Як КДБ завербувало Трампа. Подробиці справи агента “Краснова” – Григорій Омельченко
Історія знає двох подібних психопатів-диктаторів — Гітлера і Сталіна, які «вітали один одного з днем народження, бажали здоров’я, щасливого майбутнього», поділили Європу, а потім розв’язали Другу світову війну, що забрала життя понад 71 млн людей (військових і цивільних), з них 42 млн — громадян колишнього радянського союзу, серед яких 14 млн українців (військових — 10 млн).
Нагадаємо: у 1939 році через три місяці після спільного параду в Бресті Гітлер і Сталін обмінялися дружніми поздоровленнями, які були надруковані в центральній газеті Радянського Союзу «Правда» за 23 і 25 грудня 1939-го (див. фото)
Аналізуючи діяльність Трампа після поразки на президентських виборах у 2020 році, я дійшов до висновку, що повторне обрання його президентом стане катастрофою для США і трагедією для американського народу і Європи.
За участі психологів, психіатрів і фізіономістів я (як слідчий в минулому) встановив домінуючі риси характеру і психотип Трампа. Він має риси активного психопата з патологічною поведінкою, який не має системи цінностей, а до людського життя ставиться з повною зневагою, навіть з огидою і затятим цинізмом. Свою потребу Трамп прагне задовольнити за будь-яку ціну, нехай навіть для досягнення своєї мети йому доведеться «піти по трупах», не визнаючи жодних законів. При цьому Трамп абсолютно не відчуває почуття каяття або провини за свої вчинки, оскільки в нього відсутня совість.
Будь-який докір з боку, будь-яка вказівка на помилковість дій Трампа, будь-яка критика чи засудження його дій — і Дональд вибухає, впадаючи в стан нестримної агресії, злості, гніву і помсти, оскільки вважає, що на карту поставлено його виживання, адже його чекає в’язниця за скоєння злочинів. Це змушує Трампа діяти напролом, як божевільний.
І чим далі прогресує неадекватна поведінка Трампа, тим твердіше він переконується, що чинить правильно. Він усе частіше перебуває з оточуючими в стані непримиренної війни і все частіше в нього виникає агресивний стан. Він позбавлений внутрішніх і зовнішніх гальм.
У Трампа все яскравіше проявляються ознаки синдрому hubris syndrome — гіпертрофоване самолюбство. Він страждає нарцисизмом (самозакоханість — психічний розлад особистості) та манією величі — “виконанням особливої місії, покладеної на нього вищими божественними силами”, які врятували йому життя під час замаху (куля поранила вухо).
На думку спеціалістів у галузі психіатрії і психології, в поведінці Трампа все частіше проскакують «іскорки» шизофренії, які проявляються у:
1) «нестандартних, дивних формах мислення і проведення «своєрідних» логічних ланцюжків під час прийняття того чи іншого рішення»;
2) «змінах колірних пристрастей»;
3) «частій зміні настрою: апатія, сміх, гнів, злість та крики на підлеглих»;
4) «маячних ідеях»;
5) «підвищеній підозрілості»;
6) «манії величі».
Читайте також: Американці не присягають королю, тирану чи диктатору – генерал США Марк Міллі
Зауважу, що згідно висновку комп’ютерного штучного інтелекту, психологічні портрети і психотипи двох друзів путіна і Трампа дуже подібні, вони співпадають майже на 90%. На їх ментальності чітко проявляється дія головного Космічного Закону “Притягання” (подібне притягує подібне).
Форсайтне дослідження, зроблене за допомогою комп’ютерного штучного інтелекту, засвідчило, що психологічні портрети (риси характеру) і психотипи художника Гітлера, семінариста Сталіна, шоумена Трампа і чекіста путіна дуже схожі, вони співпадають від 78 до 90%, а окремі психологічні риси їх характеру майже одинакові. Наприклад, самолюбство, нарцисизм, манія величі, манія переслідування, мстивість, не сприйняття критики, постійне відчуття тривоги (страху), поява маячних ідей.
Після воєнної агресії росії проти України міжнародні експерти і політики почали називати путіна «московським фюрером» і «Гітлером-Сталіним 21-го століття». Світ визнав росію країною агресором, а режим путіна — терористичним. МКС видав ордер на арешт воєнного злочинця путіна. Байден назвав путіна вбивцею і «воєнним злочинцем».
Трамп так не вважає. Вину за розв’язання війни путіним проти України він переклав на Зеленського, а воєнну агресію росії вважає «конфліктом» і збирається протягнути через ООН резолюцію, яка робить вбивцю і воєнного злочинця путіна «білим і пухнастим», а росія взагалі не згадується як країна агресор.
У першу свою президентську каденцію Трамп називав путіна «другом», «симпатизував» йому і «цілував путіну дупу» (оцінка родичів пасажирів літака рейсу МН17, збитого росіянами 17 липня 2014 року в небі над Донбасом). «Божевільний з ядерною кнопкою» путін називав Трампа «розумною людиною».
Зараз Трамп танцює під сопілку путіна і підспівує йому хором зі своєю адміністрацією. До чого призведуть «симпатія» і «дружба» між Трампом і путіним і їх «зведений диктаторський хор» чекати залишилося не довго. Дай Боже, щоб не трапилось щось на зразок «дружби» Гітлера і Сталіна — світової війни з застосуванням ядерної зброї…
Читайте статтю «Чи приведуть американці до влади свого «фашиста Гітлера»?»
Про психологічні риси характеру путіна і Трампа, їх психотипи, психічні розлади здоров’я та вчинені ними злочини я неодноразово публічно звертав увагу політичних лідерів ООН, ОБСЄ, ПАРЄ, Європарламенту, ЄС, НАТО, щоб вони враховували їх на переговорах. Якби прислухалися, то міжнародна ситуація могла би бути іншою, більш безпечною, ніж зараз.
На цю тему читайте:
1. «Ворога треба знати в обличчя. Хто він, Путін» (+відео)
2. «Психопат, шизофренік, садист, педофіл. Знову про діагнози путіна і про те, як має діяти світ»
3.«Педофіл путін і педераст пригожин — звірина морда сучасної росії: НАТО, припини їх боятися»
Американські психологи і психіатри стурбовано заявляють: у Трампа появилися явні ознаки «індукованого психозу» («божевілля удвох») — (лат.inducere — наводити) — різновид психогенного захворювання, при якому маячні ідеї психічно хворої людини (індуктора) сприймаються іншою особою, котра раніше не страждала психічною хворобою. Індуковані особи зазвичай в житті тісно пов’язані з індуктором, можуть у всьому залежати від нього, звикли підкорятися його авторитету: вони відрізняються сугестивністю, в ряді випадків — невисоким інтелектом. Індуктори активні, владні, схильні до лідерства. Нерідко індуктор і індукований бувають родичами (наприклад, мати і дочка) або тривалий час проживають разом.
Трамп – агент КДБ СРСР під псевдонімом «Краснов»
Щоб краще розуміли нинішні події, треба зануритися в історію радянських часів.
Під «ковпак» соціалістичних спецслужб Трамп потрапив, коли прибув до Чехословаччини у 1977 році, будучи одруженим на 28-річній моделі Іванні Зельнічковій, громадянці цієї країни. Чехословацька контррозвідка встановила з Трампом так званий «конфіденційний контакт», але він ще не був таємним агентом КДБ Чехословаччини, який був філією КДБ СРСР.
Зауважу, що Зельнічкова була громадянкою комуністичної країни. Тому нею цікавилися як чехословацька розвідка StB, так і ФБР та ЦРУ.
Вона народилася у Зліні, авіабудівному місті в Моравії. Її перший шлюб був з австрійським агентом з нерухомості. На початку 1970-х вона переїхала до Канади, спочатку до Торонто, а потім до Монреаля, щоб «бути разом з хлопцем — лижним інструктором». Виїхати з Чехословаччини в цей період було, як зазначено в документах, “неймовірно складно”. Згодом Зельнічкова переїхала до Нью-Йорка. У квітні 1977 року вона вийшла заміж за Дональда Трампа.
Згідно з «празькими файлами», розсекреченими у 2016 році, чеські контррозвідники пильно стежили за парою на Мангеттені (агенти, які виконували це завдання, мали кодові імена Аль Джарза і Любош). Вони відкривали листи, які Іванна надсилала додому своєму батькові Мілошу. Він ніколи не був ані агентом, ані інформатором. Але Мілош мав функціональні відносини з чеською таємною поліцією, яка запитувала його, як справи у його доньки за кордоном, і натомість дозволяла їй приїжджати додому.
За родиною Трампів у США періодично велося стеження.
Коли Івана та Дональд відвідували Мілоша у Чехословаччині, відбувалися подальші «конфіденційні контакти» з Трампом.
Як й інші спецслужби країн «Варшавського договору», чехи ділилися своїми розвідувальними даними з колегами у Москві. Трамп міг представляти інтерес для КДБ СРСР з кількох причин. По-перше, його дружина походила зі Східної Європи. По-друге, після 1984 року, коли кремль експериментував з перебудовою і реформою комуністичної партії, Трамп був відомим девелопером і магнатом у сфері нерухомості. Згідно з досьє чехословацької контррозвідки, Івана згадувала про зростаючий інтерес чоловіка до політики і можливість політичної кар’єри.
КДБ не запрошував би когось до Москви з альтруїзму. Високопосадовці, які прилітали до СРСР у відрядження, зазвичай були лівими письменниками чи культурними діячами. Держава витрачала тверду валюту, гість говорив приємні речі про радянське життя, преса повідомляла про ці висловлювання, вбачаючи у них знак схвалення.
Незважаючи на «нове мислення» Горбачова, КДБ продовжував ставитися до Заходу з глибокою підозрою. Голова КДБ СРСР Володимир Крючков (познайомився з ним особисто в липні 1990 року як делегат останнього 28-го з’їзду КПРС) продовжував докладати зусиль для підриву західних інституцій і здобуття таємних джерел, а НАТО був його стратегічною розвідувальною мішенню №1.
Ставлення КДБ до Трампа залишалося не визначеним. Щоб стати повноправним агентом КДБ (“агент” у російському чи британському контексті означав таємне джерело розвідки), іноземець мав погодитися на дві речі. Першою була “конспіративна співпраця”. Другою — готовність виконувати завдання і вказівки КДБ.
Згідно з “Інструкції голови КДБ СРСР Крючкова”, об’єкти, які не відповідали цим критеріям, класифікувалися як “конфіденційні контакти”, що у оперативних працівників називається “довірчий зв’язок». Прагнення полягало в тому, щоб перетворити «довірені контакти» на повноцінних агентів, верхню сходинку службової драбини.
У березні 1986 року Перше Головне Управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка) провело операцію «випадкове знайомство» Дональда Трампа з радянським послом в ООН Юрієм Дубініним, який прибув у Нью-Йорк.
Повідаю як це відбулося. Як розповідав сам Трамп, ідея його першої поїздки до Москви виникла після того, як він опинився поруч з радянським послом Юрієм Дубініним. Ідея поїхати в Москву виникла восени 1986 року, на обіді, який влаштував американський мільярдер, меценат Леонард Лаудер. Дочка Дубініна Наталія на обіді “читала про хмарочос Трампа і знала про нього все”, – зазначив Трамп у своєму бестселері 1987 року “Мистецтво укладати угоди”.
Трамп продовжив: “Одне призвело до іншого, і тепер я говорю про будівництво великого розкішного готелю через дорогу від кремля в партнерстві з радянським урядом”.
Розповідь Трампа не є повною. За словами Наталії Дубініної, реальна історія включала більш рішучі зусилля радянського КДБ, спрямовані на Трампа. Додам, що у лютому 1985 року Крючков піддав критиці керівництво зовнішньої розвідки за “відсутність помітних результатів вербування американців у більшості резидентур”.
Посол Юрій Дубінін прибув до Нью-Йорка в березні 1986 року. Його початкова посада — посол СРСР в ООН. Його дочка Дубініна (офіцер ПГУ КДБ під прикриттям) вже жила у місті зі своєю сім’єю і входила до складу радянської делегації в ООН.
Дубінін не мав звітувати перед КДБ. І його роль формально не була розвідувальною. Але він мав тісні контакти з владним апаратом у Москві і керівництвом КДБ СРСР. Він користувався більшою довірою ніж інші, менш значущі, посли. Тому голова КДБ Крючком звернувся до Дубініна з проханням встановити контакт з Трампом.
Наталія Дубініна розповіла, що зустріла батька в аеропорту. Він був уперше в Нью-Йорку. Вона взяла його на екскурсію. Першою будівлею, до якої вона підвела батька, була вежа Трампа на П’ятій авеню, розповіла вона газеті “Комсомольская правда”. Дубінін був настільки вражений, що вирішив зайти всередину, щоб зустрітися з власником будівлі. Вони зайшли в ліфт і піднялися на верх, де, за словами Дубініної, зустріли Трампа.
Посол Дубінін , який вільно володів англійською мовою і був блискучим майстром переговорів, зачарував зайнятого Трампа, сказавши йому: “Перше, що я побачив у місті – це вашу вежу!”
Дубініна розповіла: “Трамп одразу розтанув. Він людина емоційна, дещо імпульсивна. Він потребує визнання. І, звичайно, коли він його отримує, йому це подобається. Візит мого батька подіяв на нього, як мед на бджолу”.
Ця зустріч відбулася за пів року до ланчу в Estée Lauder. У своїй розповіді Дубініна визнає, що її батько намагався заманити Трампа на «гачок КДБ». Через кілька тижнів після першої зустрічі з Трампом Дубінін був призначений послом СРСР у Вашингтоні.
Цікава роль самої Наталії Дубініної. Згідно з архівом зовнішньої розвідки, контрабандою переправленим на Захід, радянське представництво в ООН було притулком для КДБ і ГРУ (радянської військової розвідки). Багато з 300 радянських громадян, які працювали в секретаріаті ООН, були офіцерами радянської розвідки, вони працювали під прикриттям, зокрема як особисті помічники генеральних секретарів. Радянська делегація в ООН мала більший успіх у пошуку агентів і здобутті політичної розвідки, ніж нью-йоркська резидентура КДБ.
Інша дочка Юрія Дубініна, Ірина, розповіла, що її покійний батько, виконуючи місію посла, мав налагодити контакти з американською бізнес-елітою. Безумовно, горбачовське компартійне політбюро було зацікавлене в розумінні капіталізму. Але запрошення Дубініна, надіслане Трампу відвідати Москву, було класичною вербувальною справою, схваленою КДБ.
У книзі “Мистецтво домовлятися” Трамп пише: “У січні 1987 року я отримав листа від Юрія Дубініна, радянського посла у США, який починався словами: “Мені дуже приємно повідомити добру новину з Москви”. Далі йшлося про те, що провідне радянське державне агентство з міжнародного туризму, Держкомінтурист, висловило зацікавленість у створенні спільного підприємства для будівництва та управління готелем у Москві”.
У Сполучених Штатах було багато амбітних девелоперів, але Москва обрала саме Трампа. Чому? Запитання риторичне. КДБ СРСР готувало його для вербовки у Москві.
Тим, хто не знає, зауважу, що КДБ керував агентством Інтурист. Воно функціонувало як дочірня філія КДБ і видавало дозвіл на приїзд іноземцям. Перше і друге управління КДБ СРСР отримували списки потенційних відвідувачів Радянського Союзу на основі їхніх заяв на отримання візи.
У січні 1984 року голова КДБ СРСР Крючков на таємній нараді поставив перед офіцерами ПГУ (зовнішня розвідка) нагальне питання: як покращити вербування агентів у США. Генерал закликав своїх офіцерів бути більш креативними. Раніше вони робили ставку на виявлення кандидатів, які виявляли ідеологічні симпатії до СРСР: лівих, профспілкових діячів тощо. До середини 1980-х таких було не так багато. Тому співробітники КДБ повинні сміливіше використовувати матеріальні стимули: гроші і лестощі, як важливий інструмент вербовки.
Керівник КДБ був особливо стурбований відсутністю успіхів у вербуванні громадян США. Лінія зв’язків з громадськістю — відділ політичної розвідки, розміщений у резидентурах КДБ за кордоном, — отримав чіткі вказівки: знайти “американські об’єкти для обробки або принаймні офіційних контактів”. “Основні зусилля повинні бути зосереджені на придбанні цінних агентів”, – зазначив Крючков.
Одним із рішень було ширше використовувати “можливості дружніх розвідувальних служб” — наприклад, чехословацьких або східнонімецьких шпигунських мереж.
І ще: “Подальше вдосконалення оперативної роботи з агентурою вимагає повнішого і ширшого використання конфіденційних і спеціальних неофіційних контактів. Вони повинні бути встановлені головним чином серед видатних політичних і громадських діячів, а також важливих представників бізнесу і науки”.
Вони повинні не лише постачати цінну інформацію, але й активно впливати на зовнішню політику країни у вигідному для СРСР напрямку, – наголошував голова КДБ СРСР Крючков.
КДБ розповсюдив секретну анкету, яка радила оперативним працівникам, на що слід звертати увагу для успішного вербування. У квітні 1985 року ця анкета була оновлена для “видатних діячів Заходу”. Мета ГПУ КДБ полягала в тому, щоб залучити об’єкт “до співпраці з нами в тій чи іншій формі”. Це міг бути “агент, або конфіденційний, або спеціальний, або неофіційний контакт”.
Анкета вимагала вказати основні дані — ім’я, професію, сімейний стан і матеріальне становище. Були й інші питання: яка ймовірність того, що “суб’єкт може прийти до влади (зайняти пост президента або прем’єр-міністра)”? І оцінка особистості. Наприклад: “Чи є гордість, зарозумілість, егоїзм, честолюбство або марнославство серед природних рис суб’єкта?”
Читайте також: Трамп був завербований КДБ ще в 1987 році – казахський генерал
Найбільш показовий розділ стосувався компромату. Документ вимагав: “Компрометуюча інформація про суб’єкта, включаючи незаконні дії у фінансових і комерційних справах, інтриги, спекуляції, хабарі, хабарництво… і використання свого становища для власного збагачення”. Плюс “будь-які інші відомості”, що компрометують суб’єкта перед “органами влади країни і громадськістю”. Звісно, КДБ міг скористатися цим, погрожуючи розголошенням.
Нарешті, “його ставлення до жінок також викликає інтерес”. Документ хотів знати: “Чи має він звичку мати інтрижки з жінками на стороні?”
Текст «інструкцій Крючкова» був опублікований радянським перебіжчиком полковником ПГУ КДБ СРСР (зовнішня розвідка) Олегом Гордієвським у співавторстві з істориком Крістофером Ендрю у книзі «Інструкції товариша Крючкова: цілком таємні файли про закордонні операції КДБ 1975 – 1985».
Гордієвський був найважливішим агентом Заходу (псевдонім «OVATION» — «ОВАЦІЯ») в Радянському Союзі з 1974 по 1985 рік, коли працював на британську розвідку. За служіння безпеці Сполученого Королівства одержав Орден Святого Михайла і Святого Георгія від королеви Великої Британії Єлизавети Другої у 2007 році. Гордієвський проживає в Англії.
У секретній інструкції голови КДБ СРСР Крючкова за січень 1987 року значиться, що Трамп наблизився до статусу «видатної особи для вербування на перспективу». Зокрема, Крючков нагадує про такі особисті риси характеру осіб, які найкраще підходять для вербовки за кордоном: самозакоханість, нарцисизм, сімейні зради і погані навички аналітичного мислення.
Юрій Дубінін у своїй доповідній на ім’я Крючкова вважав Трампа «достатньо цікавим», щоб організувати його поїздку до Москви.
Зауважу, що спеціалісти КДБ СРСР склали абсолютно точний психологічний портрет і психотип Трампа.Не завербувати такого «клієнта» було б злочинно з боку керівництва КДБ СРСР. Розрахунок Крючкова на вербовку Трампа на перспективу виявився точним і самим результативним! Крючкова уже немає в живих, а Трамп продовжує працювати на росію 38-й рік.
Поїздку Трампа до Москви організовував 30-річний радянський дипломат, який жив у США, Віталій Чуркін — майбутній посол в ООН.
4 липня 1987 року Трамп вперше прилетів до Москви з дружиною Іванною та Лізою Каландрою, італо-американською асистенткою Іванни. Подружжя Трампів чекісти поселили в «номері Леніна» у готелі «Національ», недалеко від Червоної площі. У жовтні 1917 року Ленін і його дружина Крупська провели тиждень у номері 107. Готель був з’єднаний зі скло-бетонним комплексом «Інтурист» по сусідству. «Номер Леніна», де проживав Трамп з дружиною, цілодобово перебував під технічним і візуальним контролем КДБ СРСР.
Подружжя Трампа також відвідало Ленінград.
Задовго до прибуття Трампа в Москву КДБ СРСР отримало всю інформацію (досьє) на Трампа і його дружину Іванну від КДБ Чехословаччини, у якому Трамп був на обліку як «конфіденційний контакт». Вивчивши досьє Трампа, спеціалісти КДБ СРСР склали на нього об’єктивний психологічний портрет і психотип, встановили його сильні і слабкі сторони. Трамп виявився ідеальним об’єктом для вербування, враховуючи його критичні погляди на США.
У Москві відбулося класичне вербування Трампа. Завербувало його 6-е Управління (економічна контррозвідка) КДБ СРСР під псевдонімом «Краснов». Псевдонім Трампу підібрали з урахуванням його «самозакоханості», він вважав себе дуже «красивим» чоловіком. На обрання псевдоніму вплинула і назва площі, недалеко від якої в готелі проживав Трамп — «Красна площа».
Ось так молодий «красивий» рудий Дональд Трамп став таємним агентом КДБ СРСР під псевдонімом «Краснов». КДБ гарантувало своєму агенту безпеку таємної співпраці і гарну фінансову підтримку.
Додому Трамп повернувся переповнений почуттям «величі і значимості» (зустрічався з самим Горбачовим!), уже як повноцінний агент КДБ СРСР «Краснов». Нагадаю, що у контррозвідки Чехословаччини він був лише як «конфіденційний контакт».
Вербування Трампа у лютому цьгоріч публічно підтвердив колишній офіцер 6-го Управлінням КДБ СРСР Альнур Масаєв, який після розпаду Радянського Союзу був головою Комітету національної безпеки Казахстану (1999—2001).
Зауважу, що п’ятьма місяцями раніше (7 лютого 2018 року) за допис Мусаєва (18 липня 2018 року) у своїй статті «Ігрища на крові: «фiговий листок» американських санкцiй проти росiї», опублікованій сім років тому у газеті «Україна молода» (07.02.2018), я виклав дані, які вказували на те, що ймовірність вербування Трампа КДБ СРСР є майже стовідсотковою.
Я знав, коли і як Трамп потрапив під «ковпак» чехословацької контррозвідки, як йому була організована поїздка з дружиною в Москву, де він був завербований КДБ СРСР. Мені не був відомий лише псевдонім Трампа — «Краснов», який йому присвоїв КДБ СРСР.
Час підтвердив мій висновок, зроблений щодо президента США Дональда Трампа, який був опублікований у газеті «Україна молода» за 7 лютого 2018 року, у статті «Ігрища на крові: «фiговий листок» американських санкцiй проти росiї».
Сьогодні можна однозначно стверджувати, що під час перебування в Москві в липні 1987 року Дональд Трамп був завербований КДБ СРСР на перспективу. Зараз він є агентом геополітичного впливу чекіста путіна. Вирватися з петлі воєнного злочинця московського фюрера психопату і кримінальному злочинцю Трампу, швидше за все, не під силу. Усунути Трампа з поста президента США може лише американський народ.
Повернувшись з Москви додому у липні 1987 року, Трамп власним коштом почав друкувати великі статті в газетах, в яких протестував проти того, аби США витрачали гроші на захист інших країн — гроші, які за його словами, знадобилися б і всередині країни. Ці статті були цілком співзвучні з тезами тодішньої радянської пропаганди. Сьогодні Трамп ще яскравіше стверджує те ж саме.
Під яким «ковпаком» КДБ перебували туристи з капіталістичних країн, особливо із США (ворога №1 Радянського Союзу»), як вони «опікувалися» чекістами добре знають ветерани КДБ, а ще більше про це розповідають архіви, з якими я знайомився, коли 1992 році був призначений начальником відділу військової контррозвідки СБУ.
Про це ви можете прочитати у серії моїх статей, опублікованих «Україною молодою» восени 2019 року. Одна із них «Батогом і пряником: як вербували в агенти КДБ та ким вони були» див. тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/3502/188/136890/
Вдруге Трамп прибув у Москву 9 листопада 2013 року нібито на фінал конкурсу Miss Universe (Міс Всесвіт), який він спонсорував. Справжньою метою візиту була таємна зустріч з президентом росії путіним і керівниками ФСБ і СЗР. По завершенню конкурсу Трамп заявив, що він «задоволений проведенням конкурсу». Дійсно, Трамп залишився «задоволеним» після таємної зустрічі з путіним. Отримав благословення на президенство США від свого куратора — чекіста путіна…
Повернувшись до Нью-Йорка Трамп заявив, що розглядає можливість політичної кар’єри, але не мера, губернатора, чи сенатора, а участь у президентських виборах США.
Через три роки за активної підтримки росії (яка офіційно була визнана як втручання в американські вибори) Трамп стає господарем Білого дому.
Президент Трамп під час своєї першої каденції не раз заявляв, що вірить словам путіна (а не своїй розвідці) про те, що росія жодним чином не втручалася у президентські вибори США у 2016 році.
«Щоразу, коли ми з путіним бачимось, він каже: «Я цього не робив». І я дійсно вірю йому, коли він мені це говорить, що так воно і є», – заявив журналістам глава Білого дому.
В таких випадках говорять: «No comment!».
Читайте також: «МН17: чому Трамп боїться кривавого карлика?
Моя зброя сьогодні — це слово Правди. Григорій Богослов неустанно повторював своїм вірянам: «Бог не в силі, Бог у Правді. Мовчанням зраджується Бог». Тому я не зраджую і не мовчу!
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України,
генерал-лейтенант,
народний депутат України 2-6 скликань,
член ПАРЄ (2006-2010),
почесний голова СОУ,
кандидат юридичних наук, доцент
