Через сто років Росія знову у темряві. Путін став апофігеєм совка. Погляд з Америки
Завітавши до Росії в 1920 році, Герберт Уеллс у книзі «Росія в темряві» скептично оцінив перспективи побудови нового суспільства. І, на жаль, виявився неправий. Більшовикам таки вдалося створити хомо совєтікус, Путін став апофігеєм совка – і тріумфує, гублячи власну країну. Схоже, що остаточно.
Через сто років Росія знову у темряві. Розмах її катастрофи не усвідомлений поки що населенням і керівництвом, але нагадує про загибель імперії. Дефолт 1998 року, що потряс фінансову систему та економіку і відкинув країну на роки, здасться подихом травневого вітерцю! Як і в 1917-му економіка занепаде, фінансова система розвалиться, а сама країна опиниться на межі краху.
Судити про це я можу, бо 35 зі своїх 70, тобто половину життя, причому найкращу, віддав наладці; доріс до генерального директора виробничого об’єднання і чим тільки не займався: схемами управління авіаракет, системами розкрою металу та системами контролю енергії на великих заводах, верстатами з ЧПУ та роботами, хроматографами та атомними спектрометрами, роторний екскаватор відновлював, систему контролю на птахофабриці розробляв, всього й не згадаєш.
Тобто з технікою, технологіями, економікою та управлінням знайомий не з чуток. І тому з жахом стежу за тим, що відбувається в Росії. Вона сама копала собі яму, люто огризаючись на тих, хто намагався утримати її від самогубної дурості і врешті-решт перейшла останню межу, вичерпала міру терпіння світу і отримала у відповідь безпрецедентну міжнародну ізоляцію та санкції, подібних до яких в історії ще не було.
Чи відчуло їх населення? Багато хто ще бадьориться, мовляв, все гаразд, машин на вулиці багато, у магазинах все є. Але вони або лукавлять, або бояться визнавати, що справи погані.
Хоча перші ознаки краху ситого та веселого світу, до якого багато росіян звикли за останні двадцять років, з’явилися дуже швидко: вояжі до Європи, відпочинок у Туреччині та Єгипті стали неможливими і будуть неможливі довгі роки.
Про це доведеться забути не лише тому, що лізингові компанії відкликають із Росії свої літаки, і рейси за кордон припинилися через арешти лайнерів. А ще й тому, що Захід закрив небо для російських авіакомпаній, міжнародні картки заблоковані, а готівкові долари понад 10000 турботлива батьківщина заборонила знімати з банківських рахунків та вивозити. Які курорти, якщо авіакомпанії залишили за кордоном близько 160 тисяч співвітчизників! У результаті навіть ті, у кого гроші в тумбочці є, не можуть виїхати взагалі нікуди, до того ж посилюється відчуття, що краще їх приберегти на чорний день.
Звичайно, набагато більше в РФ інших росіян, тих, хто в принципі не міг собі дозволити кудись поїхати відпочивати, хіба що в найближчий лісок або на річку. Вони вже зіткнулися з обмеженнями при купівлі продуктів (гречка, цукор, борошно) та й ціни підскочили. Але це поки що не катастрофа.
Вона розпочнеться за кілька місяців і запобігти цьому неможливо. По всій Росії масово зупиняються виробництва і не тільки західних компаній, але й місцеві, через проблеми з комплектуючими та запчастинами. Так, не минуло й трьох тижнів після запровадження перших санкцій, а більшість автозаводів уже зупинилася.
Але машини зупиняться не відразу, а їсти хочеться завжди, тому для прикладу візьмемо великий продуктовий холдинг «Макфа». Він базується в Челябінську і у величезних кількостях виробляє борошно, макарони, комбікорми та хлібобулочні вироби. Весь технологічний процес від переробки зерна до виготовлення готової продукції йде за італійською та швейцарською технологіями на лініях цих країн. Якщо завтра на складах закінчаться комплектуючі для ремонту цих ліній, весь процес зупиниться. Поломка будь-якого підшипника на вальцевому верстаті стане катастрофою і зупинить весь технологічний ланцюжок. Тому хліб і макарони «Макфа» є в магазинах доти, доки у холдингу є запчастини. А їх незабаром не залишиться і постачання припинено. І ще нюанс. Там використовують штучну клейковину для підвищення якості борошна, але її та інші добавки для смаку, для консервації тощо закуповують теж у Швейцарії. Якої якості буде вітчизняне борошно та хліб без цих добавок?
Або ось яйця. На початку 80-х довелося попрацювати на великій птахофабриці – вже тоді все обладнання було імпортним, своє не витримувало критики. Курчат, до речі, теж доводилося завозити. Зараз у Росії свого обладнання для пташників взагалі не виробляється, і хочеться покрутити пальцем біля скроні, бачачи знімки з Якутської птахофабрики: на її яйцях крім стандартного маркування красується напис “Zа Россию”!
Тут короткозорий патріотичний ідіотизм доведений до абсолюту: лоток для яєць виготовлений на імпортному устаткуванні, маркування нанесене на ньому ж, обладнання пташника також іноземне і при поломці його просто не буде чим чинити – санкції, панове, а свого немає нічого. І така картина зараз у всьому секторі продуктів харчування: м’ясо, молоко, ковбаса, консерви. Усі підприємства дуже швидко або зовсім зупиняться, або різко знизять випуск продукції та її якість.
А як Росія проводитиме посівну? Компанія John Deerе припинила поставки техніки і комплектуючих, але це півбіди. Біда в тому, що посівний матеріал (40% насіння та 90% картоплі) імпортується та восени не буде колишнього врожаю. І це лише сільськогосподарська галузь, системні проблеми виявлятимуться і в інших. Те саме в ключовій для Росії нафтогазовій галузі: всі технології в ній та обладнання західні. І в усіх інших галузях. Уявіть, скільки людей зайнято в них і що станеться, коли хоча б чверть втратить роботу. Поки що людей на підприємствах, що зупинилися, відправляють у відпустки з частковим збереженням зарплати, але це тимчасовий захід. Через місяць-два вони будуть звільнені і країну накриє масове безробіття. Те, що пішли великі рітейлери, Inditex, H&M, залишивши без роботи тисячі людей, це вже вишенька на тортику – безробітні не мають грошей на покупки.
І це не все. Мало того, що майже всі компанії припиняють постачання товарів до Росії, так ще й найбільший морський перевізник контейнерів – данська компанія Maersk – зупинила рейси до її портів. Отже, незабаром настає дефіцит практично всіх товарів. І не тільки електроніки та побутової техніки, алі і їжі, її Росія також імпортує багато. М’ясо, фрукти, овочі — все це здебільшого імпорт, який завозять фурами та контейнерами.
Попереду дефіцит і різке зростання цін, що разом із переліченими наслідками міжнародної ізоляції означає вже не системну кризу, а швидкий крах системи, тобто режиму і, мабуть, країни.
Крах тим паче неминучий, що керівництво країни робить буквально все, щоб його прискорити та наблизити!
Першим кроком стала відмова повернути лізингові літаки, тобто банальна крадіжка, яка в бізнесі не прощається. Другим стане націоналізація майна компаній, які припинили роботу в Росії, крок не менш дурний, що не дає жодних вигод, крім багатьох проблем. І третім, буквально самогубним кроком буде нахабна відмова розрахуватися з боргами, зокрема з суверенним боргом, номінованим у валюті.
Через те, що західні санкції заблокували РФ доступ до більшої частини золотовалютних резервів (ЗВР), у країни виникли проблеми з виконанням зобов’язань, зокрема боргових. Тому вона має намір розраховуватися за ними в рублях, допоки резерви не будуть розморожені. “Нам необхідно оплачувати критичний імпорт. Продовольство, медикаменти, низку інших життєво необхідних товарів. Але – ще раз повторю– борги, які ми повинні платити країнам, які недружньо поставилися до Російської Федерації і зробили такі обмеження на використання золотовалютних резервів – саме цим країнам ми сплачуватимемо борги в рублевому еквіваленті», ― сказав міністр фінансів РФ Силуанов.
Це гірше, ніж злочин чи помилка, це кричуща дурість у стилі керівництва якутської птахофабрики! Недарма кажуть, що коли бог хоче занапастити, позбавляє розуму.
По-перше, жодного критичного імпорту не буде, як і можливості його сплатити. По-друге, це розв’язує Заходу руки щодо російської власності за кордоном – вона може бути конфіскована для погашення боргів.
По-третє, самі ЗВР РФ можуть піти на таке погашення і – це головне для України – на відновлення її економіки та компенсацію збитків, завданих агресором. На це, за попередніми підрахунками, потрібно близько $120 мільярдів і рахунок продовжує зростати.
Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок, що перспективи у Росії найпохмуріші, що вже найближчим часом на неї чекають великі потрясіння, і я буду дуже здивований, якщо їй вдасться зберегти цілісність. Все буде гірше, ніж у 1991-му – від СРСР залишалися допотопні, що виробляють низькоякісну продукцію, але свої виробництва, до того ж тоді в країну потоком ринули західні товари, путінська ж Росія повністю залежить від імпортних технологій та поставок, але ізольована від них санкціями та відмовою компаній мати справу з прокаженою країною-ізгоєм.
Жителям цієї не за розумом агресивної країни ще довго доведеться співчувати. Років 10-15 мінімум. Якщо у світі знайдуться такі м’якосерді, у чому я сумніваюся.
Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США
Малюнок Андрія Петренка
