Члени виборчкомів Мінська: у Тихановської було у шість разів більше голосів, ніж у Лукашенка
Члени виборчих комісій у Мінську на президентських виборах у Білорусі розповіли, як відбувалися фальсифікації на дільницях і про реальні результати підрахунку голосів, які потім змінили.
Про це повідомляє видання “Медуза”.
Антон, ім’я якого змінили на його прохання, розповідає, що в виборчу комісію йому запропонували увійти, оскільки він є активістом у своєму навчальному закладі.
Чоловік чергував три дні на дострокових виборах. Тоді великого притоку людей не бачив (приходило близько 10 — 15 людей) за перші пів дня.
«Наші цифри за день не збігалися з тими, які були в протоколах. Наприклад, в один день у нас вийшло близько 20 людей, а в протоколі було записано понад 70», — розповів Антон і додав, що не знає, як це було влаштовано, але його друг на іншій виборчій дільниці побачив підпис навпроти імені свого батька, який помер 2 роки тому.
В основний день виборів прийшло у два рази більше людей, ніж за весь час дострокових виборів. 70% людей приходили з білими пов’язками (символ опозиційної кандидатки Тихановської).
Чоловік розповів, що спочатку комісія рахувала бюлетені з дострокових виборів, і там «було чути, що перемагав Лукашенко». В голосуванні вдома, куди члени виборчкомів ходили до людей, які не могли самі прийти на виборчу дільницю, також переважно свій голос «за» віддавали за Лукашенка.
Водночас у день основних виборів всі були за Тихановську. Також Антон розповів, що багато людей через недовіру ставили на бланках додаткові знаки — що робити не можна.
«Коли ми підрахували голоси, на обличчях комісії було видно, що всі радіють. Навіть без підсумкових підрахунків було зрозуміло, що понад 60% у Тихановської», — наголосив Антон.
А далі голова і секретар почали підбивати підсумки і оголосили, що за Лукашенка — 50% голосів, а у Тихановської — близько 20%.
«Члени комісії почали переглядатися між собою, типу “що зараз відбулося?”. Адже явно перемагала Тихановська», — розповідає чоловік.
Перед тим, як підписати протокол, багато з нас замислювалися, але все одно робили це. Я був останнім. Коли черга дійшла до мене, я довго сидів і думав, що мені робити. Довго не брав навіть ручку в руки. Я не хотів підписувати, але не знав, які за це будуть наслідки. Я боявся і в підсумку підписав.
Ми довго сиділи на дільниці. Коли голова і секретар поїхали відвозити голоси, у нас запрацював інтернет. Ми побачили, що є дільниці, де перемогла Тихановском. Ми всією комісією сиділи й розуміли, що нас підставили. Хтось плакав. Ми підписали протокол без примусу, за своїм бажанням, але всі боялися якихось наслідків [за відмову]. Тому що в нашій країні як? Все видно по передвиборчій кампанії. Хтось сказав не те слово, не захотів робити, як йому сказали, і у нас відразу що з ним роблять? Таку людину відразу беруть і закривають десь. Звичайно, у людей виробився страх, це більше самонавіювання навіть. Просто видно, як у нас в країні реагують на свободу слова. Люди дійсно бояться висловлюватися. Так було до останніх подій.
Після [голосування] мені було дуже погано. Я, напевно, ніколи себе не почував так кепсько. Мені було соромно перед собою. Не скажу, що на 100%, але я спокутую цю провину, навіть говорячи зараз з вами. Ще я разом з кількома людьми відправив половину отриманих за роботу в комісії грошей в дитячий фонд [арештованого кандидата Віктора] Бабарика, а другу половину – на допомогу постраждалим в протестах.
