Чому Байден не вводить свої «санкції Судного дня для Росії»
Переклав українською дуже розумну оцінку поточної ситуації, яка вийшла з-під пера відомого російського військового аналітика (він побажав залишитися анонімним). Його можна зрозуміти – справи в Росії розгортаються по білоруському сценарію і від репресій ніхто не застрахований. Влада там скинула останній фіговий листок і пустилася в усі тяжкі – наприклад, торгує заручниками. Міністр закордонних справ Росії пообіцяв випустити Навального, якщо США і Європа визнають Крим російським…
Не стану коментувати оцінку перспектив російських протестів, але щодо дій Байдена абсолютно згоден з автором, хоча і не маю сумнівів, що новий президент ґрунтовно прищемить хвіст Путіну і його спільникам. Цю статтю пропоную читачам “Українського репортера”.
Юрiй Кiрпiчов, публіцист, США.
У січні в «російської опозиції» з’явилися райдужні ілюзії, пов’язані, з одного боку, з демонстраціями, які пройшли в багатьох містах країни в зв’язку з арештом Навального, а з іншого боку, підживлені приходом до влади в США Джо Байдена.
Що стосується внутрішніх ілюзій, то немає навіть сил їх обговорювати. Звичайно, хто ж сумнівається в тому, що Путін зараз втече (від кого? з якої такої потреби?), рятуючи свою шкуру від розгніваних натовпів. Ми ось зараз як кинемо в натовп ОМОНу ще одним пластиковим стаканчиком, як нацькуємо на нього ще парочку відчайдухів чеченців, і все – соломинка переб’є хребет верблюдові. А якщо наші дівчата підуть вручати квіти омонівцям з кийками (тим самим, у яких «забрало запітніло»), то вони самі впадуть на коліна (як американські поліцейські) і співатимуть, і благатимуть прощення. А тут ще й загадкова «друга кремлівська вежа» нам на допомогу прийде і антипутінську змову збере – ясна річ, що Сечин (Чемезов, Бортніков, Борисов і т.д.) краще Путіна. І скажуть вони Навальному: «Прийдіть княжити і володіти нами».
Мені продовжувати? По-моєму, картинка і так досить райдужна. Але мене вона чомусь не гріє. Маю великі сумніви, що найближчими місяцями ми побачимо щось подібне.
Одним словом, серйозно обговорювати ці ілюзії немає сил. А ось ілюзії, пов’язані з адміністрацією Байдена, виглядають більш розумними, тому їх варто розглянути серйозно. Отже, почнемо по порядку.
По-перше, давайте не забувати про те, що Байден присягав на вірність Сполученим Штатам, а зовсім не «прекрасної, вільної Росії майбутнього». А це означає, що перед Байденом не стоїть завдання здійснення в Росії демократичної революції. Він вирішує зовсім інше завдання – виведення США з кризи (економічної, політичної, навіть моральної, якщо хочете). І санкції проти Росії приймаються не з метою чергової «кольорової революції», а виключно для того, щоб перешкодити Путіну завдавати шкоди США і їх союзникам.
По-друге, подивившись уважно на програмні документи того ж Байдена або Блінкена (чесно кажучи, кого завгодно, оскільки з цього питання в США спостерігається двопартійна одностайність), ви побачите: першим номером, що представляє для США реальну (субстанціальну) загрозу, сьогодні йде не Росія, а Китай. І це дуже правильно – ну, хоча б з тієї простої причини, що саме Китай володіє ресурсами, які порівнюють (по окремих позиціях) з американськими. Росію, з усієї поваги до «вати», і близько не можна порівняти з Китаєм щодо економічної та оборонної могутності (кількість ядерних боєголовок ми тут обговорювати не будемо, оскільки Путін явно не поспішає в рай). Америка прекрасно це розуміє, тому Путін посідає в списку «ворогів США» почесне, але все ж друге місце.
По-третє, Байдену, прямо кажучи, взагалі немає потреби застосовувати якісь нові санкції проти Росії. Конгрес США прийняв досить документів щодо санкцій, які вже сьогодні забезпечують якщо не поразку, то повне придушення Росії. Питання в тому, що Трамп старанно саботував реальне виконання всіх цих документів, а Байден, якщо навіть хоч половину з них введе в дію, нових санкцій йому не знадобиться. Ви просто перегорніть список санкцій і уважно вчитайтеся в текст законопроєктів – там прописані всі необхідні для придушення путінської активності інструменти.
По-четверте, як я вже сказав вище, Байден вирішує завдання виведення США з кризи, і він абсолютно точно не буде копіювати російську тактику «на зло ворогам, на радість мамі прострелю собі ногу сам». Байден в сьогоднішній ситуації не вводитиме ті санкції, які можуть завдати хоч якоїсь шкоди американській економіці – не та диспозиція.
Я поясню це на конкретному прикладі. Є така компанія «Корпорація ВСМПО-Авісма» – вона є найбільшим у світі виробником титану, експортує продукцію до 48 країн світу, включаючи США. «ВСМПО-Авісма» потрапила під санкції США разом з сотнею інших російських і китайських компаній 21 грудня 2020 року. Однак уже 15 січня Мінторг США опублікував документ, де повідомив про виключення «ВСМПО-Авісма» зі списку «кінцевих військових користувачів». У тексті документа говориться, що «Комітет з перевірки кінцевих користувачів вирішив, що [корпорація] не належить до кінцевих військових користувачів». Таким чином, Мінторг США переглянув своє рішення про включення «ВСМПО-Авісма».
Чому ж це було зроблено? Тому що в іншому разі ціни на титан піднялися б, і вартість американських і європейських літаків (включаючи і без того дорогі невидимки F-35) стала б недосяжною. Відомо, що в Норвегії недавно було виявлено гігантське родовище корисних копалин, яке повинно зробити ЄС незалежним від поставок рідкісних корисних копалин з Китаю і Росії. Новостворена компанія Norge Mining буде добувати титан, ванадій і фосфати. Водночас поки що в Norge Mining не готові говорити про розміри і точні терміни майбутніх поставок – ще лише тривають роботи з підготовки до видобутку. А стартує виробництво, за власними оцінками Norge Mining, не раніше ніж через п’ять років. Але упродовж цих п’яти років титан буде потрібен авіабудівній промисловості США і Європи – чекати вони не можуть, тому американці вивели «ВСМПО-Авісма» з-під санкцій, а Байден цю ситуацію не став відігравати назад.
Сьогодні у світі залишилося тільки одна держава, яке може наплювати на всі економічні показники – це Китай. США і їх союзники працюють в системі ринкових економічних відносин, де ефективність виробництва має значення, тому вони не будуть гробити свою авіаційну промисловість з однією єдиною метою – закрити підприємство «ВСМПО-Авісма» в путінській Росії. І це лише один приклад, який лежить на поверхні. Думаю, що є й інші, не менш показові.
Тому, коли запитуєте, чому Байден не вводить свої «санкції Судного дня для Росії», то відповідь очевидна: США хочуть за допомогою санкцій завдати шкоди саме Росії, а не собі і не своїм союзникам. Російське правило «ліс рубають – тріски летять» не буде керівництвом до дії для Вашингтону. Все це я розповідаю не для того, щоб покритикувати Байдена, владу США і Європи за їх компроміси з Путіним, а з тією метою, щоб у моїх читачів зменшився градус «побєдобєсія». Так, Байден зробить все від нього залежне, щоб послабити Путіна, щоб поставити Росію на місце, але він не буде при цьому жертвувати інтересами Америки.
В кінцевому підсумку, реальну допомогу протестувальникам зацікавлені держави надають лише тоді, коли бачать реальний протестний потенціал, здатний і насправді повалити деспотію. Погодьтеся, що поки ні в Білорусії, ні в Росії не спостерігається достатніх протестних сил, які могли б похитнути режими. У цій ситуації ми не можемо вимагати від Заходу, щоб він за нас зробив революцію. А ось самі ми від революції ще дуже далекі. Щоб охолодити свій запал і повернутися на землю, просто зайдіть на який-небудь «патріотичний» ресурс, або ще простіше – підійдіть в метро до першого ліпшого пасажира (або на вулиці до водія таксі) і запитайте його в лоб: «Ви проти Путіна?» Мені здається, його реакція вас дещо протверезить.
Малюнок Андрія Петренка
