Електроводнева навколосвітка не завдалася
Energy Observer високотехнологічний і футуристичний, він виглядає прибульцем з іншої планети, і його капітанська рубка нагадує кабіну космічного корабля. Але при цьому кораблик гарний морською красою і тішить моряцьке око.
Він повністю автономний, не потребує запасів палива (сам виробляє паливо для себе!) – і комфортабельний, на ньому є супутниковий зв’язок, три холодильники, елегантна кухонна електрична піч, хлібна піч, мікрохвильові печі та душ з гарячою водою.
Але він потрапив не на ту планету. Чи не в той час. Інші кораблі зараз на авансцені. Спочатку це були круїзні лайнери, лебеді океану, що залишилися без роботи через пандемію коронавiрусу. З квітня 2020-го вони утворили плавучі острови на Багамах – влітку кількість бортів там перевалювала за три десятки!
Потім Росія напала на Україну, і у фокусі новин виявилися пущений українськими ракетами на дно крейсер «Москва», а потім і судна, які везуть зерно з портів України замінованими водами.
Ну а зараз на слуху кораблі, що обстрілюються і захоплюються хуситами в Червоному морі, через що десятки суден пішли довгим шляхом навколо Африки. І, звичайно, великий десантний корабель «Новочеркаськ», потоплений у Феодосії, куди він утік із Севастополя. Україна, яка взагалі не має флоту, очистила західну акваторію Чорного моря від кораблів супротивника і загнала їх у непристосовані гавані східного узбережжя!
Невдалий символ прогресу
Цей суперсучасний французький електроводнево-парусний катамаран (до переобладнання він був бравим океанським гонщиком) вийшов у навколосвітнє плавання на початку березня 2020 року – якраз на початку епідемії коронавірусу. Та дуже швидко, куди швидше за нього обігнула і охопила всю земну кулю, стала пандемією і фактично вбила інтерес до подорожі, яку підгадували до олімпіади в Токіо та планували як тріумфальну.
Екіпаж мав намір побувати в багатьох азійських портах для того, щоб прийти в Токіо до початку Олімпійських ігор і зробити очікуваний «Тойотою» водневий фурор. Потім весь 2021-й відводили на вояж Тихим океаном і вздовж західного узбережжя США, а на 2022 рік намічали великий круїз Центральною Америкою та східним узбережжям штатів, щоб навесні 2023-го здійснити фінальний трансатлантичний рейд. У розкладі фігурувало 50 країн та 101 порт! Але епідемія порушила усі плани.
Змінивши маршрут зі східного на західний, катамаран у блискучому стилі перетнув Атлантичний океан, показавши себе у найвигіднішому світлі. Але на Карибах французи зіткнулися з проблемами: острови інфіковані, США закрили порти, стало ясно, що зміни екіпажу не буде, і неясно, що робити далі. Токійську олімпіаду, на якій «Тойота» збиралася провести велику рекламну кампанію водневих технологій, було відкладено.
«Тойота» є головним спонсором проекту – запізнившись із масовим виробництвом електроавтомобілів, компанія зробила ставку на водень. На початку лютого, готуючи кораблик до далекого плавання, вона встановила нові паливні осередки, розроблені за технологією компанії Mirai. Вони використовуються на автобусах та вантажівках – і ось настав час кораблів.
На Мартиніці та Гваделупі застрягли на півроку, зрідка роблячи вилазки, щоб підтримати увагу до експедиції. Так, наприкінці липня побували на Багамах і пірнали в блакитні води Tiger Beach, мілини, що рясніє акулами, біля островів Біміні. У цей момент вони знаходилися всього за 80 миль від Флориди, я чекав зустрічі з ними, але не сталося…
Судно, яке мало стати символом третьої технічної революції, має такі параметри: довжина 30,5 м, ширина 12,8 м, вага 34 т. Команда 5-8 осіб. Гвинти обертаються двома реверсивними електромоторами по 41 кВт, їх живлять паливні ячейки, що використовують водень, вісім танків якого вміщують 62 кг стисненого Н2. Виробляють його з морської води, тому установка, що важить більше двох тонн, крім компресора та електролізера має десалінізатор. При з’єднанні водню з киснем повітря, яке виробляється в паливних осередках, знову утворюється вода – ніяких парникових і отруйних газів, екологічно чиста система.
Для покриття піків споживання (треба, скажімо, терміново дати повний хід або тримати проти сильного вітру), для загального балансування системи та зберігання енергії є літій-іонна батарея на 106 кВт (як у топових електроавто). Енергію виробляють сонячні панелі площею 130 кв. м і піковою потужністю 21 кВт, а також два вертикальні аксіальні вітряки на 1 кВт кожен.
Після заряду батарей енергія йде електроліз води. Під час подорожі Північною Європою у звичайних умовах водень забезпечував до 60% енергії судна, 40% припадали на сонячну енергію. При гарному вітрі для додаткової тяги запускають кайт, великий повітряний змій – він непогано показав себе на швейцарському (!) сонячному тримарані Tûranor PlanetSolar, який у 2010-12 роках обігнув Землю за 584 дні.
Установка дозволяє розвинути швидкість 4-5 вузлів та ще кайт може додати до трьох вузлів. Практика показала, що за добу Energy Observer долає в середньому близько 110 миль.
Довгий шлях на захід
Лише через 11 місяців після старту, 3 лютого 2021 року Energy Observer із командою в п’ять осіб залишив Мартиніку і попрямував на захід. Гарний вітер та яскраве сонце дозволяли тримати середню швидкість до 7 вузлів, а часом вона перевищувала 10 вузлів! Карибське море перетнули у чудовому темпі, потім дві доби пішло на проходження Панамського каналу, і катамаран вийшов у Тихий океан.
Два тижні команда присвятила унікальному світу Галапагоських островів, а у квітні нарешті досягла берегів США, відвідавши Сан-Дієго, Лос-Анджелес та Сан-Франциско. У середині травня рушили на Гаваї, кинувши якір там 29 травня. На Оаху довелося міняти пошкоджені сонячні панелі.
У цей час у Японії ввели жорсткий карантин, тому рушили на південь, у французькі володіння, змирившись із крахом рекламної кампанії. 29 серпня, здолавши за 25 днів 3366 миль, прийшли до одного з островів Нової Каледонії.
Поспішати стало нікуди і знову рушили в дорогу лише 20 вересня. Не заходячи до Австралії, що обмежила доступ через ковід, на початку грудня досягли індонезійського острова Тимор, але й там на них (після 24 днів у морі!) чекав 10-денний карантин. Ковід нікуди не подівся, він і зараз вирує, і здіймається нова хвиля захворювань.
Далі розпочалася російсько-українська війна та остаточно вбила інтерес до подорожі у великому світі. 10 березня 2022 року прийшли до Сингапуру і провели там більше місяця, ведучи рекламну кампанію, у квітні відвідали Таїланд, у другій половині червня побували в Хо Ши Міні, В’єтнам, а потім три місяці з 21 липня по 20 жовтня провели у Малайзії. 10 листопада прибули до Індії, побувавши там у єдиному порту, а 29 листопада рушили до Африки.
16 грудня (водню в баках залишалося 10%) прийшли на Сейшельські острови, де зайнялися ремонтом. На стані обладнання далися взнаки довге перебування в морі, спека і шторми.
Це була 76-а зупинка, наступну зробили лише 14 квітня 2023 року на французькому острові Mayotte у групі Коморських островів та знову з технічних причин. Безвітря і спека призвели до перевантаження систем, частим блекаутам та втраті ходу.
Довелося знову лагодитись і лише 22 травня, рятуючись від шторму, катамаран зробив непередбачену зупинку в Мапуто, Мозамбік. 1 червня прийшли до Дурбана – це вже ПАР, там їх відвідали представники «Тойоти». Штаб-квартира компанії у Південній Африці розташована у цьому місті.
11 червня після важкого штормового переходу зайшли до Кейптауну, надовго. 23 вересня відбувся захід в один із портів Намібії, що мало хто помітив, світ у ці дні був схвильований подіями в Карабаху. Далі з 10 до 18 жовтня стояли на острові Св. Олени, місці заслання Наполеона.
Але в цей час трапилася нова напасть: Хамас напав на Ізраїль, і повідомлення з Гази витіснили все інше зі стрічок новин. Я теж перестав стежити за плаванням, хоч опублікував не одну статтю про нього.
6 листопада прибули до Форталези у Бразилії, але саме тоді всі обговорювали статтю Залужного та невдачу українського наступу, потім переключилися на проблеми затримки допомоги Україні з боку США та ЄС. Загалом стало не до Energy Observer.
З Бразилії він прямо, не заходячи до Французької Гвіани, пішов прямо на Мартиніку, куди і прибув 19 грудня, замкнувши таким чином навколосвітню подорож. Вона зайняла набагато більше часу, ніж планувалося, майже чотири роки, і ще не закінчилася.
Що далі?
У планах організаторів поки що рейс до Гвіани, але там поруч теж війна – Венесуела претендує на частину земель Гайани. Подальше в тумані і бозна-коли корабель візьме курс додому, в ля бель Франс. Я ще сподіваюся побачити його у США.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що за великим рахунком плавання не вдалося. Так, нові технології зарекомендували себе чудово, але Росія – як в 1853, 1914 та 1939 роках – знову зіштовхнула світ у вир потрясінь і йому не до новацій, утриматися б від провалу в чергове варварство. Про це свідчать і невиразні результати кліматичної конференції СОР-28 у Дубаї. Світу зараз не до перебудови енергетики і що далі буде, ніхто не знає.
Юрій КІРПІЧОВ,
публіцист, письменник, США
