Фонд держмайна готує на продаж унікальний клуб дитячої технічної творчості із сфери освіти. Разом із шахтами та конезаводами (+відео)

У Києві працює унікальний клуб дитячої технічної творчості, де є різні тематичні гуртки. Його назва – Державний позашкільний навчальний заклад «Перспектива», підпорядковувався Міністерству економіки. Раніше його ще знали як “Юний технік”, “Борисфен”. 

А унікальний тому, що його біографія бере початок з 1960 року, коли на Київському радіозаводі було створено клуб «Юний технік». Тоді ж радіозавод безоплатно передав гуртківцям приміщення для навчання: одне з них на вулиці Сормовській, 9 у Дарниці (давнішня невеличка двоповерхова споруда, у якій декілька учбових класів, саме звідси розпочинався поступ гуртківців до чемпіонських вершин у технічній творчості) і друге, що на Харківському шосе, 55. Тут, у багатоповерховому житловому будинку на першому поверсі було збудовано класи для Клубу юних техніків. І споруджено їх було за кошти радіозаводу в 1991 році.

Поставимо риторичне запитання: а яка доля радіозаводу – промислового гіганта столиці? Сумна. “Розчинився” у дикому приватизаційному вихорі, залишилися ріжки та ніжки.

Сьогодні приватизація накотилася на Державний позашкільний навчальний заклад «Перспектива». Ні-ні, урядовці не кажуть, що ось продаються дитячі гуртки. Боронь Боже! 14 жовтня 2022 року прем’єр-міністр Денис Шмигаль підписав розпорядження про передачу єдиних майнових комплексів великої низки держпідприємств до  Фонду державного майна. Серед них опинився і  єдиний майновий комплекс Державного позашкільного навчального закладу «Перспектива».  Очевидно, Міністерство економіки, яке очолює перший віцепрем’єр Юлія Свириденко, погодилося, щоб із підпорядкування її відомства було виведено “Перспективу”.

Отже йдеться про “єдиний майновий комплекс”, навіть натяку на слово “діти”. Бачте, у яку нейтральну “обгортку” загорнуто цю справу з відомими для певних кураторів привтаизаційними результатами.

Зверніть увагу: серед цього чималого списку підприємств є тільки одне-однісіньке із галузі “ОСВІТА”. І це – “Перспектива”. Усі інші стосуються сільського, лісового господарства, видобувної галузі, інфраструктури. Є шахти, спиртові та винні заводи, морський порт, конеферми, київський “Електронмаш”… Як ви розумієте, усе це зовсім не стосується освіти! І лише якимсь боком сюди затесався позашкільний навчальний заклад “Перспектива”. Одне-однюсіньке освітянське підприємство. Ніби сирота якась. Начебто з іншої планети. Беріть його голими руками, розшарпуйте “з молотка”… Щоб і сліду не залишилося, як від Київського радіозаводу, де намагалися зробити конкурентними українські телевізори “Славутич”.

Але ж на урядовій владній верхотурі заявляють, що настала гостра потреба у малій та великій приватзиації.  Фонд держмайна ухвалив рішення ліквідувати 1278 державних підприємств із 2364, які перебувають в його управлінні. Про це повідомляє пресслужба ФДМ.

У Фонді переконують, що 82% підприємств в управлінні – непродуктивні активи, які існують лише на папері та мають мільйони накопичених боргів.

Звичайно, країні потрібні гроші. Щоб фінансувати військо, оборонний комплекс, соціальні видатки, відновлення зруйнованого рашистами житла, освіту, культуру, словом є дуже багато бюджетних витрат. А коштів не вистачає. Тому уряд продає усі неліквідні державні підприємства.

Але ж позашкільний навчальний заклад “Перспектива” не має боргів. А найголовніше – освітянські заклади заборонено приватизовувати.

Але ж якщо дуже хочеться, то можна… Цікаво, чи відомо першому віцепрем’єру – міністру економіки Юлії Свириденко, чим займається “Перспектива”, яку науку тут штудіюють діти, які високі нагороди здобули на престижних міжнародних змаганнях, за рахунок чого дитячі гуртки абсолютно без фінансової підтримки держави працюють понад тридцять років? Зрештою, до її підлеглих вже чимало разів звертався керівник “Перспективи” Андрій Люшин щодо майбутнього цього підприємства. Але його вперто не чули, аргументи відкидали, ховали у довгій шухляді пропозиції щодо необхідності державного фінансування гуртків, згоди Мінекономіки передати підприємство у відання Міністерства освіти. На жаль, це був глас волаючого у пустелі.

І ось тепер “Перспектива” опинилася у підпорядкуванні Фонду держмайна, а звідси відкривається лише одна сумна перспектива – аукціон, продаж усього того, що у чиновницьких паперах називається “єдиний майновим комплексом”. Прощавайте легендарні гуртки дитячої технічної творчості! Звідси вже ніколи не торуватимуть шлях до чемпіонських вершин підлітки: майбутні аконструктори, авіаінженери, льотчики, фахівці безпілотної авіації…

Пробачте, сьогоднішні умільці, юні патріоти України з великими серцями, що не зберегли ваш старенький, але знаменитий клуб. Бо впливовим дядям і тьотям ну дуже потрібні ваші приміщення в Дарниці. Тому прем’єр-міністр Денис Шмигаль без жодного сумніву оголосив вердикт. Освітянський заклад передали до Фонду держмайна як шахту, спиртовий завод, конеферму…

В уряді навіть не звернули уваги, що під час війни з російською ордою «Перспектива» вирішила не сидіти, склавши руки, а підставити плече фронту. Узялися за нагальне – за профільну справу. Безпілотники, дрони – ось на чому сконцентрували увагу.

Навіть в умовах війни підприємство знайшло можливість допомагати Збройним силам України виготовляти, обслуговувати, ремонтувати безпілотники. Долучилися й до початкового навчання азам керування безпілотниками. Навіть це маленьке позашкільне підприємство вже виготовило два бойових безпілотники, а також вісім навчальних БПЛА! За цей час підготовлено трьох операторів цих літальних апаратів. Гуртківці з особливою гордістю показують листи-подяки від військового командування за свою діяльність у справі оборони країни.

Виконувач обов’язки директора підприємства “Перспектива” Андрій Люшин розповідає, що на базі авіамодельного гуртка можна було б і суттєво розгорнути справу з безпілотниками для воїнів. Адже є приміщення для виробництва, персонал необхідної кваліфікації та необхідне обладнання. Однак всі ці ресурси розраховані на штучне виробництво. А щоб налагодити виробничий конвейєр, для цього потрібні додаткові фінансові та технічні ресурси. А їх немає, тим більше що підприємство виставлять на продаж. Як шахту чи спиртовий завод. А ми ж водночас чуємо, як державні люди у високих кабінетах твердять, що країні “потрібна армія дронів”. Це до кого вони звертиаються: до авіамоделістів із “Перспективи”, які опинилися на вулиці? Шановний пане Денис Шмигаль, прочитайте, будь ласка, ось ці подяки військового командування на адресу “Перспективи”.

Радив би також ознайомитися з цими подяками і віце-прем’єр-міністру з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій України — міністру цифрової трансформації України Михайлу Федорову. До пана Федорова також зверталася адміністрація “Перспективи”
– просила звернути пильну увагу на значущу освітянську діяльність, з тим, щоб врятувати цей заклад від постійних спроб рейдерського захоплення і допомогти перевести підприємство науково-технічної творчості молоді до сфери управління Міністерства цифрової трансформації України.

Не почув Федоров. Не болить йому це питання. Як і міністрові Юлії Свириденко.

Журналісти видання «Український репортер» мали змогу декілька разів відвідати цей навчальний заклад і побачити, як організовано тут навчальний процес, на якій виробничій базі діти опановують ази майбутньої професії, як фахово та натхненно педагоги прищеплюють гуртківцям потяг до аерокосмічної освіти, піклуються про технічний розвиток молоді. Особливо нас вразило, з яким ентузіазмом школярі беруться за розробку та виготовлення авіаційних моделей літачків, дронів.

Редакція розповідала про це у низці статей та відеорепортажів, зокрема таких:

Юні крила України. Історія виживання і боротьби, 22.08.2019.

Тут народжуються таланти, 25 квітня 2020 року

До уваги влади: хто знищує дитячі гуртки?, 27 квітня 2020 року.

Читайте також про діяльність “Перспективи: Байдужість і рейдерство, або Як у Києві чиновники хочуть позбавитися дитячого авіамодельного гуртка, що допомагає виготовляти дрони для фронту (+відео)

А знаєте, у чому ще унікальний цей осередок дитячої торчості? Упродовж багатьох років ДП «Перспектива», яке займається винятково позашкільною освітою, не фінансується з державного бюджету, не має позабюджетного фінансування. Водночас навіть за таких супернесприятливих умов тут було підготовлено чемпіонів Європи, призерів престижних змагань світового рівня з авіамоделізму (див. фото).

Вихованці “Перспективи” завоювали більше ста золотих медалей, а також багато срібних і бронзових медалей. П’ять майстрів спорту, більше ста розрядників розпочинали свій шлях в авіамоделізмі саме в дарницькому клубі.

В біографії підприємства було чимало спроб відібрати навчальні приміщення у дітей під різними приводами.

Знову і знову постає питання: що мала б зробити держава для такого особливого центру дитячої технічної творчості? Відповідь проста й очевидна – усіляко підтримувати, заохочувати, допомагати у подальшому розвиткові, закликати інших брати приклад.

Але у нас, на жаль, здебільшого так не буває. З року в рік керівник “Перспективи” настійлив обивав поргоги чиновницьких кабінетів, просить підтримки для дітей. Марно. Нещодавно побував на засідання комісії у Фонді держмайна, розповів (з фактами і аргументами) про те, що необхідно зберегти дитячі гуртки, надавши відповідне фінансування, як того вимагає законодавство про освіту. Слухали його, слухали, ніби уважно. Навіть не заперечували. А що ж тут скажеш всупереч, коли правда – на поверхні, коли за святую справу треба постояти, себто за інтереси дітей?! А таких сміливців у Фонду не знайшлося. Ну хто ж піде проти державної машини, коли коліщатка і гвинтики вже закрутилися? Коли вже, мабуть, є претенденти на єдиний майновий комплекс, тобто на два приміщення у Дарниці, ще й гарному мікрорайоні? Виселять дітей, викнуть на вулицю їхні літачки, обладнання для створення авіамоделей і буде тут… банк, або ж бутік, або ж якась впливова державна контролююча інстанція. Заради цього і заварювалася каша!

І нікому не буде справи до того, що ці приміщення колись будувалися винятково для гуртків дитячої технічної творчості. Забрати й поділити! У Києві подібним чином щезли сотні дитячих гуртків, освітянських клубів різного спрямування. Вже й не згадаєш, за якими адресами розміщувалися ці осередки. Рвацтво було поставлено на конвейєр.

Як сьогодні зберегти дитячі гуртки?

Вражає, з якою наполегливість  Відмінник освіти Андрій Генріхович Люшин вже багато років стоїть в обороні дитячих гуртків. Можна сказати, що він – неймовірний одчайдух, принциповий. Але той факт, що сьогодні виставляють на продаж освятнський осередок його підкошує… Я можна повірити у щирість слів, що державі потрібна “армія дронів”, коли по цих дронах (дитячих авіамоделях!) гамселять щосили?!

Люшин став до керма дитячого клубу ще у 1987 році –  його, інженера із радіозаводу на конкурсних засадах було призначеноо директором. На початку Незалежності Україна почала входити у ринкові відносини, а клуб «Юний технік» розпочав тривалу і титанічну боротьбу за виживання. А як вижити, не задихнутися, не опустити руки, якщо упродовж трьох десятиліть держбюджет абсолютно не фінансував діяльність “юних техніків” Люшина?

Часто не було коштів ні на зарплати, ні на оплату комунальних послуг, словом, як хочеш так і виживай. Люшин з командою виготовляли різні вироби – і нейтралізатори, і ехолоти, і паяльники, сподіваючись згодом вийти на серійні зразки, відтак, думалось йому, з’являться кошти на зарплату колективу. Що тільки не розробляли!

– А позиція була незмінною – якщо є можливість заробляти, то я це і роблю, щоб безкоштовно утримувати гуртки, – каже Андрій Генріхович, бо таке його життєве кредо. – Тобто з господарської діяльності сплачував зарплату черговим, викладачам, і грошей з батьків учнів не брав.

Він розумів: лишень підприємство стане боржником – очікуй судів, можуть забрати приміщення, продати за схемою. А цього допустити не можна!

Після того, як у 1996 році на базі клубу “Юний технік” було створено державний позашкільний навчальний заклад«Перспектива», у гуртківців з’яилися нові смуги перешкод.

-Нас почали смикати, щоб «викинути» на приватизацію. І постійно це робили, намагаючись дотиснути. Але я щільно працював з Міністерством освіти, яке підтримувало мене, бо це був єдиний державний позашкільний заклад на повному госпрозрахунку, – каже Люшин.

І все ж замість розвитку гуртків, «юні техніки» мусили зводити оборонні мури, замість залучення все нових дітей до технічної творчості відбивалися від «прихватизаторів». Думалося, що хмари над гуртківцями розійдуться з прийняттям Закону «Про позашкільну освіту». У цьому документі є важливий пункт: державні позашкільні заклади можуть приватизуватися лише за умови збереження освітянського призначення, наявності коштів і згоди колективу.

Ця законодавча вимога і дозволила клубові триматися два десятиліття.  У 2008 році підприємство трохи зміцніло й мало змогу направляти дітей на змагання за кордон. Тут пишалися, що виховали уже і чемпіонів світу з авіамодельного спорту. Медалі, кубки – це все результати ефективної та наполегливої роботи педагогів, усіх гуртківців. І все це на безкоштовній основі.

В адміністрації “Перспективи” постійно думали, як виживати, де брати кошти на утримання гуртків, на зарплати, на сплату податків, на комуналку. Спробували робити морозиво, пекли хліб, випікали печиво. На жаль, усе це не давало прибутків, а вимагало все нових витрат на устаткування і логістику.

Згодом ніби з’явився промінчик світла в цьому тунелі виживання – у 2014 році держпідприємство «Перспектива» було передано у відання Міністерства економіки України із затвердженим Статутом відповідно до Закону «Про позашкільну освіту».

Але що бачить команда Люшина? Через рік Міністерство економіки затверджує новий Статут підприємства, який йде всупереч законам «Про освіту» та «Про позашкільну освіту». І цим самим закладає ризики рейдерського захоплення та незаконній приватизації.

І вовки в овечих шкурах не забарилися. У вересні 2017-го до “Перспективи” знайшли дорогу два бізнесмени, назвавши себе керівниками одного з українських банків і запропонували приватизувати підприємство. Одержавши відкоша, пригрозили, що “своє” (читай – чуже!) “все одно візьмуть”, бо для них, мовляв, не існує перешкод.

А далі вже було щось схоже на цунамі. У вересні того ж 2017 року “Перспектива” одержала офіційного листа від СБУ з вимогою надати величезний перелік документів.

Служба безпеки України пішла “війною” проти дитячих гуртків! Виходить, це було важливіше, аніж виводити на чисту воду зрадників Медведчука, Рабіновича, Андрія Деркача та інших лютих ворогів.

У жовтні 2017-го СБУ направила черговий офіційний лист з тим самим проханням – надіслати на Володимирську повну інформацію про підприємство. А підставами для надання документів назвали статті 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», пункт 5 статті 7 цього ж закону. Ось і скажіть, як усе це сприймати на здоровий глузд? Кому служила така “контррозвідка”?

У “Перспективі” відчули: хтось дуже впливовий поклав око на приміщення гуртківців на Харківському шосе. Підприємство почали “тероризувати” комісії.

2019 рік розпочався з перевірки пожежних інспекторів. Потім прийшли перевіряючі з Мінпраці. Не встигли вони піти, як на порозі – перевірка з Мінекономіки, у складі якої було п’ятеро (!) юристів.

Колектив підприємства, батьки, діти, а також дарницька громада сподівалися, що ця представницька комісія міністерства надасть юридичну підтримку «юним технікам» і це унеможливить незаконе відчуження приміщень клубу, допоможе відбитися від рейдерського захоплення різними «інвесторами», метою яких, мабуть, було перепрофілювання підприємства у ще один торгівельний чи банківский центр.

Відповідно до акту комісії стали готувати новий Статут позашкільного закладу, пропозиції щодо виділення бюджетного фінансування.

На жаль, надії на краще виявилися даремними.

-Бо знову завітала комісія, цього разу з Головного управління Держпраці у Київській області, але вже на підставі начебто скарги “наших” працівників щодо порушення правил техніки безпеки. Вивчивши ці скарги, представник Мінпраці разом з адміністрацією нашого підприємства встановили, що заяви фальшиві й написані сторонніми особами. Цей факт зафіксувала поліція, – пояснює Люшин.

Прихованою метою всіх перевірок був пошук підстав для звільнення директора Люшина. Комісія Міністерства економічного розвитку і торгівлі за підсумками перевірки стану правової роботи таких підстав не знайшла. В документі з цього приводу зазначили вимогу – скорегувати Статут підприємства відповідно до чинного законодавства і нових Законів «Про освіту» та «Про позашкільну освіту».

Влітку 2019-го адміністрація Люшина направляє до міністерства скорегований Статут державного закладу позашкільної освіти з відповідними змінами відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти.

У цьому документі передбачалися запобіжники проти “прихватизації”, усувалися перешкоди на шляху державного фінансування гуртків. І який же результат? Проект Статуту поклали під сукно! Відповіді у “Перпективі” не отримали й до сьогодні.

Того ж року в Мінекономіки Люшина “потішили” новиною – одне із приміщень гуртківців мають намір передати Міністерству оборони України. Це вже гралася якась нова “пластинка”. Ось тільки хто замовляв “музику”?

У 2021-му чиновники в Мінекономіки узялися крутити веремію по новому. У розмовах з ними Люшин дізнався, що витає ідея приватизації підприємства. Знову довелося вкотре пояснювати, що в такому разі це буде дерибан. На щастя, лихо тоді обійшло стороною гуртківців. Чиновники погодилися затвердити новий Статут “Перспективи”, але далі слів справа не пішла.

Минав місяць за місяцем, тасувалися кадри в міністерських кабінетах, а тим часом тишком-нишком продовжувався пошук компромату на Люшина. І все заради одного – знайти бодай найменшу можливість зняти його з посади та перепрофілювати навчальний заклад.

Цього разу на нього хтось нацькував Національне агентство із запобігання корупції – мовляв, не подає декларацію про доходи. Це вже потім з’ясували, що Люшин і не зобов’язаний був направляти до НАЗК такий папір. Вже й НАБУ цікавилося “Перспективою”. В народі кажуть з приводу подібної ситуації: таке не налазить на голову!

У вересні 2021-го знову почала заварюватися стара каша – у період чергової відпустки Люшина на підприємство примчала перевірка з Мінекономіки, причому без відповідного наказу, направлення та погодження з керівництвом “Перспективи”.

Це так опікувалися гуртківцями? Замість того, щоб допомогти вивести підприємство на чисте і безпечне плесо господарювання постійно чинили спротив затвердженню нового Статуту з бюджетним фінансуванням.

Очевидно, чиновники розуміли: якщо «Перспектива» увійде до Єдиного реєстру державних позашкільних закладів і буде захищена Законом «Про освіту», то буде заслін спробам незаконної приватизації і відчуження приміщень, які будувала з цільовим призначенням для Клубу юних техніків громада Дарницького району, себто працівники Київського радіозаводу.

У 2022 році, коли українці відчайдушно билися на усіх фронтах з хижою рашистською ордою, на порозі “Перспективи” з’явилися непрохані гості. Чотири здоровані! І чого ж хотіла від гуртківців ця бригада?

Один із них показав посвідчення, що працює в Мінекономіки, а троє інших промовчали. Згодом просочилася інформація, що ці троє були з Бюро економічної безпеки (до речі, у квітні 2023-го Кабмін звільнив Вадима Мельника з посади директора Бюро економічної безпеки України).

Непрохані гості, судячи з усього, мали план – з’ясувати, чи підходить приміщення, яке займають гуртки, для розміщення структур Бюро економічної бепеки. Подивилися та й пішли… Ніби стихли штормові хвилі довкола “Перспективи”.

Але що далі? Основну діяльність, себто навчати дітей, підприємство під час війни не може вести, оскільки приміщення не має бомбосховища. Важливо, що воно без боргів. Що робить Мінекономіки? Погоджується передати освітянський заклад до Фонду держмайна. Ось так і намалювалася 14 жовтня 2022 року постанова Кабінету міністрів України за підпсиом Дениса Шмигаля!

Чиновники не вважали за потрібне навіть проінформувати адміністрацію “Перспективи”, що підприємство внесено до постанови Кабміну! А постанова зобов’язує передати державний позашкільний навчальний заклад «Перспектива», головним завданням якого є надання освітніх послуг, у відання Фонду державного майна України. Як шахту. Як конеферму. Як спиртовий завод!

Причому, передають без документів, зокрема земельних, без необхідного акту прийому-передачі.

Ми ж знову нагадаємо: Закон «Про позашкільну освіту» не допускає перепрофілювання підприємства, а Закон «Про освіту» забороняє приватизацію позашкільних закладів.

***

Іноді чуємо: продається все. Утім, є і таке, що не продається на жодному аукціоні – совість, людська гідність, чесність, принциповість…

Леонід Фросевич

 

Like