Царюють-раюють на шиї у народу. Що показує декларування доходів

Що не день – новини про гаманці вітчизняних товстосумів. Грянуло декларування доходів.

“Та є ще одна страшна хвороба у сучасного людства – синдром ненаситності” (письменник-сатирик Євген Михайлович Дудар).

Знову зарозуміле сіятельне панство при грошовитих державницьких посадах, обвішане з голови до п’ят нагородними цяцьками і званнями, усілякими лавровими вінками різного гатунку виводить білими, натрудженими, мозолястими руцями на тих публічних аркушах, що звуться деклараціями, суми з багатьма нулями. Начебто суцільна країна неймовірного щастя і безмежного блага! Рай земний! Для обраних, звичайно. Тридцять літ маємо отаке раювання.

Яхти, лексуси, мільйони гривень “під подушками”, сотні (тисячі!) гектарів, палаццо, приватні церкви, особисті леви, дуже коштовні годинники і діаманти, величезні суми на банківських рахунках. І ще бозна що. Синдром…

Щороку випинається все нова каста мільйонерів. Приміром, у Київській області важко знайти об’єднану територіальну громаду, яку б не очолював мільйонер. А при ньому ж, зазвичай, – свій прикормлений клан, своя “більшість”, яка також пнеться-дметься, з усіх сил лізе по цій грошовитій драбині, аби також в недалекому майбутньому порепаними від роботи “на землі” руцями написати декларацію з багатьма нулями. Феодали-князькі місцевого розливу з діамантовим кодлом вільно, без остраху раюють-царюють… (“Не топчіться біля одного корита, бо перетопчете один одного” – знову ж цитата з памфлету Євгена Михайловича Дударя).

“Я глибоко переконаний, що доведеться пересівати волю”, – з болем і великою тривогою за долю країни говорив в інтерв’ю “Українському репортерові” лаурат Шевченківської премії, легендарний письменник і журналіст Степан Павлович Колесник. Мабуть, доведеться…

Тим часом згадується промовисте майданівське гасло 2013-2014 років: “Некоритозалежні! Єднаймося!”. Було, було…

Мені вже доводилося писати про те, що упродовж століття живе в Україні вірус «спец». Жодні антибіотики його не вбивають. Немає таких лабораторій, які б могли справитися з ним. Він мутує, має дивовижну здатність пристосовуватися до будь-яких умов.

Спецдачі, спецрезиденції, спецсанаторії, спецпенсії, спецобслуговуання, спецзарплати, спецлітаки, спецліфти, спецтуалети, спецкамери у слідчих ізоляторах…  Все увімкнено! Ці привілеї для тих, хто при великих посадах, для чиновного люду з високим статусом, каліброваних, з найвищого щабля номенклатурної драбини. Система розподілу ресурсів для вищої касти пристосувалася до реалій незалежної України.

Леонід ФРОСЕВИЧ

 

 

 

 

 

 

 

На цю тему:

Like

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *