Лукавство німецького генерала

І звідкіля, з яких нір вони вилазять у тій Європі?! Ось розпатякався, здивувавши українців, колишній військово-політичний радник ексканцлерки Німеччини Анґели Меркель, бригадний генерал у відставці Еріх Вад.

Він, мабуть, так довго був при кабінеті товаришки кремлівського карлика путіна Меркель, що «інфікувався» її шкідливими ідеями про мирну росію, стратегічне партнерство з кремлем, важливість бізнесових відносин з диктатором, надто «Північного потоку». А ще, мабуть, свого часу гаряче аплодував своїй шефині, коли та вибудувала нову німецьку стіну на шляху України до НАТО.

Сьогодні цей генерал вискочив, як Пилип з конопель, і цвьохнув поганою фразою – він є противником поставок важкої зброї в Україну. В інтерв’ю німецькому агентству dpa Еріх Вад пояснив свою позицію – мовляв, така допомога, вважає він, – потенційно «шлях до Третьої світової війни».

За цією лукавою логікою, Німеччина має принишкнути і навіть не мріяти про направлення до України танків, літаків, гармат, ракетних комплексів, протикорабельних вогневих систем, щоб не розгнівити бункерного вождя московії. Вона мусить змиритися з тим, що в раші сидить божевільний диктатор з ядерною кнопкою. Змиритися, тремтіти і терпіти.

Це логіка не генерала, а боягузливого щура. Ми не знаємо, який армійський шлях пройшов генерал Еріх Вад, чи брав він участь у якихось воєнних баталіях (швидше за все, що ні), але його потік розмірковувань явно на користь раші. Якщо меркелівський генерал є терпилою, то героїчний український народ явно не полохливого десятка. І це засвідчує уся багатовікова історія незламної України.

Нам цікаво, чи відомо генералові, як відважно б’ються з рашистськими окупантами українські воїни і як вони швидко та майстерно опановують найсучаснішу зброю, що надійшла з країн НАТО. Американські воєначальники у захваті від професіоналізму оборонців України.

А ось німецький генерал Вад вважає, що воїни Збройних Сил України не спроможні оперативно опанувати складні системи зброї, такі як танк «Леопард» чи БМП «Мардер». Він каже, що їх можна експлуатувати та використовувати належним чином лише після тривалого навчання, а отже на цей момент чи в найближчому майбутньому така техніка українцям не потрібна.

Як же глибоко помиляється Еріх Вад! Він просто дрімучий. Українці – талановитий народ, він має колосальні здобутки світового рівня в багатьох сферах. Наша армія нині люто б’є розхвалену «нєпобєдімую» і «легендарную» так, що «асвабадітєлі» накладають у штани і драпають бозна-куди. Утім, цього ж не бачить сподвижник Меркель, який роками протирав генеральські штани у її кабінеті, а сьогодні любить повчати інших, торує ганебну стежку до примирення з кривавим людожером.

Послухайте, що меле цей мудрагель, обласканий і високим військовим званням, і солідною пенсією:

«Зараз ми використовуємо багато воєнної риторики, маючи добрі наміри. Але, як відомо, дорога в пекло завжди вимощена добрими намірами… Якщо ми не хочемо Третьої світової війни, рано чи пізно ми повинні відійти від логіки військової ескалації й почати переговори».

Німецькому генералові не подобається воєнна риторика? Тоді може він підкаже, як називати підступний ракетний удар по вокзалу в Краматорську, вбивчі обстріли гуманітарних колон, бомбові удари по житлових будинках Харкова, Маріуполя, Бородянки, знищення лікарень, пологових будинків, шкіл, будинків культури, храмів? Можливо, якби в українських воїнів були німецькі «Леопарди», то вони могли б прорватися на допомогу оточеному Маріуполю, визволити заручників.

Вражає і ось таке словоблуддя та дволикість цього ситого кабінетного генерала. Журналісти видання “Dpa” пишуть, що колишній радник Меркель «застерігав не відмовляти президенту росії владіміру путіну в людяності й не називати його “хворим деспотом”, з яким більше не можна говорити». Він сказав, що війна в Україні, хоча й незаконна та жахлива, але є частиною ланцюга подібних воєн, які нещодавно велися. «На війні гинуть невинні люди, так виглядає війна. На жаль, це частина цієї системи», – сказав Еріх Вад.

«Людяність путіна»… Це ж яку хвору голову треба мати, щоб верзти таке. Зрештою, чимало західних політиків, військовиків дуже бояться параноїка путіна, вони давно інфіковані страхом перед цим людожером. А чимало із цих боягузів є прихильниками головного орка, таємно підтримують його, сидять на його “газовій голці”. Вони давно жеруть з кремлівської годівниці. І дивуються, чому ми так ненавидимо, проклинаємо цю потвору – путіна. Гладять цю мерзоту по голівці – мовляв, він не втратив «людяності», говоріть з ним, дискутуйте…

Нагадаю, що два роки тому, під час візиту до москви Меркель заявила путіну:

“Я з нетерпінням чекаю наших бесід з вами, наших переговорів. Вдячна за запрошення, за надану можливість приїхати сюди, тому що я завжди вважаю, що краще говорити один з одним, ніж один про одного”.

Вона також побачила “людяність” у характері диктатора?

Нині ці маніпулятивні, облудницькі тези повторює її обласканий званнями соратник пенсійного “фронту”. Це ж треба бути таким сліпим, глухим і цинічним. Нехай би “гуманіст” Вад приїхав до Бучі чи Маріуполя й порозмовляв з родичами закатованих путінськими катами жертв, почув би страшні розповіді про зглвалтованих дівчат, немовлят… Чи став би тоді пащекувати про “людяність” бункерного маньяка? Але такі циніки як генерал Вад не приїжджають до Бучі. Вони лише патякають…

І їхнє пащекування певним чином поєднується з кремлівськими наративами, наприклад колишнього помічника путіна суркова, який бризкав словесною отрутою: “України немає. Є українство. Тобто, специфічний розлад умів. Дивним чином доведене до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації немає…»

От хіба можуть ці українці, які вміють лише готувати борщ, хутко опанувати танки «Леопард»? Ні, каже меркелівський генерал, попиваючи пивко, молячись на кривавого путіна.

Водночас є й інші німецькі чиновники. Так, віцеканцлер, міністр економіки Німеччини Роберт Габек 12 квітня в ефірі телеканалу ProSieben заявив про необхідність прискорити постачання німецької зброї нашій країні. Українці щиро дякують за таку принципову позицію.

Пан Габек вважає: все, що зараз допомагає українській армії, мають доправляти швидко, на фронт.

Освоїти «Леопарди» за короткий час – не проблема для українських воїнів. Якби тільки німці погодилися постачати ці танки.

 

Леонід Фросевич

 

 

 

 

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”