В Америці стає все важче жити. До чого призводить політика президента Трампа – погляд з-за океану
У вересні 2008-го збанкрутував “Lehman Brorhers” – я був в його операційних залах, дивився, як в Америці роблять гроші, я ще ношу його бейсболки і футболки.
На Різдво-2007 мій зять (він був там комп’ютерником) отримав премію – 10 тисяч, брокери – на порядок більше, а CEO, верхівка менеджменту, “відвалили” собі мільйони.
Але не тільки через сумний ювілей згадалися брати Лехмани, річ у тому, що нинішня економічна ситуація починає нагадувати 2006 рiк.
Житло дорожчає, покупець замислюється
Але до конкретики. З продажу нових будинків наше містечко – на третьому місці в США серед master-planned Community, тобто поселень, спланованих і побудованих з нуля, на чистому місці. У таких зручно жити: центри розваг і зони відпочинку, парки, ставки і фонтани, спорткомплекси, басейни, різноманітні сервіси – майже все для повноцінного життя. Жити добре, а добре жити ще краще, казав Юрій Нікулін, і зараз у нас зводять другий аквапарк – неподалік басейну з підігрівом води. А в таун-центрі роблять дах чергового офісу і готуються закладати фундамент наступних будівель.
Однак будівництво житла за останні місяці сповільнилося, та й купувати стали гірше. Ми мешкаємо в чотириповерховому кондо на 40 апартаментів, єдиному в містечку великому житловому будинку – і ось поставили поруч з нашим хмарочосом таунхаус на чотири квартири в трьох рівнях. Будували напрочуд швидко – за п’ять місяців впоралися! Всі чекали, що їх розхапають, як гарячі пиріжки. Навіть незважаючи на високу, за тутешніми мірками, ціну ($360 тис. за апартаменти площею 2170 квадратів) і на те, що тут полюбляють індивідуальні котеджі. Але ж ні, довелося чекати два місяці, щоб купили дві квартири.
Ближче до лісу будують ще два таунхауси, на 6 і на 7 квартир – вже поставили дахи і почали обшивати каркаси, а поруч відлили плиту фундаменту під третій. Ми, тутешнi, не раді – забагато буде народу в нашому затишному громадському басейні, та й пейзаж зіпсований: ці котеджі архітектурною красою не блищать і ліс загороджують. Але дивує інше.
По-перше, падіння темпів робіт. У травні почали звично бадьоро, і каркас першого будинку зібрали за пару тижнів. У червні почали збивати каркас другого. У липні теж працювали досить активно, хоча і не так, як спочатку. Але в серпні темпи різко впали, а зараз справа ледве рухається.
По-друге, з 13 квартир цих двох таунхаусів продано всього дві, що дуже незвично і, судячи з усього, не тільки вселяє побоювання компанії-забудовнику, а й позначається на фінансуванні. Тут призвичаїлися, використовуючи відмінну кон’юнктуру ринку, здебільшого обходитися без банківських кредитів – за рахунок передоплати покупців житла.
У чому ж причина гальмування? Їх декілька. Так, жорстка політика щодо нелегальних мігрантів спричинила відтік робочих рук, оскільки рівень зайнятості дуже високий – спасибі адміністрації Обами, яка залишила відмінно працюючу економіку, – то замінити нелегалів на будівництві проблематично.
Далі, переважна частина житлових будинків одноповерхової Америки – з дерева. У Флориді, як і в більшості штатів, практично весь будинок, включаючи міжповерхові перекриття, збирається з дерева і його каркас на одній зі стадій будівництва дуже нагадує набір корпусу корабля вітрильних часів з його шпангоутами, бімсами і стрінгерами. Причому дуже широко використовуються готові дерев’яні конструкції, тому будинки і “виростають” так швидко. Каркас обшивають плитами ДСП, тобто знову ж таки деревом. А воно різко подорожчало.
Мій знайомий, пов’язаний з цим бізнесом, скаржиться, що ціни на всю деревину в мережі “Home Depot” підскочили мало не в півтора рази. Експерти підтверджують: в поточному році ціни на деревину виросли більш ніж на 30% і досягли рекордного рівня – через підвищення мита на канадський ліс. Мало того, високі мита на імпорт сталі та алюмінію привели до подорожчання конструкційного металу на американському ринку. Зростають витрати на будівництво житла, його вартість – і, вiдповiдно, інфляція.
За що боролися, на те й напоролися
За даними Федеральної резервної системи (ФРС) з 1998 року, коли мої діти переселилися до США, ціни виросли приблизно на 50-55%. Гм. Боюся, що більше: тоді на долар в Нью-Йорку можна було купити десять грейпфрутів, а зараз лише один. Картопля подорожчала втричі-вп’ятеро, проїзд на метро втричі і так далі. І це при тому, що інфляція була низькою, і тривалий час ФРС намагалася розігнати її до 2% – помірна інфляція є індикатором нормально працюючої економіки.
Але тепер ФРС в складному становищі: покупці звідусіль пишуть про швидке зростання цін і Міністерство праці повідомляє, що за 12 місяців, включаючи червень, інфляція склала 2,9%, вийшовши на максимум з 2012 року. Головний внесок дали ціни на продукти харчування, житло (зростання на 3,6%) і бензин. Ну, з бензином ніби зрозуміло: його ціна йде за ціною нафти; з житлом теж прозоро, вище я навів причини його подорожчання, хоч в Нью-Йорку воно дорожчає навіть без причин. Але продукти харчування? Чому? Чи не тому, що в сільському господарстві не вистачає робочих рук після гонінь на нелегалів?
Що ж хвилює ФРС? Те, що зліт цін не супроводжується відповідним підвищенням зарплати. А це тривожна ознака. Трамп теж доклав руку до цього, заборонивши індексувати зарплату держслужбовцям. Отожхоча номінальна зарплата робітників зростає, реальна ж, з урахуванням інфляції, – пласка (flat, як тут кажуть) і навіть падає. Середній по країні погодинний заробіток впав на два центи порівняно з липнем 2017-го. І хоча індекс споживчої довіри за даними Мічиганського університету виріс на 4,8% в річному обчисленні, цей показник є інерційним і суб’єктивним. Він відображає емоції, тодi як прозріння часом запізнюється…
Чим загрожує відставання реальних заробітків? Стисненням попиту, на якому тримається американська економіка, і її гальмуванням. Торгова війна з усім світом призведе до подальшого зростання цін: наприклад, ціни на пральні машини підскочили з початку року більш ніж на 13%. Про дерево і метал ми вже розповідали на сайті “Український репортер”. Якщо Трамп введе нові тарифи ще на $200 млрд. китайських товарів, подорожчає багато чого. Очікується і подорожчання транспортних витрат, що також підштовхне зростання цін.
Аванси і борги
Згадаймо, що обіцяв нам Трамп: повернути виробництва до США, за вісім років ліквідувати державний борг, збалансувати бюджет і навести блиск з торговим дефіцитом. Маючи підтримку республіканської більшості в Конгресі, вже можна було б дечого домогтися. Які ж результати?
Президент сяяв, коли повідомляв про блискучі біржові індекси і про зростання ВВП у другому кварталі на 4,1%. Так, це відмінний результат, але заслуг нинішньої адміністрації в ньому немає, бо ми все ще живемо в економіці Обами. Однак і вона має межу міцності. Згідно з прогнозами CNBC, в третьому кварталі почнеться спуск до 3,4%, в четвертому зниження продовжиться – і далі дорогою в пекло.
Причому велика ймовірність того, що дімінуендо прискориться, бо вже можна зробити перші висновки про невдачу податкової реформи. Надії на розширення податкової бази за рахунок появи нових платників податків і активізації старих у зв’язку з бурхливим зростанням виробництв зазнали краху. Це простежується хоча б на прикладах відсутності росту заробітної плати: якби виробництво розвивалося, то в умовах браку робочих рук довелося б переманювати трудящих високою зарплатою, але цього не видно.
Вочевидь, звільненi за рахунок зменшення корпоративних податків кошти пішли не на розширення виробництва. Судячи з усього, підуть вони, як і за часів Буша-джуніора, на підвищення доходів CEO, на викуп корпораціями власних акцій, тобто на збагачення тих же CEO, а також на фінансові авантюри і на ринок нерухомості. Думаю, всі пам’ятають, до чого це призвело тоді…
Якщо податкова база не розшириться, то продовжить рости бюджетний дефіцит. Уже відомо, що в поточному фіскальному році він складе $833 млрд. Це набагато більше, ніж до Трампа ($585 млрд. в 2016-му) і є історичним рекордом для економіки, яка не знаходиться в кризі. У наступному році дефіцит підскочить майже до трильйона!
Разом з дефіцитом зростає і державний борг – швидше, ніж при Обамі. Він склав $21,195 трлн. на липень 2018-го – це більше, ніж ВВП ($20,412 трлн.) Обслуговування боргу і виплата за відсотками коштує Америці кількох відсотків зростання ВВП.
Зростає і торговий дефіцит, незважаючи на тотальну торговельну війну, нібито спрямовану на його зниження. Згідно з Департаментом торгівлі США, тільки в липні він підстрибнув одразу на 9%. Як і очікували незаангажовані економісти, відповідні заходи торговельних партнерів привели до скорочення експорту цивільних літаків і соєвих бобів, тоді як імпорт, включаючи комп’ютерні аксесуари та автозапчастини, б’є рекорди. І це тільки початок, сповна наслідки тарифних боїв проявляться пізніше.
Що стосується повернення робочих місць, то воно обмежилося відновленням роботи кількох металургійних цехів в Пенсільванії і буде багаторазово компенсовано перенесенням виробництв «Харлей-Девідсон» та інших компаній до Європи, Мексики та інших країн – щоб уникнути відповідних тарифів.
Як бачимо, справи полярно розходяться зі словами. Пам’ятай «Мейн»! – такий заклик гримів по всій Америці 120 років тому. Вибух цього броненосця ознаменував початок американо-іспанської війни і вихід США у світові лідери. Пам’ятай «Лімен Бразерс!» –скажу я. Політика Трампа веде США до втрати світового лідерства.
Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
Малюнок Олега СМАЛЯ
