Плівки Деркача: ДБР розпочало слідство щодо прослуховування кабінету президента

Державне бюро розслідувань розпочало провадження через прослуховування розмов п’ятого президента Петра Порошенка з ексвіцепрезидентом США Джозефом Байденом.

Про це розповіли “Українській правді” у правоохоронних органах.

Йдеться про записи розмов у службовому кабінеті Порошенка.

Згідно з документом, незаконне використання технічних засобів отримання інформації могло заподіяти шкоду державним інтересам.

Як відомо, 19 травня народний депутат Андрій Деркач оприлюднив аудіоматеріали, які, за його словами, можуть свідчити про вплив ексвіцепрезидента США Джозефа Байдена на п’ятого президента України Петра Порошенка. За словами Деркача, записи він отримав від журналістів-розслідувачів, а сам запис розмов нібито робив особисто Порошенко.

У Порошенка “плівки” назвали спробою вплинути на ставлення США до України.

У штабі Байдена плівки, де він нібито розмовляє з Порошенком, назвали відредагованою “діркою від бублика”.

Багато незалежних українських аналітиків вважають, що так звані плівки Деркача – російська спецоперація.

Водночас, політолог Тарас Чорновіл висунув версію, що запис розмов було “злито” навмисно з Офісу президента України, потім якимсь чином передано до Москви. А вже росіяни “підкинули” записи Україні.
Отже, знову «грає» тема прослуховування президента (чи його службового кабінету?). Ще не забулися “плівки Мельниченка” про таємний диктофон під диваном у службовому кабінеті президента Кучми. Сьогодні в центрі скандалу – так звані «плівки» Андрія Деркача.

У мене запитання: а хтось пам’ятає потужну інформаційну бомбу в Україні 20-літньої давнини про туринський (Італія) судовий процес щодо контрабанди тисячі тонн армійської зброї і боєприпасів на Балкани (вантаж пройшов через Україну транзитом)? І чиї саме в Україні видання, чиї інформаційні ресурси «підірвали» цю бомбу? Йшлося про брехливі звинувачення на адресу нашої країни. Це були медіа-ресурси, які на той час контролював Андрій Деркач.

Я ж нагадаю: цю, так звану «бомбу», яка виявилася фальшивкою, підклав Україні агент ФСБ, міжнародний аферист, колишній киянин Дмитро Стрешинський (на фото), громадянин Росії, Казахстану, Парагваю, Греції, Ізраїлю. Він опинився на лаві підсудних в Італії (після вироку благополучно прибув до Москви, під опіку Кремля і узявся за розробку нової зброї для російської армії, ФСБ).

Незадовго до окупації Криму, загарбання частини території Луганської і Донецької областей Стрешинський бере активну участь у створенні в Росії громадської організації «ДОН» – Добровольческого движения особого назначения в поддержку армии, флота и оборонно-промышленного комплекса. Його обирають до президії цього ДОНа. Усе це відбувається під патронатом Рогозіна і його партії «Родіна». І «Родіну» і ДОН називають «спецназом Путіна». Це – хижі організації, які люто ненавидять Україну.

А 20 років тому, під час слідства в Турині Стрешинський погнав неймовірну брехню про Україну, із його вуст лилися такі харамани, що італійська Коза Ностра відпочиває.

І ці його облудні заяви відразу ж видали на гора видання української медійної групи…

Реалії були такими: вантажне судно «Ядран експрес» (під панамським прапором), яке зафрахтував Стрешинський, у березні 1994 року по фальшивих документах перевозило тисячі тонн білоруської зброї і боєприпасів (вантаж пройшов транзитом через українську територію).

Зброю направляли на югославську територію, де йшла громадянська війна. 11 березня 1994 року «Ядран експрес» було затримано силовими структурами НАТО в Адріатичному морі, при входженні до протоки Отранто.

Це була міжнародна спецоперація з контрольованої поставки зброї, яку було розроблено і втілено спецслужбами України і Великобританії. Згодом Комітет із санкцій Ради Безпеки ООН подякував Україні за це викриття контрабандиста Стрешинського.

Але ж скільки було вилито бруду на адресу України із вуст Стрешинського та його московитських покровителів, з українських (і деяких італійських, російських) медіаресурсів!

Такі ось дивні паралелі недавньої історії. Утім, чи дивні? Може, закономірні?

Фото на головній сторінці: “Український репортер”

 

 

Читайте також:

Like

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *