Воєначальники з “паркерами”. Дещо про подарунки на сьомий рік війни
«Паркером» не пишуть в окопах і бліндажах. Зрештою, таких ручок у воїнів там і немає.
Про це подумалось, коли на очі потрапила інформація щодо намірів Генерального штабу Збройних Сил України придбати 80 подарункових ручок брендових марок «Parker» і «Waterman». Новину можна прочитати на сайті «Наші Гроші».
Отже система державних закупівель «Прозорро» засвідчує, що фінансове управління Генштабу подало заявку на канцелярські приладдя, а саме подарункові ручки семи найменувань. З гравіюванням.
Цьогоріч, 2 вересня тендер виграло приватне підприємство «Май-час», яке узялося виконати замовлення за 308 тисяч 244 гривні.
Колеги із видання «Наші Гроші» зазначають: «Найдорожчими є десять ручок «Parker Sonnet 17» Matte Black Lacquer GT FP F 84 811 із корпусом із лакованої латуні та позолоченою кліпсою і золотим пером із чеканним візерунком по 8 760 грн. На сайті ексклюзивного дистриб’ютора виробника «Parker» в Україні такі ручки продаються без гравіювання у фірмовій коробці по 6 105 грн.
Також купили двадцять ручок «Waterman Perspective» Black GT із корпусом із лакованої латуні та позолоченими деталями, в тому числі кліпсою, по 6 870 грн. Із них десять будуть типу ролер і десять перового типу. На ринку такі ручки-ролери продаються без гравіювання у фірмовій коробці по 5 167–5 168 грн., а перові ручки – по 5 748 грн.
Крім того, ще десять латунних ручок «Parker IM 17» Black GT FP F 22011 замовили по 2 940 грн., десять латунних ручок «Parker Urban 17» Muted Black GT RB 30022 – по 2 940 грн., десять латунних ручок «Parker IM 17» Black GT RB 22022 – по 2 340 грн. і 22 сталеві ручки «Parker Jotter 17» SS GT BP Тризуб 16032-TR3 – по 672 грн. Усі вони з позолотою деталей».
На ручках «Parker» і десяти «Waterman» є гравіювання – «Від Головнокомандувача Збройних Сил України».
А на восьми перових ручках «Parker» – надпис: «Від Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України».
Нагадаємо: Головнокомандувач Збройних Сил – генерал-полковник Руслан Хомчак, начальником Генштабу є генерал-лейтенант Сергій Корнійчук. Можливо, вони скажуть, що командування нашого війська за традицією вручає подарунки (як же без цього?). Наприклад, представникам іноземних армій, дипломатам, офіцерам і генералам НАТО, політикам і громадським діячам світового рівня, які допомагають нашій країні боротися з російськими агресорами на сході. Певно, ми почуємо, що серед відзначених є і наші співвітчизники.
Хоч прізвищ на ручках (Хомчак, Корнійчук) не вказано, але ж подарунки все одно певним чином «прив’язані» до посад. А чому б не написати, що цей «Parker» – «Від Українського війська»? На мій погляд, так було б правильно. Адже подарунки придбано за кошти платників податків, а не з власних кишень генералів Хомчака та Корнійчука.
Інша річ, чи доцільно купувати такі коштовні канцтовари під час економічної скрути, коли на фронті багато чого не вистачає, коли військо недофінансовується. Звичайно, 308 тисяч 244 гривні для військового бюджету – копійки. Але ж гривня до гривні – дивись, і мільярд буде. Нам упам’ятку, як на початку війни з московією український народ збирав по 5 гривень, телефонуючи на єдиний номер «565». Лише у 2014-му на підтримку захисників Вітчизни було переказано майже 34 мільйони гривень. Вже тоді у рамках акції «Підтримай Українську армію» на рахунки Міноборони наш народ переказав майже 139 мільйонів гривень.
Отож є великий сенс, щоб генерали карбували на подарунках також: «Від Українського народу».
Чи неодмінно мають бути «Parker» і «Waterman»? Клерки з фінансового управління Генштабу стали на стару і випробувану стежку – «без головоломки» вгатили гроші у брендові речі. Бо ж навряд чи у когось повернеться язик сказати, що це – не якісний товар. Подали пропозицію на підпис начальникові, а той і вивів на папері згоду-резолюцією: «Parker» то й «Parker». Солідно ж. Високий статус.
А ось подивитися на цю подарункову справу іншими очима – це, схоже, із категорії неможливого для воєначальників. Наприклад, невже складно виготовити певні речі, які б символізували звитягу українських воїнів на фронті, оборону рідної землі? Саме подарунки такого ґатунку нагадували б, скажімо, нашим іноземним військовим партнерам у Вашингтоні чи Лондоні, з якою страшною ордою бореться Українська армія. Можливо, це були б фрагменти снарядів, куль у певному обрамленні чи щось подібне. І без позолоти. Упевнений, що це не коштувало б армійському бюджетові 308 тисяч гривень.
А хіба не можуть бути подарунками малюнки українських художників з передової, на яких зображені наші славні воїни? Або книги поетів, письменників, які воювали з російськими окупантами? Якби Міністерство закуповувало ці твори, то це було б і матеріальною підтримкою митців. Хіба не благородна справа? Не хочуть цього робити. Не той калібр. Нема блиску, не б’є по очах позолота.
Маю великий сумнів, що «Parker» і «Waterman» дістануться лейтенантам, капітанам, рядовим воїнам. Головнокомандувач Збройних Сил України не буде заохочувати цією відзнакою на передовій. Хіба можна уявити, щоб генерал-полковник Руслан Хомчак приїхав на фронт і в окопі вручив «Parker» простому солдатові? А хто підкаже, коли начальник Генштабу генерал-лейтенант Сергій Корнійчук побував серед волонтерського гурту, який виготовляє маскувальні сітки, і заохотив трудівниць цінними подарунками? Не чути про подібні візити.
А такі приклади повинні бути. Таким має бути стиль діяльності військового командування!
У нас якщо нагороджують орденами і медалями, то небагатьох, зазвичай з нагоди свята. І часто – лояльних до влади, тих, хто є близьким до неї, хто з нею в одній системі координат. Як мовиться, чужі тут не ходять.
Держава усе ще є скупою не тільки на подарунки, але і на відзнаки і нагороди для тих, хто на собі витягує цю війну з рашівською ордою, хто чергує у військових шпиталях як волонтери, хто постачає підрозділам необхідні речі, збираючи з миру по нитці, хто у вільний від роботи час плете маскувальні сітки.
Ось що думає з приводу придбання «паркерів» Сергій Олександрович Горбенко, батько полеглого героя, воїна-кіборга Святослава Горбенка («Скельда»):
-На перший погляд, тотальний сюр: замість закупівлі зброї, будування патронних і танкових заводів, фінансування ЗСУ, наше МО закуповує дорогі ручки. Утім, на мій погляд, подія – символічна, бо ця війна ведеться не стільки на фронті, скільки договірняками в закритих кабінетах, а ручки і папір – головна зброя змовників. І підписи під так званими “документами” і договорами визначають, скільки гармат вистрілить і скільки метрів території віддадуть ворогу. Гидко це, але такими є теперішні українські і світові реалії.
Відома волонтерка, народна депутатка України Софія Федина прокоментувала придбання коштовних подарунків коротко: «Це дико і підло».
Сьомий рік триває війна з лютим ворогом. Держава в особі влади різних рівнів і сфер, на превеликий жаль, так і не навчилася бути з простим українським народом як єдине ціле.
Леонід ФРОСЕВИЧ
На фото: Верховний головнокомандувач Руслан Хомчак і міністр оборони Андрій Таран на фронті.
Фото МО України
