Літак “Судного дня” 9 травня пролетить над Москвою. Що відомо про Іл-80 та його призначення

29 квітня 2022 року московитське міноборони повідомило що 9 травня над Червоною площею на параді у супроводі двох винищувачів МіГ-29 пролетить Іл-80 – літак “Судного дня”. На це повідомлення звернуло агентство Reuters та Daily Mail. Також повідомляється, що в цей день над Москвою пролетять здатні нести ядерну зброю стратегічні ракетоносці Ту-95МС та Ту-160 «Білий лебідь».

Літак призначений для евакуації найвищого військового керівництва країни, а також для управління збройними силами в умовах війни, зокрема ядерної. Саме через це літаки такого призначення називають літаками “Судного дня”, або “кінця світу”.

Згідно зі спецпризначенням вимоги до літака такі:

Дальність і тривалість польоту повинні забезпечити виведення ставки Верховного головнокомандувача з загрозливої ​​зони у разі небезпеки війни.
Бортові засоби повинні захистити літак від зброї масового ураження, зокрема від радіоактивного зараження.
На літаку повинна бути апаратура, що забезпечує управління всіма видами збройних сил.
Літак повинен мати можливість автономно працювати у разі, якщо вийде з ладу наземне та супутникове обладнання систем ретрансляції зв’язку та навігації.
Літак повинен мати можливості застосування з будь-якого аеропорту громадянської авіації.
Літак має забезпечувати високий комфорт на борту.
Літак повинен мати високий рівень надійності, ймовірність відмов систем літака повинна бути у 10 разів нижчою, ніж для інших літаків військового призначення.

Історія виникнення Іл-80

В кінці 70-х, на початку 80-х років у зв’язку з загрозою переростання “холодної” війни у гарячу стадію у Генеральному Штабі Збройних Сил СРСР було прийнято рішення про створення повітряного командного пункту, який зміг би забезпечити управління військами та озброєннями, у тому числі ядерною зброєю в умовах війни, навіть ядерної. Таким чином виникла ідея літака “судного дня”.

Розробка літака велася дослідно-конструкторським бюро Ільюшина. За основу був взятий лайнер Іл-86 через те, що Іл-86 має фюзеляж, розмір якого достатній для розміщення усієї необхідної радіоапаратури й бортової електроніки.

У 1985 році був здійснений перший політ Іл-80. Після першого польоту почався етап оснащення літака всім необхідним обладнанням. У 1997 році розпочалися роботи з удосконалення повітряного командного пункту літака та його електронного обладнання. У 1992 році літак був прийнятий на озброєння Збройних Сил Російської Федерації, станом на 2019 рік було побудовано 4 літаки Іл-80, які знаходяться в експлуатації і сьогодні. Іл-80 вже брав раз участь у параді в Москві, а саме – 9 травня 2010 року.

У 2020 році Іл-80 потрапив у скандал – з Іл-80, який проходив плановий ремонт у Таганрозі, викрали 39 блоків устаткування для зв’язку.

Зовнішньо Іл-80 від свого прототипу Іл-86 відрізняється відсутністю ілюмінаторів та посиленою конструкцією крил та корпусу.

Основні відмінності літака “судного дня” Іл-80 від базового літака Іл-86

Знято все пасажирське та транспортне обладнання.

Встановлено радіотехнічний комплекс зв’язку, що забезпечує роботу із системами управління всіх видів збройних сил через наземний, морський або повітряний ретранслятор або через супутник. ІЛ-80 оснащується декількома станціями супутникового зв’язку всіх діапазонів. Літак містить сотні радіоелектронних систем у виготовленні яких враховані всі радіаційно-стійкі мікросхеми та транзистори військових серій, що робить зв’язок Іл -80 майже невразливим при ядерному ударі.

Встановлено загальновійськову систему визначення державної власності “Пароль” – апаратно-програмний технічний комплекс для автоматичного розпізнавання своїх військ, сил та озброєнь від військ, сил та озброєнь противника.

Встановлено новий комплекс зв’язку для льотного екіпажу.

Встановлено окрему систему кондиціювання, що складається з декількох підсистем, новий інтер’єр для розміщення групи бойового управління, операторів РТК та їх обладнання.

З конструкції середньої частини фюзеляжу видалені ілюмінатори, змінено кількість та розташування вхідних дверей, аварійних люків та трапів, у зв’язку з чим перероблено каркас фюзеляжу;
Для забезпечення системи захисту від зброї масового ураження змінені система кондиціювання літака, встановлені допоміжні силові установки для енергосистеми.

Для забезпечення дальності та тривалості польоту встановлено штангу дозаправлення паливом у повітрі, що дозволяє збільшити час безперервного перебування у повітрі.
Посилена конструкція крила та корпусу для зменшення наслідків можливого ядерного вибуху.

Недоліки Іл-80

Одним з основних мінусів літака є його велика маса (208 т), у зв’язку з чим непідготовленому пілоту підняти літак у повітря буде дуже непросто. Через велику вагу Іл-80 вимагає протяжнішої злітної смуги, що вже саме собою виключає можливість його використання на ряді аеродромів.

Щоб витримати велику вагу на літаку встановлені чотири опори шасі, а для розподілу навантаження кожна стійка отримала візки по чотири колеса. Ще одним недоліком літака Іл-80 є його моральне старіння, через те, що літак був розроблений ще в середині 70-х років минулого сторіччя.

Озброєння Іл-80

На літаку повністю відсутнє озброєння через те, що його захист повинні забезпечувати винищувачі.

Технічні характеристики літака Іл-80

  • Розмах крила 48.06 м
  • Довжина літака 59.54 м
  • Висота літака 15.81 м
  • Площа крила 2 320 м
  • Нормальна злітна маса 208000 кг
  • Тип двигуна 4 ТВД Кузнєцов НК-8
  • Тяга, 4 х 13000 кгс
  • Максимальна крейсерська швидкість 850 км/год
  • Практична дальність 3600 км
  • Екіпаж, 5 чол.

Характеристики Іл-80 у порівнянні з аналогом – Boeing E-4B

Іл-80 розроблявся на противагу американському Boeing E-4B який також можна використовувати у разі ядерного конфлікту. Показники обох літаків схожі. Порівяно з Іл-80 у Boeinga E-4B екіпаж може досягати 60-114 осіб, це найбільша кількість людей в екіпажі в авіації та, основне чим вони відрізняються – це дальність безпосадкового перельоту.

Якщо в Іл-80 дальність сягає 3 600 км, то у Boeinga E-4B – 11 000 км. Компенсувати такий недолік призначена можливість Іл-80 може дозаправлятися у повітрі.

Редакція

Редакція “Українського репортера”