Вбивство В’ячеслава Веремія: “тітушковода” Крисіна прогнали крізь коридор ганьби (+відео)

Сьогодні в Дарницькому райсуді Києва слухали справу керівника групи “тітушок” Юрія Крисіна, якого раніше Шевченківський райсуд Києва засудив до чотирьох років позбавлення волі умовно за причетність до вбивства журналіста газети “Вести” В’ячеслава Веремія під час “Євромайдану”.

Цього разу він проходить звинувачуваним у катуваннях, викраденні людей та незаконному перешкоджанні зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Як потерпілі у цій справі проходять оператор Владислав Іваненко (жертва викрадення 21 січня 2014 року), дружина вбитого журналіста Веремія Світлана Кирилаш та його мати Катерина Веремій.

Після недовгої роботи суд переніс засідання на 13:30 15 березня. Крисін довгий час не виходив із будівлі, боячись розправи з боку праворадикалів, націоналістів і громадських активістів, які оточили суд.

Перед початком судового засідання під Дарницький райсуд підтягнулося з півсотні “тітушок”. Активісти з націоналістичної “С14” оголосили “мобілізацію”, і під суд прибули близько сотні членів “Нацкорпусу”, “Нацдружин”, “Правого Сектору” та “Традицій і Порядку”. Після цього група підтримки Крисіна розійшлася.

Зрештою Крисін у супроводі поліцейських вийшов із суду, але активісти влаштували йому “коридор ганьби”: надавали копняків і обплювали його. Крисіну вдалося добігти до автобусної зупинки і поїхати геть.

Вбивство В’ячеслава Веремія

Нагадаємо, наприкінці грудня Шевченківський районний суд Києва засудив Крисіна до чотирьох років позбавлення волі умовно за причетність до вбивства журналіста газети “Вести” В’ячеслава Веремія під час “Євромайдану”. Такий вирок зачитав суддя Олег Лінник, у службовому кабінеті якого нещодавно провели обшук детективи НАБУ.

Прокуратура просила для бригадира “тітушок” шість років ув’язнення. На надто м’яке рішення суду подали апеляцію.

Суд установив, що 17 лютого 2014 року уродженець Горлівки Донецької області Крисін, відомий у певних колах як “Шкаф” і “Шрек”, погодився за грошову винагороду в сумі $20 тисяч доларів зібрати групу “тітушок” для протидії активістам Євромайдану. 18 лютого 2014 року він і його підлеглі зібралися на Михайлівській площі в Києві.

Близько 21:00 вони за допомогою світлошумової гранати  зупинили таксі, в якому Веремій разом із колегою їхав з роботи. Антимайданівцям не сподобалося, що журналіст знімав їх із салону. Людей витягнули з автомобіля й почали бити палицями.

В’ячеслав Веремій почав тікати, однак у нього вистрілили з пістолета. Після цього натовп добив його палицями. Від отриманих поранень журналіст помер у лікарні. Цей момент потрапив на відео.

Безпосереднім вбивцею слідство називає жителя Горлівки Джалала Алієва. За останніми даними, цей чоловік вступив до лав бойовиків і загинув. Крисін у суді визнав свою провину в хуліганстві й нанесенні тілесних ушкоджень, однак заперечив, що доклав руку до вбивства Веремія.

Суд у цій справі тривав три роки у закритому режимі. Цікаво, що Крисін, уже перебуваючи  як підсудний за справою Веремія, встиг стати фігурантом ще двох кримінальних справ.

“Шрек” в Інституті серця

26 лютого громадські активісти в палаті дитячого відділення Інституту серця (Тодурова) облили Юрія Крисіна на прізвисько “Шрек” зеленкою.

Все, що відбувалося в медичному центрі, можна побачити в міні-фільмі журналіста “Громадського” Богдана Кутєпова.

Активісти стверджують, що Крисін намагається уникнути судового переслідування. Через перебування в лікарні, у п’ятницю, 23 лютого, він пропустив суд щодо стрілянини на АЗС у Києві, а 1 березня Апеляційний суд Києва мав розглядати апеляцію прокуратури та потерпілих щодо надто м’якого вироку Крисіну. На це судове засідання він не прийшов, тож його перенесли на 14:00 19 березня.

Щоб Крисін не забував ходити на суди, вчора під його заміський будинок завітали націоналісти. Залишили повідомлення.

Через громадський резонанс в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун вимагає від керівництва Інституту серця пояснити, яким чином Юрій Крисін опинився на діагностиці в дитячому відділенні центру.

Ростислав Цуркан

Like

Рост

Журналіст “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *