Зарплата голови Національного банку України – 417 тисяч гривень
Про те, що Україна не є бідною державою свідчать бодай зарплати керівників відомств, міністерств, особливих організацій та специфічних установ.
Так, щомісячна зарплата голови Національного банку України Якова Смолія – 417 тисяч 285 гривень. У першого заступника керівника НБУ – 375 тисяч 557 гривень, в інших заступників – по 354 тисячі 692 гривні.
Середня зарплата працівників НБУ – 30 590 гривень.
Про це «Українським новинам» повідомила пресслужба НБУ.
Від редакції «Українського репортера» додамо: звичайно, Нацбанк завжди обґрунтує підстави одержання таких космічних, з точки зору пересічних українців, зарплат. Але якими б не були ці пояснення з посиланням на «релевантний ринок праці», на методики (які самі ж і затверджують!), на коефіцієнти, на показник «медіанної зарплати» простий народ каже: це тільки для владців Україна є заможною. Насправді ж, мільйони українців – у великій скруті, живуть від зарплати до зарплати. Пенсії у тих же мільйонів українців – щоб з голоду не вмерти. Чимало людей бідує, шукає заробітків на чужині, гне спини на заморських плантаціях, прислуговує іспанським, італійським, німецьким, польським та іншим панам. Бо у власній країні, на рідній землі «не доробишся…».
А хіба цей же народ – роботящий, розумний – не заслуговує на те, щоб мати високі зарплати!? Нехай це буде не півмільйона гривень, не триста тисяч, як в НБУ, але щоб була гідна платня. Але ж ні… У нас тільки «ясновельможне панство» має право жирувати-розкошувати… Чи ж про таку Україну мріяв наш прекрасний народ? Здається, він вже перестав замислюватися, чому катастрофічно збільшується провалля (в усіх вимірах) між владою і трударями.
Шалені гроші в НБУ ще не межа. Є відомства, наглядові ради, де зарплати головних керманичів «зашкалюють». І ця нерівність в Україні проявляється повсякчас. Відтак – тисячі «чому»… Чому, наприклад, зарплата лікаря – 6-8 тисяч гривень, а у керівного чинуші – півмільйона, мільйон гривень? Чому науковці, вчені одержують копійки? Чому на підтримку культури, мистецтва нема коштів? Чому нашим воїнам на фронті бракує багатьох речей? Чому у шпиталях не вистачає ліків? Чому музеї та бібліотеки бідні як церковні миші? Чому наші волонтери за покликом серця у вільний час змушені плести маскувальні сітки для воїнів на передову? Зрештою, чому за тридцять літ так багато розору на на нашій благословенній землі? Хіба наша країна є заможною, щоб чинуші “сиділи” на мільйонах гривень?
