Помер видатний український правозахисник, один із моральних авторитетів нації Семен Глузман * Український репортер

Відійшов за вічну межу видатний правозахисник, політв’язень радянських таборів, громадський діяч, публіцист Семен Фішелевич Глузман. Це сталося сьогодні, 16 лютого.

За повідомленням друзів у соцмережах, смерть настала о 12-ій годині дня.

«Помер наш Слава (Семен Глузман) сьогодні о 12-ій годині. У світі стало менше гідності, совісті й іронії», — написала подруга Семена Фішелевича Леся Харченко.
Роксолана Хмара сьогодні написала у Фейсбуку, що Семен Глузман був глибоко порядною людиною, інтелігентом: “Не зміг підписати папір на генерала Григоренка, зробити його психічно хворим, і заявив, що генерал піддався каральній психіатрії. І за це відсидів 7 років тюрми. Мама його не дочекалася з тюрми – померла. Отакі люди були серед нас. А ми наче їх і не помічали… Він нам так багато розповідав про Ігоря Калинця і Василя Стуса, з якими сидів у концтаборах. Не можна пережаліти! Який страшний час, вони йдуть і йдуть… найкращі, Честь і Совість нашої нації. Як жити без них…”

Правозахисника і психіатра Семена Глузмана називають одним із моральних авторитетів України. До його голосу мали б прислухатися керівники держави у різні періоди Незалежної України. На жаль, цього не було. Глузман завжди говорив те, що на серці, не кривив душею і ні на йоту не відступав від правди. Якою б неприємною вона не була.

Він потрапив до радянського ГУЛАГу в 1970-ті роки, коли йому було всього 25 років. Тоді, у брежнєвські часи, домагався правди, і за це й поплатився.

“У 1971-му, щойно закінчивши Київський медінститут, підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка – дисидента, якого покарала радянська система за його діяльність як захисника прав кримських татар. Семен Глузман визнав Григоренка психічно здоровим і доводив незаконність застосування проти нього методів репресивної психіатрії – всупереч офіційному висновку.

У 1972-му Глузман за це був засуджений до семи років таборів та трьох років заслання. Відбував покарання у Пермській та Тюменській областях росії, а його співкамерниками були політв’язні Левко Лук’яненко, Євген Сверстюк та багато інших.

…Глузман у таборах декілька разів оголошував кількамісячні сухі голодування. І знайшов багато друзів серед ув’язнених. Саме завдячуючи їм, світогляд молодого лікаря сформувався остаточно”, – зазначає ВВС Україна.

“Я хотів правди. Щирості. Мені важко було жити серед нормальних радянських людей, що бачили нове плаття на абсолютно голому королі. Я казав: “Король голий”. Мені було дуже страшно. Але я не міг не сказати цього”, – писав він.

Його слова про те, що завжди шукав правду і щирість, були символом усього його життя.

“Так сталося, що колишні рекетири й наперсточники стали українською елітою. Вони, висвячені нами у владу, дуже затишно почувають себе там. Затишно і впевнено”, – казав він у статті для “Нового времени” у липні 2016 року.

Семен Глузман був президентом Асоціації психіатрів України і домагався реформи психіатрії в Україні. Він вважав, що за всі роки Незалежності так і не були створені проміжні заклади для тих психічно хворих людей, які не потребують стаціонарного лікування.

У 2017 році Семен Фішелевич був модератором під час презентації у Києві книжки “Холодная война в психиатрии». Її написав відомий історик і правозахисник з Нідерландів, соратник Глузмана Роберт ван Ворен. Йдеться про жахливі часи боротьби з інакомисленням в СРСР за допомогою каральної психіатрії. Роберт ван Ворен показав залаштунки цієї боротьби упродовж багатьох років, оперуючи документами з архівів спецслужб, в тому числі колишньої комуністичної Німеччини, досліджуючи людські долі. Книгу було видано в тому числі за сприяння Семена Глузмана.

Мені пригадується, як 17 жовтня 2017 року, під час протестного мітингу на площі біля Верховної Ради України я зустрів Семена Фішелевича. Запитав, з якими настроями і чому він прийшов на вулицю Грушевського.

– Із сумними настроями прийшов сюди, на площу перед парламентом. В останні місяці я все гірше і гірше ставлюся до нашого майбутнього, а отже, і до свого, тому що живу в цій країні, це моя країна, – відповів Семен Фішелевич. -Прийшов не тому, що сподівався: через цю акцію Петро Олексійович почує нас. Він не почує. Але приходити (до Верховної Ради. – Ред.) необхідно, бо народу треба прокинутися… Огидна сплячка, втома, розчарування – це все зрозуміло, психологічно зрозуміло. Звичайно ж, багато хто їде (і виїжджатиме) від такого життя, від такого керівництва країною. Але це наша країна, і в нас іншої немає, тож я й прийшов сюди… Тому важливо: більше таких – спокійних, мирних – акцій… Вони (влада. – Ред.) мають навчитися нас боятися. Поки що вони нас не бояться… Я дуже боюся майбутнього, бо такі спокійні акції зміняться кров’ю. І це буде жахливо для країни. Вони – всі ці фізіономії, які ми бачимо по телевізору – втечуть, а ми залишимося. Вони всі втечуть! А ми залишимося… І коли стрілятимуть і битимуть людей на вулиці, постраждають і невинні. Тому я прийшов сюди, щоб мовчки постояти якийсь короткий час. А потім повернутися до себе, до психіатричної лікарні, де все набагато спокійніше…”

У 2019 році мені вдалося узяти розлоге інтерв’ю у Семена Фішелевича для ютуб-каналу “Українського репортера”. Ми розмірковували про долю України, її минуле та сьогодення в контексті діяльності тих чи інших політиків. Серію цих відеоінтерв’ю можна переглянути за посиланнями.