Мешканця Сухолуччя виправдали за убивство російського бандита
З поліції Київщини повідомили: закрито кримінальне провадження стосовно мешканця села Сухолуччя Вишгородського району, який у власній оселі застрелив бандита з мисливської рушниці. Господар діяв по закону – захищав життя дружини, дитини та власне майно.
Це трапилося в Сухолуччі. Банда увірвалася до приватного помешкання родини підприємців. 43-річний господар застрелив одного з нападників. Злочинець одразу ж помер. Ним виявився 40-річний безробітній,неодноразово судимий житель Сумської області. Трьох бандитів – громадян Росії – затримала поліція, ще один зловмисник в розшуку.
Кореспондентка «Українського репортера» побувала в Сухолуччі.
-А он той будинок. На який напали бандити, – показує водій пасажирові, – то Сергій одного застрелив. Я не уявляю, як туди, через той височенний паркан із сигналізацією можна було залізти?!
Та як? Той, хто навів, той, мабуть і допоміг, – каже його співрозмовник.
На узліссі, аж за селом, поодаль від сільських хат стоїть добротний дім, з височенним парканом. Поруч – вантажівка. Через дорогу – халупи-розвалюхи місцевих селян. Ні на мої дзвінки, ні на стукіт ніхто не озвався. Хоча мені здалося, що в будинку хтось був – фіранка на вікні колихнулася. В сільських хатах теж не поспішали відчиняти двері. Лише в одному дворі сиділо троє стареньких, які залюбки поспілкувалися.
У нас у селі напали на будинок? – здивовано перепитує 83-річна Євгенія. – А як же це ми про таке нічого не чули? Наше село далеко від дороги, тут кожна чужа людина – на виду. Місцеві всі працюють в лісі чи на Київському морі, яке буквально за хатами….
Якийсь чоловік, який сидів навпочіпки біля автобусної зупинки й точив ляси з водієм автобуса, відмовився говорити на цю тему:
«Ну, вдерлися до хати… Сергій відбився. А якби на мене напали, то зарубав би сокирою. Не треба боятися. Але на мене чого нападати? Я ж не бізнесмен. А зброя… Зброя, мабуть, є у всіх. Тут же навкруги ліс. Мисливські угіддя. І не тільки людські, а й колишнього президента Януковича. Майже на 30 тисяч гектарів тягнуться. Тут повно диких кабанів, оленів, лосів, косуль і так, по дріб’язку, зайців, бобрів, качок. Дичини в лісі так багато, удвічі більше, ніж може прогодувати сама природа».
Заходжу до сільської ради. Маленька хатка біля дороги, коридорчик якої заповнений іконами й картинками на релігійну тематику. На подвір’ї зі стовба щось белькоче радіо, яке ніхто не слухає, бо на вулиці – ні душі. В сільраді на мене з пересторогою дивляться дві жінки. Запитую, як в селі відреагували на недавні події й де можна було б побачити господарів, які постраждали від нападу.
– А ви йдіть до них, аж ген на околицю. Тільки навряд чи вони вдома. До них уже другий день приїздять і поліція, й журналісти, й повертаються ні з чим, – каже жінка, яка назвалася Світланою.
– Так страшно стало жити! Мабуть, варто всім озброюватися. Воно й так зброя у багатьох є, але доведеться легалізувати. Постраждала хороша родина. Сергій – із сусіднього села Толокунь, його дружина – наша, місцева, двоє діток у школу ходять. Хороші люди… Хазяї! – і пішла до кабінету.
Ви знаєте, в селі хто не пиячить – вижити може, – каже водій автобуса. – Ліс, риба… Купив собі човна, наловив риби, крутнувся добряче, продав, купив ще одного човника, найняв рибалок, а то й точку на базарчику чи на трасі відкрив…. Або лісом торгуй. Жити можна. А ось боятися слід не чужих, а своїх. Ось тут, поряд з нами, в Ясногородці, є «бомжатник», типу реабілітаційний центр для безхатьків. Ось цих треба остерігатися….
А далі авторка цих рядків почула від водія дещо дивне:
Селяни з мисливських угідь Януковича не шкодують про втечу колишнього зека Януковича, але ностальгують за способом життя, який він встановив. По-перше, від Димера до Сухолуччя прокладено шикарну дорогу! Коли нинішня голова Оксана Чуж очолила сільську раду, вуличне освітлення в селі було рідкістю, а дороги перебували в такому ж жалюгідному стані, як і в будь-якому іншому селі.
Це було ще до Януковича. Сьогодні дороги без вад, село освітлено, а в бюджет Сухолуччя перераховує більше, ніж отримує. Щоправда, виробництва тут як не було після закриття меблевої фабрики, так і немає.
Є хіба що невеликий готель з видом на водосховище. Два основні донори сільського бюджету: Дніпровсько-Тетерівське лісництво, яке забезпечує роботою не лише місцевих селян, а й жителів довколишніх сіл, і Товариство мисливців і рибалок «Кедр».
У спадок від Януковича цим лісам залишився і величезний протитанковий рів, який оточує територію по периметру. Так президентську вотчину охороняли від непроханих гостей, – долучається до розмови киянин Володимир, який щотижня приїздить до Сухолуччя провідувати хату, в якій мешкали його дідусь із бабусею, й стару тітку. – Сухолучя ще нормально живе, сюди автобус тричі на день ходить.
А от як виживають жителі села Богдани і ще п’ятьох сіл, загублених у лісі – хтозна… У Богданах немає ні школи, ні магазинів, ні заправки, ні будинку культури, немає навіть фельдшерсько-аптечного пункту. Кожен день автобус відвозить дітей за 30 кілометрів на навчання в Ясногородку. Раз на тиждень до Димера ходить пільговий автобус і приїздить автолавка з необхідними товарами.
Після того, як тут з’явився Янукович, люди стали почуватися немов замкненими в коробці. Обмежена можливість пересування, величезний рів і пропускний пункт із суворою охороною. Потрапити в гості до когось із селян можна було лише після того, як місцевий житель подавав відповідний запит на одноразове відвідування.
Зрозуміло, що ні про який розвиток села говорити в таких умовах не доводилося. Але до цьго селяни звикли. Більш того, їм це сподобалося. У п’яти селах проживають десь півтори сотні осіб, переважна більшість яких пенсіонери, що майже все життя пропрацювали у місцевому лісництві.
Люди звикли до того, що доступ чужих сюди було обмежено. Вони не переживали ні за браконьєрство, ні за мародерство. Навіть спокійно могли залишити будинок відчиненим, не боялися, що хтось залізе та щось вкраде.
Наталя ПЛОХОТНЮК
Фото автора
