Моя повага, пане президенте! Думки з Америки про Зеленського, Главу держави і Верховного головнокомандувача

02.03.202208.01.2023 Редакція 0 коментарів Володимир Зеленський

Моя повага, пане президенте! Ніколи ще стільки уваги світ не приділяв Україні! Між іншим у західних виданнях з’явилися справжні панегірики, присвячені президентові України В.О. Зеленському. Він заслужив їх!

Високо цінуючи цю сміливу і привабливу людину, з великою повагою стежив за його дуетом з Байденом у січні-лютому. Вони виконали колосальну роботу і, мабуть, на місяць затримали напад Путіна.

Пам’ятаю, як Байден нагнітав напругу, щоразу попереджаючи про швидке вторгнення, Зеленський же раз на раз збивав напруження: мовляв, ми володіємо інформацією, готуємося до атаки, але ж не можна з ранку до вечора панікувати і битися в істериці, це шкідливо для економіки.

Пам’ятаю і те, як критики і в Україні, і в США обурювалися: та хто він такий, щоб заперечувати самому американському президентові? Особливо збудилися вони 15 і 16 лютого, але хто мав рацію? Ні в ці дні, ні в наступні вторгнення не було і на Мюнхенській конференції обурився вже Зеленський: «…Ви мені кажете, що 100% війна буде за кілька днів. Чого ви чекаєте? Нам не потрібні ваші санкції після того, як почнеться бомбардування, як стрілятимуть по нашій країнi».

А ось 23 лютого він уже нікого не заспокоював, навпаки, бив на сполох. Він того дня ввів у країні надзвичайний стан, намагався зв’язатися з Путіним, звернувся до росіян, а в ніч на фатальний день 24 лютого до українців, заявивши, що вжито всіх заходів,що обороноздатність та стійкість України посилена.

Вони з Байденом майстерно провели цю партію! В.А. Зеленський розумна, енергійна і холоднокровна людина. Поважаю. Його діяльність під час війни лише зміцнила повагу, і я радий, що не помилився в ньому.

Справа в тому, що, відзначаючи його безперечний талант артиста, але не будучи особливим шанувальником його творчості, 2018 року я швидко став шанувальником Зеленського як політика. На чому скоро втратив багато старих друзів, не кажучи вже про френдів у Фейсбуці. Тому не співатиму славослів’я, а дам у скороченні свою статтю травня 2019-го для Forum Daily, американського російськомовного видання. Вона і зараз не втратила актуальності, скоріше, навпаки.

Тріумф Зеленського та осоромлення хулітелів

Отже, за пунктами. По-перше, Володимир Олександрович Зеленський – президент України. Інавгурація пройшла на ура, тримався він чудово, його привітали королева Єлизавета і Трамп, а той факт, що дрібний пачкуале Путін постарався і цього разу нашкодити, нікого не дивує і не хвилює, всі і так знають рівень цього простуватого хлопця з підворіття. До речі, Володимир київський виглядає справжнім денді порівняно з Вовою пітерським.

По-друге, Верховна Рада, яка має намір жорстко обмежити і без того урізані повноваження президента з тим, щоб не допустити реформ та розслідувань, розпущена під фанфари. Прямо в урочистий день інавгурації! Хоча казуїсти і формалісти з ВР використали всілякі прийоми, щоб уникнути розпуску, а радники нового президента сумнівалися в доцільності цього кроку. Команду, до речі, Зеленський має відмінну, професійну, креативну, що й показали майстерно проведені вибори, проте лідер виявився і більш рішучим і проникливішим.

Зеленський чудово розуміє, що величезні надії, покладені на нього народом (за нього понад 73% виборців, що проголосували!), можна виправдати лише діючи швидко і рішуче. І що в Раді наявного складу він не зміг би знайти необхідну кількість прихильників і неминуче ув’яз би у коаліціях та чварах, розрахунках та торгах, загалом, у нинішньому українському політболоті. На що й розраховували його супротивники, сподіваючись до кінця жовтня скоротити посаду президента до суто представницьких функцій. Але прорахувалися, як раніше прорахувався Порошенко.

Майстри політиканських інтриг, що пасуться на українському партійному дрібнотрав’ї, несподівано зіткнулися з гросмейстером політики, який просто висмикнув поле в них з-під ніг.

По-третє, прем’єр-міністр України, який лише кілька днів тому уїдливо посміхався в обличчя Зеленському, мовляв, я тобі не по зубах, хлопчику, подав у відставку. Слідом за міністром оборони та шефом СБУ. Думаю, це лише початок, лише перша хвиля, піти доведеться багатьом. І не лише піти, а й тікати з країни – команда Порошенка наробила багато усіляких справ, які легко та природно переростуть у кримінальні. Щоправда, Юрій Луценко, генеральний прокурор, який курирує цей напрямок, поки упирається, не хоче відриватися від годівниці, пардон, від крісла, але довго він не втримається, піти доведеться.

Бо, по-четверте, зовсім скоро, вже в липні, будуть дострокові парламентські вибори, і немає сумнівів, що партія нового президента їх виграє з великим відривом. За всіма опитуваннями вона набере під 40%, тоді як пара старих динозаврів Ради, включаючи Блок Петра Порошенка, лише по 10-11%, а решта ще менша. Відмінні шанси і в деяких нових партій, готових стати союзниками партії Зеленського, бо політична система, що діє, повністю вичерпала кредит довіри народу.

Після чого руки у переможця будуть розв’язані, і він зможе розпочати довгоочікувані реформи. Вони виявилися не по плечу попереднику, який молився не на Україну, а на Мамону, і врешті-решт вкрав у неньки цілих п’ять років, завівши її в путінський глухий кут.

Успіх Зеленського грандіозний та революційний. Так вибори ще ніхто не вів, нікому навіть на думку не спадало, що так можна, і хоч як би спочатку не сміялася недосвідчена публіка та пропалені політичні актори, а операція «Президент» проведена у блискучому блискавичному стилі.

Так само стрімко починається операція «Парламент», а за нею прийде і черга операції «Уряд». Світ давно не бачив такого разючого політичного феномену, як Зеленський! Окрім хіба що ісландського казусу, але кого цікавить Ісландія? Та ще казуса Трампа, але у того із Зеленським мало спільного, швидше, він близнюк Порошенка.

Противники повалені і розбігаються в паніці: хто у відставку, хто буквально у втечу, і дуже багато на звалище історії. Темне п’ятиріччя закінчилося, і над Україною зійшла зоря надії!

Але не всіх це тішить. Хто підтримував стару владу? Якщо не рахувати тих, хто готовий терпіти все, аби не було гірше, а також sancta simplicitas, святу простоту, яка завжди за владу, то за неї ті, кому добре за кумівського та корумпованого режиму.

Це продажні суди і прокуратура, податківці і митниця, безліч бізнесів, які так чи інакше афілійовані з хрещеним папом або поділили з ним сфери впливу, аж до кримінальних. Це депутати БПП і від інших партій та блоків у Верховній Раді, це чиновники, починаючи з губернаторів, тобто голів обласних та міських рад тощо, аж до ботів з порошенківської ботоферми, що орудують у Фейсбуці та інших соціальних мережах.

І, звичайно, їхні сім’ї та обслуга, у тому числі обслуга ідеологічна: редактори, журналісти, письменники, політологи та ін. Для них Україна це просто дійна корова і ні вишиванками, ні законами про мову та іншим супер-пупер патріотизмом цей прагматизм не приховати.

Вони не хочуть розлучатися зі своїм шматком хліба з ікрою, вони будуть усіма способами вставляти палиці в колеса нової влади, гальмувати та саботувати реформи. І, зрозуміло, лити бруд. Якщо ворога не вдалося зупинити його можна очорнити. А Зеленський тепер для них лютий ворог, який загрожує відтягти від ситного корита.

Але не хлібом єдиним. Особливо він винен тим, що показав дурість – їх, які вважають себе елітою нації і навіть пишаються своєю обраною меншістю! Мало того, що Зеленський оголив їхню суть, і вона виявилася непривабливою: ці люди, що пишаються своїм смаком і не приймають балаганного актора на вищій державній посаді, здебільшого не дуже порядні, не надмірно культурні і навіть базарні. Сам стиль їхніх похабних коментарів, низькопробних знущань, плоских глузувань і грубих образ видає їх з головою. Вони не еліта. Звичайна двірня.

Але Зеленський показав, що вони ще й тривіально нерозумні. Оскільки, по-перше, розумна людина зуміла б оцінити ситуацію в країні, її становище у світі, стан і настрій мас, зробити з цього правильні висновки та спрогнозувати розвиток подій. Вони цього не зуміли. Будучи людьми поверхневими, вони захопилися висміюванням актора, який наважився претендувати.

По-друге, бачачи по ходу справ виборчої кампанії, що їх аналіз кульгає (а цього важко було не побачити), що вони грубо помиляються в оцінках і прогнозах, можна було скоригувати свою поведінку. Ні, ні, ніхто не вимагав від посіпак, пардон, адептів Порошенка перевзуття в повітрі, пардон, кардинальної зміни парадигми, але вони хоча б з обережності могли вгамувати запал і збавити тон, увійти в рамки цивілізованої дискусії, в якій до опонента ставляться з повагою . Не змогли.

По-третє, після перемоги Зеленського у другому турі навіть недалекоглядні могли збагнути, що за перемогою піде інавгурація, зміна влади і, швидше за все, зміна двірні, пардон, обслуговуючої «еліти», що так ганебно зарекомендувала себе. І що саме час накинути хустку на чорний рот. Ні, не зрозуміли.
…
Хулітелі касандрують, вони пророкують усілякі невдачі Зеленському та біди Україні. Але тут є деякий дихотомічний дисонанс. Хлопці, якщо ви так капітально помилилися в прогнозах раніше, показавши своє повне невміння бачити, чути і думати, то з якого дива вірити новим передбаченням дурнів?
—
Погляд із сьогодення. Що ж, непогана стаття. Всі три роки при владі Зеленський зберігав лідерство в рейтингу політиків (хоча два роки припали на пандемію коронавірусу), впевнено бив будь-якого суперника в гіпотетичних виборах, ну а зараз його рейтинг і зовсім феноменальний: 91%! Ми віримо у Вас, Володимире Олександровичу! Захищайте Україну.