ночь с волком…» Та не у цьому основна вада “бессмертного творения».А в тому, «что идя по лесу, девочка поет шансон на русском языке…Вот, дети, смотрите, до чего русский язык доводит…»
Я ж хочу сказати: діти, дивіться, до чого доводить “науковця” лінь, або ж тупість. Він моєї “Червоної шапочки” не читав, або недорозумів. У пародії не написано “проводит ночь с волком”. У моїй казці Вовк служить, як “транспортний засіб”. І ні Вовк, ні я, ні Червона Шапочка не винні, що збочений читач, навіть з науковим ступенем, сприймає усе “в меру своей испорченности”… Та й немає там “мокрого дела”, як мариться “Комсомолке”… Підневільно згадуєш істинно російське: “Дуракам закон не писан, если писан, то не читан, если читан, то не понят, если понят, то не так…” Але у потрібній політичній ситуації, особливо перед виборами, принюхавшись до вигод і баришів, принауковий шулєр може використати будь-яку невинну деталь для “классовой борьбы» за повне корито.
Завтра його від цього корита відженуть. І він буде “клеймить” тих, кого зараз так ревно захищає, і прославляти тих, кого сьогодні опльовує. Така порода…
Можна здогадатися, звідкіля у “вченого-бесоведа” так багато рис Іудушки Головльова, Чічікова і Собакевича. Чи не тому, що вивчаючи у школі сатиру Салтикова-Щедріна та Гоголя, або недотумкав, що сатиричні персонажі змальовують, щоб застерегти читача таким не бути. Або ці риси настільки рідні його натурі, що він не мав сил і бажання їх позбутися…
Тож не дивуймося, що для хамовитих Собакевичів, які возсідають в парламенті України, жирують на праці українського народу, навіть нації української не існує. За їхніми “понятіями” в українську націю Ющенко “…хочет превратить неразрывно связанный с Россией украинский етнос”…
До речі, у тому ж шкільному підручнику, поруч із “Червоною шапочкою”, є невеличка баєчка у прозі “Слон і Мухи”. Де ось такі “вчені “ Мухи сидять на спині Слона, п`ють його кров і запевняють, що Слона взагалі нема…Чи не впізнає себе квазіісторик в одній із тих гидотних мух? Але, щоб упізнати, треба також хоч трохи розуму й совісті мати… Звичайно, у демократичній державі навіть депутат має “ПРАВО НА БЕСЧЕСТИЕ”. Та за словами Конрада Лоренца, наведеними самим “бесоведом”: “Брезгливость к злому, безобразному – важнейшее условие сохранения homo sapiens, как вида”…
Видно, що “вчений- історик” дуже прагне сягнути рівня цього “віда”… Тож : “Дай, Боже, нашому теляті та вовка впіймати”… Може, тоді брехогенної зачумленості в Україні поменшає…
17 лютого 2009 р.
P.S.
До речі, головний герой фейлетона, услід за Януковичем, драпонув з України. Кажуть, в Ізраїль. Але я не вірю, що там можуть переховувати ксенофоба та московського провокатора. Навіть якщо за національністю він єврей.
А те, що ця провокація була зав`язана на Москву, сумніву нема. Одразу після гавкотні у “Комсомольській”…рептильці та по деяких промосковських телеканалах, мені зателефонували з московського телебачення. Повідомили, що оплатять дорогу, відрядження, щоб я лиш приїхав, бо мають завдання провести дискусію про освіту в Україні. Я сказав: ” По-перше, я здивований, чому про освіту в Україні, дискусія у Москві? По-друге, я не проти будь-якої дискусії, але в Україні, на українських телеканалах. І дискусантами від Росії мають бути Путін і Медвєдєв, а не їхні лакеї…”
Сьогодні бачу, що декого з припутаних Москвою лакеїв знову тягне на “дискусії”. Отже, люди, будьте пильні! П`ята колона, як і будь-яке отруйне гадюччя , ще по нашій землі повзає і весною активізується!…
Є.Д.
9 квітня 2017 р.
