“Золото розбрату”. До середи Нідерланди мають сказати, кому належать скіфські артефакти з музеїв Криму
Цього тижня Апеляційний суд Амстердама має відповісти на апеляцію Росії щодо рішення Окружного суду Амстердама, який 14 грудня 2016 року постановив, що колекція “скіфського золота” з кримських музеїв має повернутися в Україну. Голландський суд вирішив, що артефакти з Криму мають бути передані Україні, оскільки є частиною її культурної спадщини.
28 березня 2017 року кримські музеї оскаржили це рішення. І впродовж року суд має прийняти рішення. Якщо ж апеляцію росіян підтримають, долю “скіфського золота” вже за скаргою Києва вирішуватиме найвища судова інстанція Королівства Нідерландів. Справа затягнеться ще на кілька років, а колекція з 565 предметів скіфської доби залишатиметься у Нідерландах, доки Україна та Росія оскаржуватимуть неприйнятні для себе судові рішення.
Анексія Криму створила музейний прецедент
У 2013 році, ще до початку Революції Гідності й окупації Криму Росією, Національний музей історії України в Києві і чотири кримські музеї – “Центральний музей Тавріди”, “Керченський історико-культурний заповідник”, Національний заповідник «Херсонес Таврійський», Бахчисарайський історико-культурний заповідник – передали спочатку до німецького Бонна, а потім до Музея Алларда Пірсона в Амстердамі 584 експонати зі своїх колекцій. Найбільший інтерес на Заході викликали золоті прикраси заможних скіфів – кочовиків, які мешкали у Північному Причорноморї у VII—III ст. до н. е.
Голландці у період з 6 лютого по 18 травня 2014 року проводили виставку «Крим – золото і таємниці Чорного моря». Через величезний ажіотаж і неспокійну ситуації в Україні її подовжили до 31 серпня. А потім Музей Алларда Пірсона відмовився повертати “скіфське золото” як музеям окупованого Криму, так і Національному музею історії України, який представляє Музейний фонд України.
Голландські музейники пояснили, що до Криму експонати не можна передавати через анексію Росією, яка офіційно почалася 18 березня 2014 року. Мовляв, у новітній історії ще не було випадків, коли цінності вивезли з однієї країни, а повертають в іншу.
Водночас перепоною для передачі Україні є наявність двосторонніх угод з кримськими музеями та можливі претензії з їхнього боку. Адже в якому музеї взяли – такому і потрібно віддати.
Кому ж належить безцінна колекцію – має вирішити правосуддя Нідерландів. Там цю справу не розглядають як “розбірки” між Україною та Росією, це суперечка чотирьох кримських музеїв з державою Україна про приналежність експонатів.
Інтереси України у судах Нідерландів представляє юридична компанія Bergh Stoop & Sanders N. V. Правники ще до початку судових слухань стверджували, що, за міжнародним законодавством, музейні експонати є власністю держави, а не музею. Тобто перемога буде за Україною.
“Скіфське золото”: скарби в українських курганах
До речі, 19 найцінніших експонатів з “колекції розбрату”, зокрема унікальну Скіфську пектораль (1 150 грамів золота 958 проби), меч із золотим руків’ям і піхвами з кургану Товста Могила на Дніпропетровщині,
а також іншу зброю скіфської знаті, оздоблену золотом, Нідерланди одразу ж повернули Києву. Справа в тому, що вони завжди зберігалися у Музеї історичних коштовностей на території Києво-Печерської лаври, який є філіалом Національного музею історії України.
“Замороженими” у Нідерландах залишаються 565 експонатів: “Центральний музей Тавріди” передав 132 експонати, “Керченський історико-культурний заповідник” – 190, Національний заповідник «Херсонес Таврійський» – 28 і Бахчисарайський історико-культурний заповідник – 215.
Хоча колекцію і називають “скіфське золото”, це доволі умовна назва, золота там не так і багато. Водночас є доволі цінні з історичної та наукової точки зору речі.
Зокрема, “Херсонес Таврійський” передав декрет (почесну грамоту) на честь стародавнього історика Сіріска за написання ним історії Херсонеса. Її висікли на мармуровій плиті у 2-й половині III ст. до н.е. Текст на плиті – єдиний доказ, що історик Сіріск існував, його роботи не збереглися. Згідно з декретом, Сіріск у своїй праці описав “явлення Діви” – богині-покровительки Херсонеса, яка врятувала місто від варварських набігів й інших небезпек.
“Перлина” сімферопольського “Центрального музею Тавріди” – скіфське шатровое навершя у вигляді грифона.
“Керченський історико-культурний заповідник” представляє скульптура “Змієнога богиня” Апі V ст. до н.е. Ця статуя з вапняку, заввишки півтора метра, свого часу викликала сенсацію, адже про союз Геракла зі змієногою дівою, від якого походять скіфи, писав ще Геродот. Довгий час цей сюжет вважався одним із фантастичних домислів батька історії, але виявилося, що у нього є матеріальне підтвердження – справжнє зображення змієногої жінки.
Найцінніший експонат Бахчисарайського історико-культурного заповідника – золота наплічна застібка у формі “вузла Геракла”. Це одна з улюблених форм античних прикрас. Вважається, що таким чином Геракл зав’язував на грудях шкуру вбитого ним немейського лева. Сучасні моряки знають його, як “прямий вузол”.
Також серед справжнього “скіфського золота” варто відмітити золоті сережки V ст. до н.е., знайдені в могильнику Джург-оба в Криму (античне городище Кітей).
Застібка з гірського кришталю із золотом у вигляді дельфіна I ст. до н.е. – I ст. н.е. Її знайшли в Ногайчинському кургані у похованні жінки, яка, судячи з кількості золотих прикрас і коштовного каміння, була царицею. Дехто з археологів вважає, що це поховання легендарної цариці сарматів Амага.
“Кримський карнеол” – намисто із золота, карнеола і скла I ст. н.е. Карнеол більше відомий за своєю грецькою назвою – як сердолік.
Китайські лаковані шкатулки 1 ст. н.е. Їх знайшли в одному з некрополів городища Усть-Альма на західному березі Криму. Як вони потрапили до скіфів – для вчених досі загадка.
Золоті прикраси у вигляді листочків винограду 1 ст. н.е. Ними оздоблювали одяг заможних людей, можливо, царів.
А цю поховальну діадему з трилисниками і дорогоцінними сережками з сердоліковими і гранатовими вставками знайшли лише в 2007 році в кримському некрополі Джурга-оба. У склепі до цього вже побували грабіжники, але це поховання вони не помітили. Вчені вважають, що ця діадема прикрашала молоду жінку, яка померла у віці до 25 років.
