Президент Федерації велоспорту Башенко: “Назріла реформа фінансування спортивної галузі”
Україна мріє про олімпійські медалі, найвищі нагороди світових чемпіонатів. Але мріяти мало, щоб завоювати такі нагороди, потрібна титанічна, виснажлива і постійна праця. Чим можемо похвалитися? Що хвилює?
А хвилюють реформи у спортивній галузі. Про це, до речі, президент Федерації велосипедного спорту України Олександр Башенко говорив під час робочої зустрічі з міністром молоді та спорту України Ігорем Ждановим.
Зокрема, Олександр Башенко вважає, що треба ліквідувати із системи спорту механізм під назвою “Укрспортзабезпечення”. Міністр відповів: головне, щоб всі тендери відбувалися прозоро та відповідно до вимог чинного законодавства.
Для Федерації велосипедного спорту дуже важливою є дієва підтримка з боку міністерства, на що й розраховує керівник цієї організації.
Про українських велосипедистів сьогодні лунає хороша слава у світі. І Федерація велоспорту на цьому напрямку докладає величезних зусиль. Лишень цьогоріч ми чимало разів аплодували нашим велосипедистам, серед яких двоє стали чемпіонами Європи, один — чемпіоном світу; є у нас і володар Кубка світу.
Згадаймо дещо: нещодавній чемпіонат Європи на треку в Берліні додав у скарбничку української велосипедної збірної чотири медалі: три “бронзи” і одне “срібло”.
– Ми сподівалися на медалі в Німеччині, але чотири нагороди при такому високому рівні конкуренції — це куди більше, ніж ми могли припустити, — зазначив президент Федерації велоспорту України Олександр Башенко, коментуючи підсумки континентальної першості. – Цей результат, а також приголомшливі успіхи Яни Беломоїної в маунтинбайку — відмінний приклад для інших дисциплін, в яких дискусія про безпосередньо спортивні результати, на жаль, не завжди на першому місці. Я б хотів звернути особливу увагу на те, що наша команда значно випередила збірну Білорусі, де виділяються великі кошти на підтримку трекового велоспорту. Крім того, ми виступили куди яскравіше, ніж сильні збірні Іспанії чи Бельгії — це добре демонструє, наскільки Україна конкурентоспроможна…
Нагадаємо також, що на європейських спортивних “широтах” упевнено заявив про себе львівський велосипедист Олег Канака. В Італії він став чемпіоном світу з велосипедного спорту на треку серед юніорів. Порадували наші велосипедисти і на чемпіонаті Європи (трек). Виступала молодь віком до 23 років. Національна збірна України виборола шість медалей першості.
Федерація велосипедного спорту не зупиняється на досягнутому. Попереду — нові здобутки, водночас надзвичайно важливо, щоб ініціативи та пропозиції Федерації знаходили розуміння в державних інституціях, щоб тут підтримували реформаторські починання.
Нам потрібно відмовитися від усього заскорузлого, неповороткого, застарілого, що заважає спорту.
Але чи створила держава усі необхідні умови для підготовки спортсменів? Що хвилює спортивну спільноту, керівництво профільного міністерства, НОК? Що потрібно змінити, реформувати? Це актуально особливо зараз, коли не за горами зимові Олімпійські та Паралімпійські ігри 2018 року в Пхьончхані (Корея), зрештою і Олімпіада-2020 у Токіо.
Між іншим, ця тема якраз і була в центрі уваги оргкомітету з підготовки та участі спортсменів у зимових Олімпійських та Паралімпійських іграх 2018 року, а також колегії Мінмолодьспорту.
Попередньо вже можемо прогнозувати, що близько 40 вітчизняних спортсменів будуть змагатися в 11 із 15 видів спорту зимової Олімпіади. У нас вже є 15 ліцензій: 11 — в біатлоні, 4 — у фігурному катанні. Ліцензійний відбір в інших видах спорту ще триває.
Із загального бюджету міністерства для підготовки спортсменів у 2017 році використано 52,57 мільйона гривень.
Щодо нагород, то за припущеннями, на Олімпіаді в Кореї можемо розраховувати на здобутки в біатлоні, фристайлі… В інших видах спорту буде добре, якщо наші представники потраплять хоча б до десятки кращих.
А ось прогнози щодо можливих перемог українців на Паралімпійських іграх оптимістичні. І це не може не тішити.
Що бракує, аби Україна стала справді спортивною державою? Постійний головний біль — погана матеріальна база. Утім, останнім часом держава інвестувала понад 470 мільйонів гривень у будівництво спортивних об’єктів, однак їх усе ще недостатньо. З деяких видів спорту взагалі немає сучасних тренувальних центрів.
Мабуть, тільки в нашій державі спортсменам, тренерам створюють штучні перешкоди. Наприклад, досі законодавчо не відрегульовано питання перевезення на міжнародні змагання спортивної зброї. Відтак під час митного контролю наші спортсмени змушені переживати, чи пропустять їх цього разу на змагання, чи ні.
Якщо змагання з біатлону або тренування проходять в Україні, то поліція вимагає, аби, скажімо, біатлоністи сплачували за поліцейський супровід команди (бо в багажі – спортивна зброя). Звичайно, витрати на такий “сервіс” не передбачені, відтак лунають пропозиції припинити це “заробітчанство”.
Щодо зарплат тренерів, то нині вони зросли. Так, головні тренери збірних команд з олімпійських видів спорту отримуватимуть від 30 до 35 тисяч гривень щомісяця. До 25 тисяч гривень збільшено стипендії для особистих тренерів провідних спортсменів.
Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото Миколи ПАЛІТРИ
