Зеленський vs Залужний. Погляд із Америки
Позавчора у стримі з Яковенком розважливий і добре обізнаний Сергій Грабський на запитання, як армія ставиться до колізії зі звільненням Головкому ЗСУ, сказав: армія вважає, що настав час закінчувати цей цирк.
Це визначення – цирк – напрошується і у своїй статті я назвав те, що відбувається, провінційним балаганом. Але статтю в Україні опублікувати не зміг. В одному виданні послалися на думку експертної ради, а в іншому, де я веду блог, сказали, що дотримуються нейтралітету і натякнули, що не хочуть мати неприємностей.
Хоча стаття здебільшого викладає погляд американської преси. Це погляд із Америки.
Днями наш губернатор ДеСантіс (Флорида) направив частини місцевої Нацгвардії до Техасу, на зміцнення мексиканського кордону. Насправді мета відправлення не так боротьба з нелегальною імміграцією, як посилення напруженості між червоними штатами та федералами. Трамп хоче посіяти хаос у країні. Ви, мабуть, чули про конфлікт Грега Еббота, губернатора Техасу із федеральними прикордонниками? Справа дійшла до Верховного суду, і губернатор, схоже, не має наміру виконувати його рішення, тим більше, що його підтримали 24 губернатори червоних штатів!
Між іншим, варто прибрати іммігрантів-латинос із нашого чистенького, новенького та затишного містечка (цього року виповниться 20 років з початку підготовки майданчиків під будівництво перших будинків), і він дуже швидко потоне у бруді та смітті, заросте травою, а забудови зупиняться.
Що ще? Ціни все ще зростають, хоч і повільніше, ніж рік тому, бензин подешевшав, житло, щоправда, дешевшає повільніше (ціни на нього за ковидні роки різко злетіли). Але головне те, що Байден, хоч його рейтинг і продовжує знижуватися, почав у опитуваннях випереджати Трампа! Який продовжує блокувати допомогу Україні. (Даремно все-таки Байден ув’язав цю допомогу з імміграцією). Не впевнений, що саме тому Байден виходить уперед, але все ж таки даремно багато хто вважає, що американців хвилює лише стан економіки та стан справ у США – 40% їх вважають дуже важливою також і міжнародну політику країни. Тому такий резонанс набули свіжі новини з України.
Україна дивує західних партнерів
Неньці вдалося знову стати однією з головних тем західних медіа, ті весь минулий тиждень вражаються тим, що відбувається в ній, і чекають на продовження вистави. Яка дедалі більше нагадує трагіфарс, що переходить у провінційний балаган.
Насправді, звісно, неприємно дивує не Україна як така, а її політичне керівництво. (На жаль, мене воно вже приблизно з рік не дивує, хіба що ступенем цинізму і непрофесіоналізму). Це здивування виявилося у багатьох публікаціях, однак почнемо з тієї, яка не стосується внутрішньої української кухні, але стосується головного – війни та її перспектив.
Це стаття директора ЦРУ Бернса в американському журналі Foreign Affairs. Ключовими для мене стали дві тези: перемога України має вирішальне значення для самих США; і другий – Росія вже програла війну. З першим важко не погодитися, що стосується другого, слід додати – у довгостроковій перспективі.
Але про це поговоримо якось окремо, бо стаття Бернса недовго займала розуми, і незабаром увагу публіки, особливо української, захопив інший драматичний сюжет: чи хотів Зеленський звільнити Залужного? Чи звільнить? Зважаючи на все, хотів і хоче, це стало ясно після лицемірно-зверхніх пояснень-виправдань Михайла Подоляка. Мовляв, а чо таке, чо це народ так переполошився, розійдіться, громадяни, у президента є суверенне право… Так-то воно так, він має право, що хочу, те й ворочу, але Головком ЗСУ, тим більше такий популярний, кумир народу, не та постать, щоб звільняти його, як звичайного менеджера, і Подоляк даремно клеїть дурочку.
Втім, цікавіше інше: чому ж не звільнив? Західні ЗМІ наводять дві причини. По-перше, поки нікому замінити. Мовляв, фаворити президента Буданов та Сирський (порівняйте хоча б кількість орденів, отриманих Сирським та Залужним за час війни) розсудливо відмовилися від такої честі. Їх можна зрозуміти, одна справа за спиною Залужного, який за все відповідає, красуватися у ЗМІ та зовсім інше взяти на свої плечі тягар відповідальності за перебіг екзистенційної війни. І знову постає питання: а раніше їхню думку з’ясувати не можна було? А то якось незручно виходить, знаєте, перед державами і взагалі, якось все похапцем, з кондачка. Отож-то усіх покоробила така е-е-е… імпульсивна постановка серйозних державних справ, та ще під час найтяжчої війни, результат якої далеко не зрозумілий.
Друге пояснення: захід проти відставки Головкому і дав зрозуміти це. Вагомо. Але питання те саме: а що, раніше не можна було це з’ясувати? Загалом на авторитет президента ця історія не працює і на його рейтингу обов’язково позначиться. Вже дається взнаки. З України повідомляють, що тисячі людей хотіли 2 лютого йти на Банкову, і лише втручання військових запобігло стихійній демонстрації невдоволення владою.
Через день після повідомлення про можливу відставку Головкому вийшло інтерв’ю Буданова CNN. Воно залишило багато питань надмірним оптимізмом – здається, залицяння Буданова до Заходу не справили належного враження, його пробна куля не прокотила. Та й стиль був несолідний, такий проходить в Україні, але не сприймається на заході.
Зате наступного дня на сайті того ж CNN з’явилася конкретна, реалістична, ґрунтовна – і критична стосовно політичного керівництва України стаття Залужного. Україна «не може збільшити комплектування ЗСУ без непопулярних рішень» та впоратися з «пляшковими шийками» у власній військовій промисловості. “Ми скуті недосконалою системою регулювання в нашій країні та частковою мобілізацією”, ― пише Залужний.
І він має рацію – закінчується другий рік великої, смертельної війни, а економіка і система управління державою так і не переведені на військові рейки, і навіть – це зовсім не вкладається в голові! – не відрегульовано систему масової мобілізації. Що є прямим і першочерговим завданням політичного керівництва, починаючи з президента країни.
Згадали в цьому зв’язку і нещодавнє інтерв’ю Зеленського німецькому телеканалу ARD, яке викликало обурення українських біженців, і не менш скандальне інтерв’ю радника керівника Офісу президента України Сергія Лещенка швейцарському виданню зі словами про те, що європейським країнам краще зупинити допомогу українським біженцям, щоб вони поверталися додому. Згадали, благо влада дала свіжий привід, і стеження за журналістами. Це величезна непробачна помилка команди Зеленського. Але це не помилка, це стиль влади. Загалом Україна занурює Захід у чимале, але малоприємне здивування.
Зміна ставлення до Зеленського
За словами джерел The Washington Post, Зеленський на зустрічі із Залужним сказав, що українці та західні союзники втомилися від війни і призначення нового Головнокомандувача може відродити ентузіазм тих та інших. Але це свідчить лише про погане, гірше за те, перегорнуте розуміння ситуації президентом. Приголомшення та обурення українців показали це з усією очевидністю, тому Подоляку й довелося старанно дивуватися, та й західні союзники думають інакше.
Їхню реакцію висловило видання Wall Street Journal. Пише, що звільнення Головкома ЗСУ може зашкодити відносинам України із Заходом. Західні чиновники та українські військові попереджають, що зростаюча напруженість між президентом України та Валерієм Залужним може завдати шкоди зусиллям Києва в його війні з Росією, що звільнення Головкома ЗСУ зараз може підірвати моральний дух військових та громадськості, а також пошкодити відносини із Заходом у критичний момент. Газета зазначила, що західні чиновники довгий час звеличували роботу Зеленського у перший рік війни, коли його хоробрість та ораторське мистецтво згуртували українців та західних прихильників.
«Однак недавні труднощі України на полі бою та у пошуках подальшої підтримки Заходу привернули увагу до обмеженого політичного досвіду колишнього телевізійного коміка». «Західні офіційні особи вважають уявлення Залужного щодо проблем України на полі бою більш реалістичними, ніж погляди президента», – резюмувало видання.
Я, до речі, також розчарований Зеленським. Він не виправдав моїх надій. У 2019 році, публікуючи на популярному американському російськомовному сайті статтю з характерною назвою «Тріумф Зеленського та осоромлення хулітелів», я висловлював надію, що він займеться тим, заради чого його обрали, тобто реформами. Хоча й застерігав, що справа зламу кланово-олігархічної системи в Україні справді титанічна, що треба бути Геркулесом, щоб очистити тридцятирічні напластування цих авгієвих стаєнь. Думав, однак, що він має головний дар справжніх лідерів: вміння підбирати команду блискучих виконавців. На жаль, помилявся.
А головне, схибив у головному: Зеленський не тільки не був здатний провести життєво важливі для України реформи, а й не збирався цього робити! Як там називається книга Шустера? “Шоумен”? В точку.
Фото на головній: Офіс президента.
Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США
