Роздуми Героя України, генерала Григорія Омельченка про справу полковника Романа Червінського
Кіровоградський районний суд ухвалив, що слухання справи по звинуваченню легендарного розвідника, бойового офіцера честі, полковника Романа Червінського буде проводитися у закритому режимі. Засідання суду призначене на 25 червня.
(Полковника затримали за підозрою в перевищенні службових повноважень. Кримінальне провадження стосується справи про ворожий ракетний обстріл аеродрому “Канатове” влітку 2022-го. Червінський назвав звинувачення політичними. – Ред.)
Як кандидат юридичних наук, доцент у галузі кримінального процесу і слідчий в минулому заявляю, що рішення суду є неправосудним і незаконним. Воно суперечить Конституції України і КПК. Суд повинен був ухвалити рішення, що закрите засідання буде частковим, лише в тій частині, коли будуть слухати свідчення і досліджувати документи, які мають державну або іншу захищену законом таємницю. Решта судового засідання повинна бути відкритою і доступною для журналістів і бажаючих осіб. Наголошую, що у кримінально-процесуальному праві діє принцип гласності, який закріплений у ст. 129 Конституції і ст. 20 КПК.
Судді, які приймали таке рішення, прекрасно знають про це.
Судді, на мою думку, також скористалися і тим, що ст. 375 КК, яка передбачала сувору кримінальну відповідальність за постановлення суддею (судом) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, рішенням Конституційного Суду №7-р/2020 від 11 червня 2020 року (справа №1-305/2019(7162/19) була визнана такою, що не відповідає Конституції України і втратила чинність через шість місяців з дня ухвалення рішення, яке є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Як викладач кримінального процесу і народний депутат, який читав лекції в Національній академії СБУ, зауважу голові СБУ, кандидату юридичних наук, учаснику бойових дій Василю Малюку (нагороджений відзнаками Президента України «Хрест бойових заслуг», «За участь в антитерористичній операції», орденом «За мужність ІІІ ст.), що йому не пристойно публічно ображати бойового офіцера Романа Червінського (нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІ і ІІІ ст., «За мужність», медалями «За військову службу Україні», «За бездоганну службу» ІІІ ст.) і обзивати його “дезертиром” і “негідником” до винесення вироку суду.
Знаю Малюка ще як випускника середньої школи міста Коростишева Житомирської області і успішного курсанта Національної академії СБУ з 2000 року і чому він мріяв стати офіцером спецслужби.
Як кандидат юридичних наук Василь Малюк добре знає, що згідно із ст. 62 Конституції України “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь”.
Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011.
Досудове слідство у справі «підозрюваного» Червінського вели підлеглі Малюка. Своїми словами про Червінського голова СБУ по суті зробив його винним у вчиненні злочину до винесення обвинувального вироку суду, що є порушенням презумпції невинуватості, тиском на слідчих і на суд в силу займаної Малюком посади.
Згідно з нормами КПК голова СБУ не має ніякого процесуального відношення до ведення кримінального провадження. Він не має права давати вказівки у справі, коментувати хід досудового розслідування і розголошувати дані слідства.
Про те, що слухання справи Романа Червінського в суді буде закритим я попереджав публічно ще декілька місяців потому. Для мене (слідчого МВС і начальника відділу військової контррозвідки в минулому) це було очевидним з самого початку незаконного порушення кримінального провадження проти полковника Червінського, оголошення йому надуманої підозри і незаконного безальтернативного обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ці процесуальні рішення є політично вмотивованими. Про це я детально виклав у своїх розслідуваннях, опублікованих різними виданнями.
Наголошую, що Червінський по одному епізоду надуманої підозри в “перевищенні службових повноважень” знаходиться під вартою уже понад рік. Це свідчить про відсутність доказів його вини. Навмисне безпідставне утримування Романа Червінського під вартою без вироку суду — це свавілля і незаконне покарання, що має ознаки “тортур” (ст. 127 КК) і “катувань” (Конвенція ООН “Проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання”).
Особисто звертався до суду з клопотання змінити бойовому офіцеру арешт на особисту поруку. У клопотанні я зазначив, що тримання Червінського під вартою є незаконним і носить ознаки тортур і катувань, а підозра є безпідставною і необгрунтованою. Вона базується на сфальсифікованих, маніпулятивних доказах.
Відомі народні депутати, ветерани-фронтовики, громадські активісти неодноразово зверталися до суду з клопотаннями замінити Червінському арешт на особисту поруку. Їм також відмовили.
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант, почесний голова СОУ
