Центр столиці виглядав наелектризованим

Зранку в середу, 15 листопада, в центрі Києва почали збиратися групи, групки й колони людей. На початку вулиці Грушевського й між Майданом і Європейською – дорослі чоловіки в камуфляжі з шевронами «Об’єднання воїнів АТО «Солідарність». Є чоловіки в цивільному. Стоять під державними прапорами. На лавочці біля «Двох гусей» молодик розпаковує пачки з газетами. Відчувається, що тут є командири (і не паркетні, а бойові).

Вловлюю кілька фраз: «Нам боєприпаси будуть підвозити?»

«Якщо треба – будуть. Але сподіваюся, що до цього не дійде».

«Слухаємо лише накази командира. Без самоуправства!..»

Запитую: «Хлопці, а ви звідки?»

Ігнорують, віджартовуються.

“Що, планується якесь віче?”

«Може, й планується!..», – кидають фразу й відходять убік.

“За що чи проти кого мітингуєте?” – запитую у чоловіка поважного віку в цивільному, який стоїть поруч з «камуфляжниками». Він представився Михайлом, киянином.

“За те, щоб не «кинули» народ знову. Ви ж, напевне чули, що Наливайченко виграв суд? Так от, ми збираємося йти до Генпрокуратури, щоб змусити Луценка дотримуватися закону”.

…Ближче до пам’ятника Валерію Лобановському гуртується молодь, з вигляду – школярі, учні коледжів або студенти молодших курсів. Більшість у чорних спортивних шапочках і в спортивних костюмах. Дехто закриває обличчя медичними масками і балаклавами.

Говорити про мету зібрання відмовляються. Лише один юнак, який назвався Артемом, сказав, що йому «абсолютно фіолетово, за що й проти кого мітинг. Головне, аби гроші платили, бо треба якось жити. А 120 гривень – це хоч якісь гроші». Його сусідка, сміючись, додала: «А що, це заборонено? Зараз кожен заробляє, хто і як може. А в соцмережах можна знайти підробіток на будь-який смак. І мітинги – не найгірший з них. Можна й з друзями потусуватися, й, можливо, з ментами помахатися…»

“Припини язиком молоти”, – перериває її просторікування Артем.

Деякі з учасників мітингу розповіли:вони чули про те, що протестувальникам пообіцяли заплатити за участь, але самі до цього не причетні і ніяких грошей не отримували.
Вище по Грушевського рухається колона до Кабміну. Учасники цього мітингу виступають проти подорожчання тарифів на комуналку. Кияни Сергій і Володимир Іванович запевняють, що протестують”не за гроші”, а дійсно обурені новими цінами. На запитання, хто організатор, чоловіки нічого конкретного не відповіли. Керував худощавий молодик з мегафоном.

Під Верховною Радою й під Національним банком мітингували обмануті вкладники банків, які «тріснули». Люди вимагали повернути втрачені вклади.

На «Арсенальній» збиралися люди з жовтосиніми пов’язками на рукавах. Ще одна колона якихось чоловіків трохи маргинального вигляду рухалась з боку Лаври. Спілкуватися категорично відмовилися. Щоправда, один, більш-менш адекватний, сказав, що вони – представники громадських організацій, які приїхали мітингувати “проти поліцейського свавілля”.

І додав, що мітингуватимуть спочатку під Радою, а потім – під Нацполіцією. На запитання, звідки у людей гучномовці й прапори, хто їм організував «солодкий стіл» неподалік Верховної Ради, люди пояснити не могли, або не хотіли. Було чітко видно, що вони все роблять за командами організаторів, як і дуже кидалося у вічі, що дехто з мітингуючих абсолютно не розумів, де він, що тут робить і навіщо все це. Микола «з-під Києва» відповів просто: «Так треба. Йдіть, куди йшли. Не провокуйте. Мені не дуже треба знати, проти чого протестують. Сказали: «треба!», значить – треба».

Марія, жінка 57 років, яка працює прибиральницею в центрі столиці, сказала, що прийшла підтримати протест “проти влади, яка довела народ до зубожіння”.

Прапори й гасла на будь-який смак. Ті, хто стояв саме з прапорами однієї із маловідомих партій категорично відмовлялися пояснювати, за що й проти чого мітингують.

Силовиків було чи не удвічі більше за мітингувальників: у військовій формі з екіпіруванням, спецпризначенці, у формі з написом «міліція» (добре екіпіровані), у цивільному з раціями та зброєю… Без екіпірування стояли хлопці у формі з написом «Поліція».

Хлопці,не страшно, запитую? -А раптом хтось почне кидати коктейлі Молотова. Адже за традицією для мітингувальників кожна людина у формі апріорі – ворог.

“Не боїться лише дурень, – відповідає Руслан з Вінничини. – Ми лише підтримуємо громадський порядок. Сподіваємося, що народ нас захистить. Хочеться вірити, що здоровий глузд візьме гору”.

Наталя ПЛОХОТНЮК
Фото Ігоря Іваровського

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.