Політолог Фесенко розповів, скільки можуть коштувати для лідерів президентські вибори
Відомий політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко в розмові з редактором «Українського репортера» Леонідом Фросевичем розмірковує про те, скільки можуть, за припущеннями, коштувати майбутні президентські вибори для деяких кандидатів.
-Мені доводилося чути, що у минулому найдорожчою була передвиборча кампанія у Януковича (2004 рык) – близько півмільярда доларів. Але ж порахувати точно не можливо. Ніхто точно не скаже, яким був бюджет того чи іншого кандидата. А ось щодо парламентських виборів, то якщо йдеться про партії, то можна більш-менш точно знати фінансові показники, враховуючи витрати на рекламу, телевізійні ролики, до речі, там є і корупційні витрати, кому і скільки давали… Тобто публічні витрати відомі, а ось тіньові – закрита інформація.
Сьогодні лунає запитання: чи справді президентські вибори для деяких кандидатів можуть обійтися у 200 мільйонів доларів? На мою думку, про 200 мільйонів можна було говорити у докризові роки, але не сьогодні. Вже у 2014 році президентські перегони були більш дешевшими. Але і у той період певні кандидати вкладалися у декілька десятків мільйонів доларів. Їх небагато було. Тобто витрачати такі великі гроші міг кандидат, за яким стояли серйозні олігархи. Таких кандидатів – до десяти. Політики, які витрачали до ста мільйонів, ставали фаворитами виборчого процесу. Як правило, їх кілька. Це люди, які можуть собі дозволити такий бюджет, такі величезні витрати. Однак не забуваймо про нюанси. Наприклад, є централізований бюджет на вибори, але є ще і місцевий, який «беруть» на себе не кандидати, а керівники низових регіональних організацій, спонсори.
У нас незабаром – президентські вибори, після них – парламентські. Тому бюджети деяких кандидатів від політичних сил, а також їхніх партій є спільними. Скільки вони витратять на вибори? Я би погодився з цифрою у сто мільйонів доларів для ключових політичних сил, які є лідерами. Можливо, якщо лідер проведе дві кампанії – і президентську, і парламентську – разом, то бюджет може бути навіть і більшим. І включно також з місцевими бюджетами – це ж інвестиції місцевих олігархів, непрямі партійні витрати. І сто п’ятдесят мільйонів можуть витратити на дві кампанії.
-Отже, якщо політик серйозно брати участь у виборах він повинен мати мінімум 20 мільйонів? З мільйоном доларів нічого й розпочинати похід за булавою?
-Скажімо, 10 – 15 мільйонів необхідні для того, щоб просто брати участь у кампанії. Ти маєш спонсорувати членів комісії, спостерігачів, плюс реклама – зовнішня і телевізійна. Плюс відрядження, поїздки по Україні, оренда залів. Навіть на це витрачається декілька мільйонів. Якщо все це порахувати, то «набіжить» мінімум 15 – 20 мільйонів. Це мінімум, необхідний для того, щоб ти був присутнім у виборчій кампанії і на щось претендував.
А якщо у тебе є два з половиною мільйони гривень тільки на заставу, то ти будеш маргіналом. Якщо в тебе не буде людей у територіальних виборчих комісіях, спостерігачів, не буде підтримки в регіонах, де можуть сфальшувати голоси, або зірвати голосування, то ти програєш. Як бачимо, гроші – дуже важливий компонент. Але все одно нинішні вибори, враховуючи стан економіки в країні, і те, що трохи збідніли олігархи, будуть більш дешевими.
-Неофіційна виборча кампанія в розпалі, набирає обертів. Чи не дивно?
-Це теж, між іншим, одна з проблем. Офіційні кандидати у президенти будуть звітувати про свої офіційні витрати під час виборчої кампанії лише після реєстрації. Коли їх зареєструють, вони розпочнуть офіційну виборчу кампанію. Нинішні їхні витрати на неофіційну передвиборчу кампанію – непідзвітні. А це – тіньові фінанси, які працюють на лідера. І тут теж є проблеми, протиріччя. Думаю, що нам у перспективі потрібно ввести обмеження на використання державних грошей на передвиборні цілі. Фахівці вже про це кажуть, і це є абсолютно правильним. Очевидно, варто обмежувати суми коштів, які партії можуть витрачати на рекламу (нехай краще розвивають партійні структури, шукають нестандартні, але прийнятні контакти з виборцями. Реклама – це завжди більш маніпулятивний спосіб виявлення громадської думки. Тому треба обмежити використання державних грошей саме на партійну рекламу, і зробити це хоча б за рік до виборів. Партійна реклама може бути, але в обмежених формах.
-За вашими спостереженнями, майбутні вибори будуть дуже брудними?
-Вони вже є брудними, вже виливають фекалії на голови деяких політиків. Я боюся, що це лише початок. Думаю, чим більше фаворити перегонів будуть воювати між собою, тим більше виграватимуть треті кандидати. От зараз, мені здається, буде вигравати один із шоуменів, оскільки він буде висміювати таку боротьбу, він це добре вміє робити. Він буде грати на такому контрасті… І це йому лише додасть голосів. Отож порадив би професійним політичним лідерам поміняти тактику. Тому що надмірно широке використання бруду може спрацювати проти. Водночас, політики будуть і компромат «викидати», і критикувати один одного. Але потрібні певні рамки. Я в цьому сенсі згадую вибори 2014 року. Тоді фаворити утримувалися від занадто жорсткої критики один одного, діяли в певних рамках. Критикували, але не переходили певної червоної лінії. А зараз ще тільки початок, а вже стільки запеклої критики, звинувачень…
Фото із Фейсбук-сторінки Володимира Фесенка
