Інтерв’ю голови КГБ хутора “Мозамбік” Вані Молдавана сатирикові Євгену Дударю
На хуторі “Мозамбік” – незвичайна подія.
Очільники хутора Ваня Молдаван, Вітя Царапкін та Ізя Чачкес включилися у боротьбу з організованою злочинністю. Мені пощастило взяти інтерв’ю у найголовнішого із них – Вані Молдавана.
– Шановний, ой, вибачте, не знаю, як офіційно до вас звертатися?..
– Кажіть просто: “Ваша честь”…
– Дякую, Ваша честь! Але ж… Знаю, що ніби до суддів так належить звертатися…
– До деяких суддів належало б звертатися : “Ваша нечисть”… А ми ж будемо судити правдою.
– Скажіть, Ваша честь, що спонукало чи підштовхнуло до створення такої серйозної інституції?
– Злидні та моральний терор населення… Для будь-якої держави – молодої чи зміцнілої, маленької чи великої – не така угрозлива ворожа мілітарна сталь, як своя внутрішня іржа. На жаль, вона роз’їдає і наше суспільство. І як не парадоксально, переносять ту заразу часто руки тих, хто покликаний від неї очищати. Тому спонукувачів і підштовхувачів достобіса… Але конкретнішу відповідь на це дасть документ:
ВСІМ! ВСІМ! ВСІМ!
На хуторі “Мозамбік”, у Джунглях Європи, в Україні, у світі.
П О С Т А Н О В А
Враховуючи складну політичну, економічну, пандемічну, екологічну, сексологічну, криміногенну, патогенну і матогенну ситуації, ми – Ваня Молдаван, Вітя Царапкін та Ізя Чачкес, при активній підтримці громадськості хутора “Мозамбік”, що в Джунглях Європи, утворили КОМІТЕТ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ (КГБ).
Завдання комітету: відслідковувати, встановлювати, ідентифікувати пандемію чиновницького гельмінтозу – заглищеності суспільного організму чиновними глистами. Залучати громадськість та спеціалістів до очищення від цієї зарази. Проводити профілактику совісті утробників, шкуродерів, збайдужілої гнилі, “гібридних патріотів”, які морально і матеріально тероризують трудовий люд, висмоктують із нього останні соки, отруюють свідомість, вбивають віру.
Межі дії комітету необмежені.
До відома правопохоронних органів будь-якої країни, печерних судів та їхньої агентури: за “оцінку” громадськістю, або окремими особами, дій чи бездіяльності того чи іншого чиновника комітет відповідальності не несе.
Комітет залишає за собою високе моральне право вільної людини висловлювати і свою думку, публічно давати оцінку суб’єктам, вчинкам, явищам.
Всім, кому не байдужа доля Батьківщини, її святої землі, доля народу, доля того міста, містечка, села, хутора, де ти проживаєш, кажемо: “Подивися на себе у дзеркало! Держава починається з тебе, з твого порога, з твоєї совісті і честі. Оглянься навколо себе! Хто тебе оточує? Люди, які офірують, чи ті, які грабують – твоє, моє, наше. Підстав плече першим і будь безпощадним до других!
Часто міняючи керівне п о г о л і в’я, ми забуваємо про виконавчі р у к и. А коли постійно рука руку миє, значить – вони обидві брудні…
Оперативним органом комітету призначається Ревтрійка, в персоналіях Вані Молдавана, Віті Царапкіна, Ізі Чачкеса. На яку покладається право безконтактної “ревізії” того чи іншого об”єкта, установи, організації, тої чи іншої персони та винесення конкретних рішень”…
– Ваша честь! Постанова, можна сказати, глобального звучання. Але як упровадити її в дію?
– Д і є ю! Не дріманням у власному салі й не спогляданням з-під кущика…”Може, хтось”…
– Тарифна лихоманка, яка сьогодні трусить усе суспільство, що це: економічна необхідність держави, чиновницька тупість, а чи щось інше?
– Якраз оте “щось інше”. Ненажерливість чиновних глист та активізація московитської п’ятої колони. Безупинно нарощується моральний терор населення. Під гаслами “справедливості” чиниться підлість, брехня, обдирання. Скажіть, вас хтось питав, чи ви хочете, щоб “Київенерго” продавало вам воду, тепло? З вами хто складав угоди? З вами з’ясовували, як ви бажаєте розраховуватися? Вам прислали цинічні депеші, що “для вашої зручності” вам змінюють форму оплати… Вас зобов’язують у певний час повідомляти їм, скільки ви спожили. Ніби не вони у вас, а ви в них у наймах… Хтось дивився, що у вас на лічильнику? Вам почали писати суми, які їм вигідно, Хтось давав вам процентну скидку за те, що на ваш поверх гаряча вода надходить лише тоді, як витечуть кілька відер холодної? Прикидаються, що нічого не знають. І ті, які подають, і ті, які “контролюють”… Те саме з постачанням газу, води… В усьому світі правило: хто торгує, той і відміряє. А вам або ставлять лічильник “на весь базар”, або ж кажуть: “Хочеш платити лише за себе, став лічильник за свої гроші…”
– Ваша честь, Ви так влучно усе схарактеризували, ніби живете у моїй київській квартирі…
– Ви також “ніби живете”. А фактично існуєте. Привладні наперсточники маніпулюють законами, папірцями, цифрами, лічильниками, калоріями, вашим часом, вашими нервами, фактично розпоряджаються вашим життям… І це не лише в Києві, чи взагалі у містах. Ось – хутір. Наша скромна резиденція… Газ проводили за свої кошти, рури й усе причандалля купляли за свої кошти, а нам тепер обіцяють, що й абонплату за мережу доставки братимуть… Скоро згадають, що іще й за запах газу можна брати… Цинічно “потішають”, що це негативно відіб’ється лише на чотирьох відсотках населення України.
Тобто на тих, хто використовує газ лише для приготування їжі. Тобто – на найбідніших. А виграють найбагатші. Ті, які мають тисячі квадратних метрів житлової площі. Бо “абонплата” – однакова для всіх, і для всіх однакова ціна газу: і для тих, хто використає три кубометри, і для тих, хто й кубічного сантиметра не використає, і для тих, хто використає три тисячі…
– Вже НКРЕ… ніби відмінила своє рішення…
– Завтра вони відмінять те, що відмінили нині… Знаєте, як у нас на хуторі розшифровують цю абревіатуру? “Накрав і є”. Люди вважають, що злодій злодія перевіряє…
– Ваша честь, дуже делікатне питання. Можна вважати сповідь. Я – також грішний. Маю злочинну звичку. Не взяти, а дати. Не для якоїсь там користі. А щоб відчепилися… Для прикладу. Тому ж “Київенерго” віддав “борг”, якого ніколи не брав. “Київгазу” плачу за газ, якого не використовую. Ну не з любові там до хохметових чи кобилєвих. Я просто люблю спати спокійно. А тепер ось біда. Боротьбісти з корупцією кажуть, що садитимуть тих, хто бере, і тих, хто дає. І знову не сплю… Звернувся у “Київгаз”. Мовляв, або поставте квартирний лічильник, або до часу його встановлення газ перекрийте. То якийсь “начальник РАВ УТГН ПАТ “КИЇВГАЗ” Л. В. Гребешук” послав мене до… якоїсь “дочки” - “Енерджи”… Я ж, як ви бачите, чоловік уже в літах. І ті походеньки мене не дуже приваблюють… Та й хочеться спокійно поспати…Отак із гумориста мене перековують на трагіка…
– На жаль, мушу вас ще більше занепокоїти. Бо, мабуть, скоро настане час, що вам не дадуть спокійно й подрімати. Одна депутатша у Верховній Раді розродилася ідеєю шукання дірок, через які пропадає з оселі тепло. Ця “державна акція” називатиметься обов’язковим аудитом вашого помешкання. До вас прийде, припустимо, “спеціаліст” Федя, вивчить вашу оселю, напише акта і скаже приблизно таке: “Вам негайно треба замінити вікна і двері. Ось адреса фірми, яка це виконує. Інакше за тепло платити доведеться удвічі більше…” Феді за аудит також треба платити…
– Ваша честь, а та депутатша вже зробила аудит своїх дірок? Чесні винахідники усе випробовували на собі… До речі, а як вам оті побудинкові лічильники? Кажуть люди, що це – фікція…
– Я вважаю, що це злочин влади. Цинічне протизаконне грабування людей. Звичайна шулєризада. І за це мають відповісти ті, хто це впроваджує. І пропонуючі, і контролюючі… Компетентні органи хутора “Мозамбік” уже вичислили деяких суб’єктів цього “нововведення”… Виявляється, тут замішані ще “інженери із збільшовиченої ери”…
– Ваша честь, хотілось би від побуту перейти до справ вагоміших, державних…
– Друже мій, запам”ятайте! У кожній державі, кожному суспільстві найвагомішими є справи побутові. Бо побут – це джерело життя кожної людини. І той, хто ці джерела перекриває, забруднює, маніпулює ними, позбавляє людей здоров”я, спокою, віри і головного права – бути вільною людиною, є звичайним державним злочинцем. На якому б він службовому стільці не сидів – найвищому чи найнижчому. Місце його – на стільці в’язничному. Але я залишаю за вами право надалі звертатися до представників комітету із будь-якими питаннями, які вас хвилюватимуть…
– Дякую, Ваша честь! Дякую за спілкування. Не буду зловживати вашим дорогоцінним часом. Знаю, що попереду у вас важка, але благородна робота…
Євген ДУДАР,
Хутір ” Мозамбік”, що у Джунглях Європи, 1 серпня 2017 року
Фото Леоніда ФРОСЕВИЧА
