Жупел соціалізму і розділені штати Америки. Погляд із США
У своїх численних листах Трамп, Ньют Гінгріч та інші з їхньої команди (моє прізвище якимось чином потрапило до бази даних республіканців) лякають Біг-Теком (так вони називають інформаційних гігантів, які заблокували акаунти Трампа), лівими і соціалізмом.
Що ж, підійдемо до цього жупелу конкретно, як і до диференціації Сполучених поки ще Штатів. Думаю, читачеві відомо, що вони розділені на сині і червоні штати. І слово розділені тут дуже доречне, оскільки з кожним роком розкол між ними поглиблється.
Що стосується соціалізму, то крім політичного кольору штати діляться також на донорів і реципієнтів федерального бюджету.
Так ось, головний парадокс полягає в тому, що червоні штати, де правлять республіканці, затяті противники соціалізму, будь-яких соціальних програм і допомоги, прихильники старої Америки і принципу кожен виживає сам і тільки Бог за всіх, в більшості своїй… сидять на шиї у синіх, демократичних, що приділяють велику увагу соціальній сфері!
Візьмемо наочний приклад. Так, лідер республіканської меншості в Сенаті це Мітч Макконнел на прізвисько Московський Мітч, сенатор від Кентуккі, затятий противник демократів, готовий нашкодити своїй країні, аби не дати зробити їм що-небудь корисне.
При Обамі він прямо заявляв, що головна його задача – протидіяти президенту, а зараз він готовий влаштувати уряду Байдена шатдаун і навіть дефолт. І не втомлюється повторювати, що їх законопроекти соціалістичні, але Америка не хоче соціалізму!
Це Байден соціаліст?! Що ж, подивимося дані про штат Кентуккі. У ньому влітку минулого року налічувалося 541 000 одержувачів фудстемпів, тобто картки, по якій можна на деяку суму купувати продукти.
При населенні менше 4,5 млн. Думаю, зараз одержувачів більше, бо багато хто втратив роботу через пандемію, а економіка ще не відновилася. Далі, 174 000 отримують допомогу соціального страхування з непрацездатності, а 1,2 млн. користуються Медікейдом, програмою медичної допомоги для малозабезпечених.
Медицина в США дуже дорога, найдорожча в світі, хто ж оплачує лікування за цією програмою, фудстемпи та інші соціальні пільги? Не штат. Він занадто бідний для цього, у нього немає таких грошей, це відстала глушина Америки, про що свідчать наведені вище цифри пільг відносно кiлькостi населення.
Платить федеральний бюджет. Коли в 2020 році Макконнел різко виступав проти програми фінансової допомоги штатам, що сильно постраждали від коронавірусу, він цинічно мотивував це тим, що вона стане «порятунком синіх штатів». Він бажав їм біди! Менш розвинені і з меншою концентрацією населення і комунікацій червоні штати тоді ще не потрапили під удар пандемії. Це зараз вона їх накрила, як відплата.
Губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо швидко обломив Мітча: «Ми вклали в цей горщик на 116 мільярдів доларів більше, ніж взяли. Кентуккі же взяв на 148 мільярдів доларів більше, ніж вклав… Сенатор Макконнелл, так хто кого рятує?»
Куомо навів дані за 2015-2018 роки. Їх збирає Рокфеллерівський інститут уряду.
У діаграмі штатів вони на різних кінцях шкали: Нью-Йорк йде на першому місці за обсягом перерахувань до федерального бюджету, а Кентуккі на другому, але за обсягом дотацій, якщо ж вважати на душу населення, то на впевненому першому!
Дорого обходиться він Америці. Простіше кажучи, він сидить на шиї у інших штатів, розвинених, з активним і освіченим населенням, багатих. Ліберальних. Тобто користується перевагами соціалізму в точному його розумінні як системи, спрямованої на побудову соціальної держави. Як в Данії, наприклад. Або в Норвегії, Швеції, Фінляндії.
І якби Москоу Мітч був людиною чесною і послідовною, то застосував би до свого штату республіканські принципи і відмовився б від дотацій. Але не відмовиться. Тому що людина він непорядна, тому й носить таке прізвисько. І не ворог собі – його швиденько викинуть голодні виборці.
Донори і реципієнти
Велика частина грошей, що йдуть в федеральну скарбницю, надходить від податків, що сплачуються резидентами штату і підприємствами. Близько 90% федеральних доходів надходить від прибуткового податку з фізичних осіб та податків на заробітну плату, призначених для соціального забезпечення, медичної допомоги і страхування від безробіття. Інше складають корпоративні прибуткові податки і акцизи.
З федеральної скарбниці гроші йдуть за чотирма каналами: перший і найбільший – це прямі виплати фізичним особам через такі програми, як Social Security (головна програма соціального забезпечення) і Медікер (національна програма медичного страхування для осіб від 65 років, але інваліди і т.д. також нею користуються).
Другими за величиною є гранти урядам штату і місцевій владі для фінансування таких програм, як Медікейд, витрати на дороги, освіту та інші програми соціального захисту. Останні два це федеральні контракти і заробітна плата по ним, які розподіляються здебільшого по тих областях, де федеральний уряд є основним роботодавцем.
Найбільшими донорами за даними за 2018 рік, були Нью-Йорк, який заплатив на 22 мільярди доларів більше, ніж отримав; Нью-Джерсі (+12 млрд.); Массачусетс (+9 млрд.) та Коннектикут (+8 млрд.).
На кожен долар, сплачений робочими і підприємствами у вигляді податків, ці штати отримували в середньому 90 центів назад. Цей баланс на північному сході викликаний великою концентрацією жителів з високими доходами. У США діє прогресивна структура прибуткового податку, і фізичні особи в цих штатах мають більш високий податковий тягар.
Вірджинія і Меріленд, також штати з високим рівнем доходів і з більш високим, ніж в середньому, податковим тягарем на душу населення, виключення, вони реципієнти, але лише тому, що знаходяться поруч з Вашингтоном, столицею, і отримують вигоду від витрат за контрактами і заробітної плати федеральних працівників.
Штати з низькими доходами, які отримують багато федеральних витрат на людину, розташовані в основному на південному сході і включають Кентуккі, Західну Вірджинію, Міссісіпі і Алабаму.
Вони так і залишилися відсталим Півднем. При рівні доходу нижче середнього жителі цих штатів вносять менший прибутковий податок. Але отримують рівень витрат вище середнього за такими програмами, як соціальне забезпечення, медичне обслуговування, гранти та контракти на соціальну допомогу.
Донорів за станом на 2019 рік було всього 8. З них 7 демократичних штатів (Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Массачусетс, Каліфорнія, Коннектикут, Міннесота, Колорадо) і лише один республіканський – замикає список Юта. А ось серед 20 головних одержувачів субвенцій всього 6 демократичних штатів, але про Вірджинію і Меріленд вже сказано вище. До речі, серед них і моя Флорида, яка лише трохи поступається Кентуккі.
Таким чином, простежується чітка закономірність: республіканські червоні штати, що голосніше за всіх кричать про небезпеки соціалізму, в перших рядах бенефіціарів соціальної системи, створеної демократами. З чим у них проблеми, з логікою або з мораллю, вирішуйте самі. Тому не лякайте нас соціалізмом, панове лицемірні республіканці. Ви набагато більша небезпека для Америки!
Тож по кому вдарить дефолт?
Республіканці ведуть справу до нього і до шатдауну, але які штати найбільше постраждають? Республіканські!
Відсутність коштів в уряду в разі шатдауну означатиме, крім усього іншого, затримку, скорочення і навіть зупинку платежів на соціальні програми і на зарплату контрактникам і федеральним службовцям. Не будуть видаватися фудстемпи, нічим буде платити за лікування, за соціальне житло і т.д. Таким чином, постраждають в першу чергу і головним чином червоні штати. Не думаю, що їх жителям це сподобається і їх сенаторам важко буде довести, що у всьому винні демократи.
Але про шатдаун і, боронь Боже, дефолт, а також про державний борг, який став причиною цих проблем, ми поговоримо пізніше, оскільки сенаторам вдалося домовитися продовжити фінансування роботи уряду до грудня.
Ну а на прощання треба зауважити, що обрання кентуккійцями своїм сенатором Мітча Макконнела підтверджує давно усталену в Америці думку про них, як про людей, які не славляться розумом, але відомих схильністю брати те, що погано лежить. Справи в їх богом забутому штаті також це підтверджують.
Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США
