Зеленський хлопець хоч куди, та нема ні Рейгана, ні Тетчер… Погляд із США на війну з Росією

Про нестачу масштабних особистостей у такий доленосний для свободи та демократії момент свідчать думки експертів, висловлені 30 березня у дискусії, яку провів Американо-Український Фонд (US-Ukraine Foundation, USUF), неурядова організація зі штаб-квартирою у Вашингтоні, яка сприяє зміцненню партнерства між країнами. Розмова була присвячена ефективності відсічі Заходом воєнної агресії Росії.

Так, НАТО, Євросоюз і G7 продемонстрували повну одностайність з цього питання, але… «Коли справа доходить до обговорення будь-якого іншого варіанту, крім санкцій і надання видів допомоги, що вже постачається, у Вашингтоні ніби відсутні нові ідеї», – вважає генерал у відставці Філіп Брідлав. Він був Головнокомандувачем союзних сил США та НАТО в Європі в 2013-2016 рр., тобто під час першого російського вторгнення в Україну.

Саме відсутність швидкого порозуміння таких ідей експерти назвали відсутністю «нового мислення». «Багато людей у Вашингтоні думають, – вважає генерал Брiдлав, – що те, що робиться зараз, це і є найвільніша від ризику модель. Я не можу з цим погодитись». «Військові коледжі та академічні інститути вивчатимуть нинішню військову кампанію протягом десятиліть», нині закладається фундамент нового європейського порядку, тому стратегія стримування агресора заслуговує на пильну увагу – як абсолютно недостатня і невірна! Ми не зможемо прожити “наступні 20-40 років, стримуючи агресорів так, як стримували їх досі”, – резонно вважає генерал.

Він схвалив розгортання додаткових сил НАТО на сході («це саме те, чого Путін так не хотів»), він думає, що потрібно ще більше американських сил у Європі, але головне не це: «Йде війна. Ми повинні утримати ворога, не обмежуючи себе при цьому». Прагнення захоплення ініціативи – основа військової стратегії та тактики, нагадує Брiдлав: «Мета – не просто реагувати на дії ворога, а не дозволяти йому опанувати ініціативу». Тоді як ухвалена зараз стратегія «стримування» та «неескалації» веде до зворотного результату.

Захід постійно каже Путіну: якщо вторгнетеся – ми введемо санкції, ви застосуєте хімічну зброю – ми відповімо, застосуєте ядерну зброю – ми безперечно відповімо. «Ви як би постійно кажете: «Пан Путін! Ви маєте ініціативу? Ми на неї відреагуємо!» – робить висновок генерал не без частки гіркого сарказму. Ми «стримуємо себе».

З цією оцінкою погоджується Ян Бжезінський, розумний син великого Збігнева: «Напередодні вторгнення Путін посилив свою риторику щодо ядерних загроз» на адресу будь-яких країн, хто міг би захистити Україну. Ці слова прозвучали прямо у його нічному зверненні 24 лютого на момент початку вторгнення. «І ця загроза фактично призвела до вирішення союзних країн, включаючи США», постійно заявляти про те, що присутність їх військовослужбовців в Україні не обговорюється.

«Треба думати, що Путін узяв це до уваги. Мантра про те, що ми повинні уникнути Третьої світової війни», ескалації – «стала ще однією відповіддю на цей ядерний примус Кремля», – вважає Бжезінський. Відмова закрити небо, передати польські МіГ-29 Україні була виправдана необхідністю виключити загрозу прямого зіткнення ВПС НАТО та Росії – «все як вони хотіли», – продовжує Бжезінський. «…що більше він загрожує, то більше отримує. Я побоююся, що ці загрози стануть частішими та агресивнішими, це насправді не зменшить, а збільшить ймовірність того, що загрози будуть реалізовані».

Брiдлав додає: А які висновки зроблять Іран, Північна Корея, Китай? Багато країн-претендентів на роль агресора скажуть: «Погляньте, як загрози Путіна вплинули на невикористання американської військової сили!».

Олександр Вершбоу, посол США в Росії у 2001-2005 роках та заступник генерального секретаря НАТО у 2012-2016 роках: «Відбувається зсув парадигми. Від того, що, по суті, було стримуванням за допомогою покарання (але при цьому без достатніх можливостей для відбиття самого вторгнення), ми повинні перейти до стримування шляхом перешкоджання. Це означає значне розширення передової присутності. “НАТО має розглянути нову стратегічну концепцію, яка розробляється до червневого саміту; питання стабільності має бути вирішене альянсом серйозніше. Нам потрібно буде зробити набагато більше, щоб стримати Росію в майбутньому».

Про поточний момент: «…Якщо перед наступним раундом переговорів з Росією умовляти президента Зеленського піти на надто компромісні поступки задля деескалації та умиротворення агресора – це принесе не ослаблення загрози, а її посилення».

Треба «намагатися звернути назад росіян на півдні, де вони досягли деяких воєнних досягнень, щоб під час переговорів Україна мала сильнішу позицію та могла вимагати від росіян повного відходу на лінію 23 лютого, – вважає Вершбоу. – Інакше Путін спробує утримати частину своїх «завоювань» на півдні та вздовж Азовського моря».

Ян Бжезінський додає: «Мене справді непокоїть загравання України з нейтралітетом та відмова від прагнення до НАТО. На мій погляд, якщо Україна відмовиться від цього шляху, вона буде меншою резистентністю до російської агресії та тиску. Те, що НАТО зачинило двері для України, мене дуже непокоїть».

«У президента Зеленського є дуже важливі ідеї щодо територіальної цілісності своєї країни, і він іде на деякі досить реалістичні компроміси, щоб досягти цього, – визнає генерал Брідлав. – Але я практично впевнений, що Путін не збирається визнавати територіальну цілісність України навіть у межах 23 лютого 2022 року, і особливо до 2014 року».

Вершбоу резюмує, що своєчасна і без тяганини військова допомога Україні є основною для майбутнього мирного договору: «наступні кілька тижнів стануть вирішальними». Без цього успіхи української армії та ейфорія від зірваного бліцкригу швидко розвіються, на це і ставить Кремль, ведучи обстріли, що вимотують, при символічному дипломатичному маневруванні. У результаті Україна, Європа та мир можуть не отримати тих умов закінчення війни, які назавжди поклали б край спробам Кремля переглянути європейські кордони, світовий порядок та проводити свою глобальну реваншистську політику. Зайве говорити, наскільки це є небезпечним у світовому масштабі.

Бжезінський: «Минулого року Росія продавала вуглеводнів на понад мільярд доларів щодня! (489 млрд. на рік.) Можна сміливо сказати, що ці продажі і постачають російську скарбницю. В основному вони йдуть на фінансування вторгнення, що стратегічно недалекоглядно, морально ганебно для Заходу і демонструє його вразливість перед Путіним», – і пропонує запровадити негайне повне ембарго.

«Цілком ірраціональний силогізм: якщо ми що-небудь зробимо, то Путін почне Третю світову і вдарить по Америці ядерною зброєю – ним самим і сформований, – додає Брідлав. – Нам потрібно раціонально розбити такі аргументи. Треба зрозуміти, якщо ми просто продовжимо робити те, що вже робили до цього, ризик не знизиться, а зросте».

Цей ефект Бжезінський називає «пасткою ескалації»: «Захід фактично сам нейтралізував власну здатність швидко використати свою переважну перевагу, щоб довести конфлікт до логічної точки швидко та справедливо.

 

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США 

Юрiй КІРПІЧОВ

Спеціальний кореспондент "Українського репортера" в США