Обухівщина: чи буде Витачів у громаді міста Українки?
Сільський голова Витачева хотіла бачити село у складі Української об’єднаної територіальної громади, а залишилася без посади.
Ось уже майже місяць мальовниче і давнє село Витачів, що на Обухівщині Київської області, живе без сільського голови.
Любов Дем`яненко у травні подала заяву на звільнення з роботи за власним бажанням. Депутати на черговій сесії сільської ради прийняли її відставку.
З неофіційних, але достовірних джерел кореспонденту “Українського репортера” стало відомо, що причиною дострокового залишення посади очільницею Витачева стало розходження в думках щодо входження села в об`єднану територіальну громаду із центром у місті Українка сільського голови, депутатів сільради та жителів Витачева.
Відповідно до перспективного плану формування громад Київської області в об`єднану територіальну громаду із центром у місті Українка, крім Витачева, мають входити ще п`ять сіл: Трипілля, Халеп`я, Жуківці, Щербанівка і Верем`я.
Здавалося б, які тут можуть бути інші варіанти. Адже Українка хоч і невеличка (близько 15 тисяч жителів), але досить твердо стоїть на ногах. З 2002 року місто очолює Павло Козирєв – людина передових поглядів, зарекомендував себе як умілий сучасний менеджер (крім того, він ще й віце-президент Асоціації міст України).
Очільнику Українки вдалося зробити це містечко не лише комфортним для проживання, але й відомим за межами Київської області. Адже в Українці започатковано низку культурних міжнародних заходів, зокрема фестиваль короткометражного кіно та відеоарту “VAV-Fest”.
Тож здавалося б цілком логічно, що на офіційному веб-сайті Української міськради вміщено замітку про святкування в Халеп`ї Дня села, яка закінчується на такій оптимістичній ноті: “Маємо надію, що невдовзі будемо єдиною спроможною громадою. Бажаємо халепчанам добра та успіхів!”.
Кореспондентка “Українського репортера” також була на святкуванні Дня села в Халеп`ї, спілкувалася з його жителями та гостями, серед яких була і сільський голова Жуківців Світлана Граб та інші очільники сусідніх із Халеп`ям населених пунктів.
Із розмови з ними з`ясувалося, що, на жаль, настрої мешканців сіл, яких згідно з перспективним планом формування територіальних громад Київської області мають приєднати до Українки, далеко не такі оптимістичні.
Незважаючи на те, що ці населені пункти невеликі й неперспективні (у селі Халеп`я проживає близько 878 осіб, в Щербанівці – 243 особи, а в Трипіллі хоч і мешкає близько трьох тисяч чоловік, все одно воно не має відповідних інфраструктури та економічного підґрунтя) і жодне з них не може стати центром спроможної об`єднаної територіальної громади, голови зазначених сіл і прості селяни не в захваті від того, що їх приєднають до багатої та перспективної Українки.
– Ми не впевнені в тому, що в нашому селі стане краще жити після того, як його приєднають до Українки, що отримуватимемо від міста належну підтримку на розвиток села. Гадаю, що від цього об`єднання виграє лише Українка, – говорить голова села Жуківці Світлана Граб.
У екс-голови Витачева Любові Дем`яненко були інші погляди на це питання, що і призвело до конфлікту сторін і звільнення сільського очільника. Чому ж не знайшли спільної мови Витачівський сільський голова, депутати та мешканці Витачева? Це і намагалася з`ясувати кореспондентка “Українського репортера”.
Витачів – колись могутній порт на Дніпрі, про який ще понад тисячу років тому згадував візантійський імператор Костянтин Багрянородний, у якому ще на початку минулого століття проживали понад дві з половиною тисячі осіб, нині село, де мешкають 828 жителів.
Хоч воно й розташоване в пристоличному Обухівському районі, добиратися сюди не дуже зручно. Адже від центральної дороги, що веде до села Стайки сусіднього Кагарлицького району, потрібно ще звернути ліворуч і чи то проїхати, чи пройти близько трьох кілометрів.
На щастя, трапилася вантажівка. Її водій зголосився підвезти кореспондентку “Українського репортера” до центру села, де розташована Витачівська сільська рада.
З`ясувалося, що водій вантажівки, який назвався Олегом, працює у місцевому сільськогосподарсько-виробничому кооперативі (СВК) “Заповіт Ілліча”(!).
Чоловік тут же пояснив, що назва ця пов`язана не з вождем міжнародного пролетаріату, а із засновником підприємства, якого було по батькові – Ілліч. Як розповів працівник цього підприємства з такою дивною назвою, СВК зовсім непогано стоїть на ногах. Тут вирощують зернові культури та розводять молочних корів.
Таким чином кооператив забезпечує роботою мешканців села і наповнює бюджет населеного пункту. На питання, чи бачить він Витачів в об`єднаній територіальній громаді з центром у місті Українка, чоловік відповів заперечно, його влаштовує нинішній стан справ у селі. Хоча складається таке враження, що з людиною просто ніхто не говорив на цю тему, ніхто не окреслював перед цим чоловіком усіх перспектив створення об`єднаної територіальної громади.
Проте не лише простий мешканець села перебуває в невіданні щодо того, як відбувається процес об`єднання села в територіальну громаду. У сільській раді обов`язки голови виконує секретар Людмила Гончарук.
Вона розповіла, що екс-сільський голова Любов Андріївна Дем`яненко створила ініціативну групу, яка вивчала питання щодо входження села в об`єднану територіальну громаду з центром у місті Українка, навіть це питання було винесене у грудні минулого року на збори села (щоправда, не основним).
– Далі ми планували провести ще одні збори, на яких виступила б ініціативна група і вже більш докладно розповіла мешканцям села про вигідні варіанти об`єднання в територіальну громаду. Проте Любов Андріївна звільнилася, і це питання зависло в повітрі, – розповідає секретар сільради, в.о. сільського голови.
Як не дивно, але на даний момент перша особа у владі Витачева не могла назвати осіб, які входили до складу ініціативної групи, що мала займатися опитуванням жителів села щодо входження їх у територіальну громаду з центром в Українці. Зіславшись на те, що це компетенція екс-голови.
Проте поговорити з Любов Дем`яненко не вдалося. Вона не відповідала на телефонні дзвінки секретаря сільради, а вдома екс-очільниці села також не виявилося.
Виходить, що у Витачеві створення ОТГ цікавило хіба що колишню голову, яка звільнилася з посади, не довівши справу до завершення? Відповіді на питання щодо причини звільнення Любові Дем`яненко з роботи її колега всіляко уникала, посилаючись на те, що це її особиста справа.
Хоча ця “особиста справа” була далеко не секретом для пенсіонера Миколи Івановича, який після виходу на заслужений відпочинок приїхав з Києва і оселився в рідному селі, де минули його дитинство і юність.
– Один підприємець хотів поставити в селі кіоск, де б продавали продукцію відомої фірми, що вирощує курей – “Наша ряба”, а головисі це не сподобалося, – розповідає чоловік. – Хоча депутати, а в основному це працівники СВК “Заповіт Ілліча”, були за те, щоб кіоск у селі працював. Та це не перший конфлікт між екс-головою сільради і депутатами – працівниками “Заповіту Ілліча”, через те вона і змушена була подати заяву на звільнення.
Депутат сільської ради і водночас працівник кооперативу “Заповіт Ілліча” Микола Гаврилець підтвердив: справді приводом, щоб подати заяву на звільнення, для екс-сільського голови Витачева послужила історія з кіоском “Наша ряба”.
Виявляється, що на сесії сільради депутати і справді проголосували, щоб павільйон поставити в селі, але де саме – нічого сказано не було. І ось якимось чином з`являється документ, в якому дописано від руки, де саме має розташуватися “Наша ряба”.
– Коли голові вказали на те, що вона підробила рішення сільради на свою користь, та дуже розсердилася, а потім написала заяву про звільнення, – розповідає депутат. – Проте це не основна причина, чому Любов Дем`яненко більше не є очільником Витачева.
Річ у тім, що екс-голова, коли йшла на вибори, багато чого обіцяла людям: що й дороги відремонтують, і своя газета буде в селі, і робочі місця, і бюджет наповнить… А в результаті вийшло, що два номери газети вийшло, і все. Дороги як були розбиті, так і залишилися.
На думку Миколи Гаврильця, екс-голова Витачева, не змігши належним чином організувати свою роботу щодо наповнення бюджету села, розвитку його інфраструктури тощо, сподівалася на підтримку мера Українки.
Але, можливо, в цьому і є раціональне зерно? Микола Олександрович досить безапеляційно і різко відповів:
– А я не вірю Козирєву, бо яка це курка та від себе гребе! І навіщо нам ці об`єднання, вони ж ні до якого добра не доведуть. Уже ж були об`єднання, роз`єднання. І що це дало? Якщо хочете допомогти селам вижити, дайте допомогу конкретно населеному пункту, а тоді й побачите, як він буде господарювати.
Такі думки, на жаль, сьогодні серед людей, жителів не лише Обухівщини, а й інших населених пунктів, далеко не поодинокі. І в цьому немає нічого дивного. Люди завжди бояться чогось нового, ще не вивченого.
Утім, вже стільки різних реформ проводили за часів незалежної України… І дуже часто після чергових новацій села залишалися обідраними та знедоленими.
Алла ТОПЧІЙ
На фото: Древньоруський Витачів
