Усім – два місяці СІЗО. Група Ірпінського регіону в суді (+фото)
“Злочинна організація з числа колишніх спортсменів та осіб, раніше судимих за тяжкі злочини, під прикриттям очільника однієї з селищних рад Київської області займалася розбоями та вимаганням неіснуючих боргів”. Про це розповідав “Український репортер”, процитувавши офіційне повідомлення Національної поліції.
17 вересня Печерський суд обирав підозрюваним запобіжний захід. В центрі уваги – Ірпінь, Гостомель, інші куточки столичної області.
Щойно заходить мова про Ірпінський регіон, то чомусь згадується торішня фраза нашого генпрокурора, що тут – «поєднання криміналітету з правлячими хабарниками». Тривалий час місцеві правоохоронці були таким собі дахом для тих, хто «піднімав хвилю» беззаконня, а власне й перебував на ній. Тому й пролунав вердикт генпрокурора про те, що в цьому регіоні – «сотні закритих проваджень з абсурдними підставами».
Згадав про це не випадково. Учора, 17 вересня, Печерський райсуд обирав міру запобіжного заходу групі підозрюваних. Конвой в різні години доставив до судової зали Віталія Черінського, Олексія Цибуленка, Владислава Кучерука, Андрія Парахіна, Олександра Домашевського, Віктора Горовенка.
У цьому провадженні – чимало епізодів. Але ж за рамками розслідування свого часу залишилися ще деякі «подвиги» ірпінсько-гостомельської групи з причини неефективного, як висловився прокурор, тодішнього слідства.
А ми скажемо жорсткіше: тодішні люди в погонах «своїх» не здавали! Певно, не варто розжовувати, кого вважали «своїми».
Отже днями на офіційному сайті Національної поліції України було розміщено повідомлення:
“Злочинна організація з числа колишніх спортсменів та осіб, раніше судимих за тяжкі злочини, під прикриттям очільника однієї з селищних рад Київської області займалася розбоями та вимаганням неіснуючих боргів. Зловмисники застосовували силу і зброю, а також – шантаж і пошкодження чужого майна. У результаті масштабної спецоперації підрозділів Національної поліції України, під процесуальним керівництвом ГПУ, учасники кримінального угрупування затримані”.
17 вересня в Печерському суді протягом п’яти годин вирішувалася доля кожного з фігурантів цього кримінального провадження – тримати під вартою в СІЗО чи відпустити: під заставу, особисте зобов’язання? Чи – присудити домашній арешт?
70 пар сережок, зо три десятки перстнів
Перший підозрюваний, за ним – другий, третій, четвертий… Вони почергово – приблизно через годину – під конвоєм заходили до скляної «клітки» й чекали на вердикт.
Четвертий чомусь мені нагадував тренера. Чи то футбольної команди чи якоїсь іншої. Уся увага – на «поле», на якому – прокурор, слідчий, суддя, адвокат. Яким буде «результат»?
Четвертий дещо знервовано сипав запитаннями:
«Скажіть, хто такий «смотрящий»? Який общак? У мене немає ніякого общака».
Це був Андрій Парахін з Ірпеня.
Він ходив взад-вперед на своєму «майданчику» й, тримаючи в руках аркуші з прокурорською підозрою, дивувався, чому раптом опинився у такій нехорошій компанії.
«В Ірпені я живу скромно. У мене немає золота. У мене – ще радянські меблі!»
Це вже після судового засідання прокурор відділу Генпрокуратури Олександр Жупіна скаже мені, що в одного з фігурантів кримінального провадження (а його сьогодні не було серед тих, кого доставили в суд для обрання міри запобіжного заходу) під час обушку знайшли купу коштовностей: приблизно 70 пар сережок, зо три десятки перстнів, чимало ланцюжків… Може, це чиєсь фамільне золото, бо є вироби – давні-давні? Звідки таке «добро» в людини, яка офіційно не декларує великі статки?
Суддя Печерського суду Віта Бортницька почала розглядати перше клопотання щодо обрання запобіжного заходу для Олексія Цибуленка (на фото).
Однак Цибуленку стало зле і його вивели до іншої кімнати для надання медичної допомоги. Тим часом до зали доставили мешканця Гостомеля Віталія Черінського (на фото).
Це прізвище в Гостомелі є відомим. Можливо, здебільшого завдяки сестрі Віталія Черінського, колишній депутатці селищної Ради з провладної команди мера, директорці тамтешнього культурно-оздоровчого комплексу Наталії Черінській. Ще недавно вона була телеведучою місцевого ЮТУБ-каналу й дуже розхвалювала діяльність селищного голови Юрія Прилипка. Це було дивовижне прославляння місцевого «вождя»!
А потім Черінська «погоріла» на хабарі, її було засуджено (штраф).
Відеосюжет “Українського репортера” про Наталію Черінську дивіться тут
Є епізод, де фігурують і Віталій, і Наталія Черінські. Йдеться про гучну подію в кафе «Зима-бар» (Буча) увечері 14 жовтня, в ніч на 15 жовтня 2017 року. Після святкування Дня Гостомеля сюди прибула компанія, у якій була й Наталія Черінська. Є різні, в тому числі й суперечливі, свідчення, хто саме спровокував бійку в цьому закладі; начебто на допомогу пані Черінської примчало підкріплення… Серед кількох прибулих хтось упізнав і Віталія Черінського.
Сумні «підсумки» святкування: стрілянина, четверо поранених, серед яких – двоє військовослужбовців Національної гвардії. Одному із них куля влучила в око… Ось під час розслідування слідчі й остаточно з’ясовують, хто саме стріляв…
Учора суддя задовольнила клопотання прокуратури про обрання Віталію Черінському запобіжного заходу – 60 діб тримання під вартою.
Після Черінського суд вирішував долю Олексія Цибуленка. Адвокат намагався переконати суддю, що його підзахисному постійно потрібна медична допомога, відтак перебування в СІЗО йому зашкодить. Прокурор наполягав на своєму: лише тримання під вартою. Говорив, що статті, по яких проходить Цибуленко, є тяжкими: вимагання, участь в злочинній організації. За словами представника Генпрокуратури Олександра Жупіни, один із свідків, у якого вимагали кошти, упізнав Цибуленка. Однак адвокат заперечує це, стверджуючи, що хворий Цибуленко не міг давати вказівки вимагати гроші…
Ще така деталь: підозрюваний Андрій Парахін також згадав про Цибуленка:
-Освободившись (із в’язниці. – Авт.), я приехал к Цыбуленко поздороваться. Он не мог руку протянуть… Не представляю, кто бы мог сказать, глядя на больного Цыбуленко: «Вступай ко мне в банду»?!
Цибуленко весь час мовчав, час од часу обмінюючись поглядом з дружиною, яка була в судові залі.
На запитання адвоката, чи причетний Цибуленко бодай до якогось правопорушення, той стиха промовив дивну фразу:
– Претензій нє імєю.
На що судя дорікнула адвокату:
-Тут я задаю питання.
Торкнувшись у виступі матеріалів справи Цибуленка, прокурор сказав, що під час обшуку в одному з приміщень було знайдено чимало фрагментів пошматованих чужих документів, зокрема пластикових карток, ідентифікаційних кодів… Говорив також про вчинення злочинів із застосуванням насильства, погроз.
У прокурорських поясненнях так чи інакше звучало, що на провідних позиціях у цій ірпінсько-гостомельскій групі проглядався Андрій Парахін. За його версією, існував «зв’язок між Парахіним, Віталієм Черінським, Владиславом Кучеруком і Віктором Горовенком». Який саме? Можливо, ми ще не знаємо усіх доказів, якими оперує слідство.
Парахіну зокрема інкримінують також епізод з вимаганням автомобіля БМВ. У відповідь чулося заперечення, що з цією автівкою начебто сьогодні все гаразд, її використовують в Ірпені як таксі. Було названо прізвища потерпілих – братів Деркачів.
Парахін, на відміну від інших фігурантів, говорив довго, особливо зупинившись на термінах «общак», «смотрящий». Виявляється для нього, людини, яка добре знає, що таке тюремна зона, ці терміни – ну, взагалі як темний ліс (принаймні у цьому намагався переконати суддю). І що ніякого «общака», мовляв, у нього немає.
Водночас із вуст прокурора пролунало, що «общак» поповнювався – сюди передавали частину кримінальних доходів.
Серед підозрюваних, які побували того вечора, в суді, дещо оптимістично був налаштований, як мені здалося, лише Владислав Кучерук з Лебедівки Вишгородського району. Принаймні посміхався до дружини, відразу попросивши її передати кросворди – «не менее пяти штук», як висловився.
Коли суддя пішла в нарадчу кімнату, в Кучерука з’явилася можливість трішки вголос перемовитися з дружиною. Через скло, звичайно, на відстані. Каже, що у нього – «нормальные сокамерники, их тоже оговаривают».
В Кучерука також «букет» різних підозр: вимагання, заволодіння автомобілем шляхом насильства…
Раз по раз з прокурорського боку чулося про діяльність організованої злочинної групи. Кучерук пояснював, що його обмовили люди, які продавали наркотики.
Однак прокурор звертав увагу судді на покази потерпілих.
Суддя звернулася до Кучерука із запитанням з приводу запобіжного заходу.
-Прошу пом’якшити, – промовив підозрюваний.
Не пом’якшили. Два місяці під вартою.
Стільки ж часу проведуть в СІЗО і Олександр Домашевський та Віктор Горовенко.
Домашевський – з Дмитрівки Києво-Святошинського району. Як стверджує прокурор, один із потерпілих під час стрілянини в кафе «Зима-бар» упізнав Домашевського. Адвокати заперечують це.
Коли дійшла черга розглядати клопотання щодо Віктора Горовенка, то знову вигулькнула тема подій насильницького характеру в «Зима-барі». Власне, Горовенко сам згадав про це, сказавши, що приїхав до цієї кафешки того вечора.
46-літній Віктор Горовенко мешкає в Лютежі Вишгородського району. Займається вирощуванням квітів, має великі теплиці. Важко сказати, що саме його збило з пантелику, як мовиться в народі. Він виглядав «подавлено», але, мабуть, в душі сподівався, що суддя може врахувати його квітковий бізнес, працю “на землі” і тому пом’якшить його долю.
Не вийшло. Почувши вердикт, Горовенко – цей кремезний чоловік, заплакав. Принаймні ми побачили сльози на його обличчі. На мить він відвернувся до стіни. Суддя Віта Бортницька вийшла із зали. Це був останній підозрюваний того вечора.
***
Невеличка післямова до загальної ситуації в Ірпінському регіоні, яку спостерігали упродовж багатьох років. Генпрокурор Луценко говорив про «поєднання криміналітету з правлячими хабарниками». А хіба це не своя, доморощена, коза ностра?
Бо ж у місцевих тузів були «свої» прокурорчики, міліцейські начальнички, які вміли майстерно маскувати, ховати, приховувати, консультувати… І любителі кримінальної романтики та їхні пахани чудово знали про це. Безкарність породжувала віру, що так триватиме завжди. Ніби неприступним муром Приірпіння відгородилося від справедливого закону, який на цих теренах майже не діяв. Побиття невгодних, залякування, підпали автомобілів, шахер-махер… Виконавців подібної брудної роботи – таких собі опричників – добрий десяток. Діяло неписане правило: хочеш розпочати бізнес – йди не до міської чи селищної ради, а до місцевого князька, до феодала, який ще подумає, чи дати «височайший» дозвіл. Хочеш вирішити земельне питання або інше – шукай дорогу до головного боса Гостомеля, Ірпеня, Бучі? Хіба люди не знають, хто заправляв? І хто нині тримає булаву в руках…
Феодали правили, а різна шпана упивалася у своїй безкарності. Когось побили, когось – покалічили, у когось відібрали майно, на когось так натиснули, що людина забула, як її звати… То був страшний період. Здавалося, що тут пануватимуть вічно: шпана, феодали й деякі корумповані прокурорсько-міліцейські спеціалісти “по дахах”.
Фото на головній: Віталій Черінський в очікуванні вердикту
Леонід ФРОСЕВИЧ
