Юрій Левченко: “Урядова програма подолання кризи – декларативність і поверховість”
Багатьох в Україні хвилює, яким чином уряд планує допомогти громадянам долати бідність. Жахливе безгрошів’я, страшне безробіття узяли в облогу мільйони українців.
Гине малий, середній бізнес. Олігархат – виживе, ще й примножить статки.
Незалежні економісти прогнозують, що вітчизняна економіка й надалі буде скочуватися в глибоке провалля. Де ефективна, чітка урядова програма порятунку країни, яка була б зрозуміла кожному? Чому не бачимо щоденних дій Кабінету Міністрів України, які націлені на максимальну підтримку, порятунок малого, середнього бізнесу? Натомість уряд “годує” усіх загальними фразами на кшталт: “треба зберегти робочі місця”, “будемо кредитувати малий та середній бізнес”, “зараз працюємо над програмами”, “будемо створювати умови”.
Про це «Український репортер» писав у статті “Ми продовжимо карантин як мінімум до 11 травня”, – Денис Шмигаль”.
На цю ж тему висловився у Фейсбуку і колишній народний депутат, відомий правдоборець з Києва Юрій Левченко. Цитуємо:
«Верховна Рада буде (24 квітня. – Ред.) знову ухвалювати здебільшого неактуальні, а іноді навіть і шкідливі, рішення замість того аби працювати на мінімізацію негативу для більшості українців від вимушеного карантину. Показовим документом, який яскраво характеризує рівень “наплювательського” ставлення влади до проблем українського народу є проект Постанови «Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України» внесений Урядом до Верховної Ради в розпал епідемії.
Перш за все зазначу, що ця програма є дуже декларативною. Переважна більшість документу складається із загальних фраз про «покращення», «забезпечення розвитку», «досягнення» і т. ін. Відсутність конкретики просто вражає. Фактично цей документ, виконаний у стилі «за все хороше, проти всього поганого», більше схожий не на урядову програму розвитку країни, а на якусь агітаційну листівку (до того ж не найкращої якості).
Ось приміром перший розділ урядової програми, присвячений подоланню епідемії коронавірусу та її соціально-економічних наслідків. Замість того, щоб виписати реальні механізми протидії поширенню хвороби посадовці Кабміну обмежились загальними фразами: «підготовка мережі закладів охорони здоров’я для роботи в особливих умовах, забезпечення медичних закладів необхідним медичним обладнанням, лікарськими засобами та матеріалами…», «забезпечення кризової комунікації з населенням щодо дотримання карантинних заходів та подолання епідемії» тощо.
Те ж саме стосується і питань захисту економіки в умовах епідемії. Приміром, урядовці в якості рецепту підтримки економіки пропонують вкрай туманні і багатозначні формулювання «перегляд Державного бюджету України на 2020 рік для посилення соціального захисту та підтримки економіки», «застосування фіскальних та інших інструментів для зменшення навантаження на бізнес в умовах форс-мажору».
Не набагато більше конкретики і в другому розділі урядової програми, присвяченому довгостроковим пріоритетам діяльності Кабміну. Так, приміром, у підрозділі «Розвиток малого і середнього бізнесу» йдеться про «створення сприятливих умов для розвитку та відновлення малого та середнього підприємництва» та «забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян». Утім, що таке ці «сприятливі умови», як саме уряд планує їх створювати, як і за рахунок яких коштів забезпечуватиметься «підтримка» підприємницької ініціативи врешті-решт залишається невідомим.
Трохи більше конкретики містить підрозділ про управління державним сектором економіки. В якості рецепту «ефективного управління» Кабмін Шмигаля, як і попередній уряд, пропонує «створення умов для залучення ефективних власників шляхом приватизації об’єктів державної власності». Формулювання цього блоку програми Кабміну є просто абсурдними: у назві йдеться про «ефективне управління» державними підприємствами, а насправді передбачається їх приватизація.
Новий Кабмін не є оригінальним і в баченні розвитку агропромислового сектору. Відповідний підрозділ включає в себе «реалізацію земельної реформи» і одночасно загальні фрази про підтримку фермерів, відродження села і т.ін., які за своїм змістом суперечать горезвісній «земельній реформі».
Декларативність і поверховість у повній мірі стосується і всіх інших розділів урядової програми. Замість конкретних пропозицій щодо розвитку тих чи інших сфер – нібито правильні, а водночас пусті, нічим не підкріплені гасла про «забезпечення належних умов для результативної діяльності науковців та дослідників», «забезпечення гідних умов та рівня оплати праці для медичних працівників», «створення умов для якісної та доступної дошкільної освіти», «вдосконалення системи державного управління задля ефективного використання ресурсів на утримання органів виконавчої влади» і т.д., і т.ін….
Своєрідною «родзинкою» у цьому переліку гасел і декларацій є пункт про «формування ефективного місцевого самоврядування та органів державної влади на новій територіальній основі». Так, якщо відповідальність Кабміну за ефективну роботу органів виконавчої влади не викликає сумнівів (хоч і незрозуміло, як, врешті-решт, планується підвищувати їх ефективність), то як саме Уряд планує «формувати ефективне місцеве самоврядування» залишається загадкою.
Принагідно хочу нагадати чиновникам Кабміну, що органи місцевого самоврядування є виборними, відтак ефективність їх роботи безпосередньо залежить від професійності та доброчесності тих людей, яких обрали до цих органів, але аж ніяк не від Уряду. Знову ж таки, реформа адміністративно-територіального устрою передбачає зміни до Конституції України, і невідомо чи їх ухвалять в осяжному майбутньому. Відтак постає питання: для чого урядовці записують у свою програму діяльності «нову територіальну основу», яка невідомо коли буде і чи буде взагалі.
Можна ще довго описувати всі ті недоладності, якими так щедро насичена загалом невелика за обсягом (10 сторінок) програма діяльності нового Кабміну, але підсумовуючи, лише підкреслю: насправді це не програма діяльності Уряду, а це просто набір пустих фраз, за якими дуже мало конкретики.
Відтак можна дійти висновку, що у Кабміну Шмигаля немає системного бачення розвитку України (якщо звісно не вважати таким нав’язливе бажання розпродати рештки державної власності й продовжити демонтаж державного апарату), і навіть конкретних рецептів подолання наслідків епідемії.
Отже, новий Кабмін точно не є кращим за попередній «Уряд технократів». Чи буде він гіршим, покаже час. Особливо прикро те, що від дій (та/або бездіяльності) некомпетентних та/або корумпованих урядовців страждає вся країна. Це ще раз підтверджує важливість відповідального голосування на виборах, адже саме від його результатів залежить якісний склад парламенту, а відтак і уряду».
Малюнок Андрія ПЕТРЕНКА
