Полковник Рощин: “Міліцію 24 роки дерибанили. На усіх рівнях”

За роки незалежності Верховна Рада прийняла понад тридцять тисяч законів, спрямованих на покращання життя людей. Чи стало краще?

Пригадується, раніше ЗМІ наввипередки викривали керівників у розкраданні майна, махінаціях, бюрократизмі.

Соромно стало чиновникам. Почали вони перебудову з себе, власним прикладом показуючи, як люди повинні жити – безтурботно і в достатку. І пересіли з «Жигулів», персональних «Волг» на розкішні іномарки). Як гриби, то там то сям, почали виростати розкішні маєтки (дерев’яні, цегляні та з мармуру – залежно від того, хто у якій галузі працював), з басейнами та присадибними ділянками. Нехай люди дивляться та й собі так же облаштовуються.

Водночас рівень корупції не знизився, безробіття зростає, зубожіння населення продовжується. Стрибнули до неабияких ціни на комунальні послуги. Корупційні схеми у цій сфері час від часу вдосконалюються. Треба з ними щось робити?

Як завжди, у всьому винна міліція. А її 24 роки «дерибанили». На усіх рівнях. Спосіб перебудови цієї структури простий. Звільнити одних (як правило, рядових виконавців) і набрати інших, нових, молодих, щоб каблуками цокали перед начальством.

Також вирішили скасувати можливість роботи оперативників по гарячих слідах і засекретити особисті дані громадян – читай – маєтки чиновників. Чверть віку усі (від журналістів до міністрів) тикали пальцями на міліцію: «Що ж вони роблять, саджають хороших людей у тюрму». А якось працівник окремої служби ДАІ показав середній палець одному поважному водію, від чого той ледь свідомість не втратив. Зазначену службу невдовзі ліквідували. Що далі? Думали довго.

Тільки на двадцять п’ятому році незалежності було створено патрульну поліцію. Раз так, то й міністерство нове треба створити. Тепер у нас є і поліція, і міліція, з численними другорядними підрозділами. З’явилось багато нових керівних посад, як в центрі, так і на місцях. Де взяти на це гроші, коли за спожиту міліцейськими (поліцейськими) підрозділами електроенергію та тепло платити нічим.

За часів президентства Кучми якось було майже повністю замінено міліцейських керівників на місцях, звільнено десятки тисяч працівників, котрі не пройшли атестацію.
Робота ніби почала налагоджуватись. Це помітили в Кабміні. Чомусь міліції перестали вчасно платити зарплату. На цю структуру стали виділяти все менше й менше грошей. Коли цифра забезпечення знизилась до тридцяти відсотків, міліції було запропоновано шукати гроші в кишенях підприємців, щоб заплатити за освітлення, телефонний зв’язок, нагодувати затриманих підозрюваних та на інші службові потреби. А дармовщина ой як прилипає до рук.

Хто вправно умів це зробити заохочувався та призначався на вищі посади, отримував позачергові звання. Дехто зі щедрих меценатів порушував закон, залазив до державної кишені, його потрібно було виручати. Прокуратура, СБУ також не сиділи склавши руки – у них можливості були куди кращими. За керівників цивільних організацій і говорити нічого.

Так почала зароджуватися корупція. Давно схопили народ мертвою хваткою володарі енергетичних ресурсів. Вони не дадуть жити ні людям, ні державним структурам.

Якщо не розірвати це кубло правопорушників – Україні не жити. Ціни на енергоносії будуть зростати. А це означає: «Безконтрольні приписки лишніх «кубометрів» і ріст їх вартості, зростання в рази цін на тепло, електроенергію та продукти харчування. Пенсії та зарплати майже не зміняться. Якщо це не «допоможе», по окремому закону встановлять (образно кажучи) податок «з диму», план для кожної несучки, кожний п’ятий сніп, четверте відро картоплі з селянина і багато іншого».

Ось нині часто чуємо про зростаюче незадоволення людей. Щодо виступів громадськості, то вимоги, на мою думку, повинні бути економічного характеру. Скажімо, націоналізація енергоресурсів усіх напрямків. Ліквідація посередницьких структур. Вжиття заходів щодо зниження вартості комунальних послуг. Підвищення зарплат і пенсій. Притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у завищенні вартості комунальних послуг та кількості води, що постачається населенню.

Взагалі, збільшення кількості контролерів (що ми робимо нині) не вирішить проблеми. Зняття проблем, шляхом створення нових контролюючих структур, відомо ще за часів будівництва «розвинутого соціалізму і комунізму» (згадайте раднаргоспи, міністерства кукурудзи, картоплі, риби, хлібозаготівлі, і т.д.). Називається все це коротко – «мишача метушня». Довготермінова Програма потрібна і населення повинно знати про неї. А замінити одних чиновників на інших, як кажуть: «Дурне діло не хитре».

У скрутні часи «укрупнять контролерів» потрібно. Головне – зменшити кількість керівних посад, ліквідувати паралельні структури, у тому числі й зайві міністерства.

Принцип боротьби з корупцією базується на скороченні кількості керівників (де може справитись рядовий виконавець у нас відділ, а то й управління, не кажучи вже про паралельні структури).

Микола РОЩИН, полковник міліції у відставці

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.