Згадуємо Віктора Цоя: яким він був
Віктору Цою, музиканту і лідеру культової рок-групи “Кіно”, 21 червня виповнилося б 55 років. Користувачі соцмереж обговорюють кращі пісні та виступи співака, публікують рідкісні фото, а також згадують молоді роки колективу, невід’ємною частиною яких були так звані “квартирники”.
Йому було всього 28, коли життя обірвалося під час автоаварії. Творчий спадок Цоя величезний: написав понад сотню пісень, зіграв чимало ролей у фільмах, а ще був талановитим художником. Навіть через 25 років після смерті митця, більше відомого широкому загалу як лідер гурту “Кіно”, його пісні не припиняють надихати людей різних поколінь та бути глибоко актуальними.
Віктор Цой народився у 1962 році у звичайній родині: його мати була викладачкою фізкультури, а батько – інженером. Як розповідають люди, близько знайомі з Цоєм, музикант, попри популярність та любов публіки, не був ані зарозумілим, ані гомінким.
Свій перший гурт музикант зібрав ще у 8 класі, першу пісню написав у 18 років. А знамениту групу “Кіно”, в якій не лише співав, а й грав на гітарі, писав музику та тексти пісень, зібрав у 1982 році – у 20-річному віці. До речі, спочатку колектив мав назву “Палата №6”, “Пілігрим”, потім змінив назву на “Гарін і гіперболоїди”, і лише в четвертій реінкарнації з’явилася нинішня назва “Кіно”.
Цой захоплювався різьбленням по дереву. Вперше на телеекрані він з’явився саме як талановитий різьбяр. Цой особливо любив майструвати з дерева японські традиційні фігурки – нецке. Потім роздаровував їх друзям і знайомим.
Відомий музикант також любив малювати. Друзі кажуть, що це були гротескні зображення, близькі до фентезі і мультфільмів.
Цікаво, що пісню “Спокойная ночь” Цой написав у Києві. З десятого поверху готелю “Славутич” відкривався гарний краєвид міста. Кажуть, цей пейзаж і настрій, що панував у Києві, і надихнули Цоя на рядки: “Я ждал это время, и вот это время пришло. Те, кто молчал, перестали молчать. Те, кому нечего ждать, садятся в седло, их не догнать, уже не догнать”.
Популярний альбом “Звезда по имени Солнце” Віктор записував за власні гроші.
Сценічний образ Віктора відомий усім: виключно чорний колір. Однак психологи, які намагалися розгадати його характер саме за концертним костюмом і бачили в нього схильність до депресій, помилялися: у житті Цой обирав яскраві, життєрадісні речі, особливо жовті. Жовтий на Сході – символ вічності.
Жовтий вказує на бажання жити у вигаданому світі. Таким він і був. Романтиком.
Музикант був одружений з Маріанною Цой, яка працювала гримером та костюмером гурту “Кіно”. Їхній єдиний син Олександр працює програмістом.
Віктор Цой знявся у фільмах “Кінець канікул”, “Асса”, “Йя-Хха”, “Рок” та “Голка”. За роль Моро в останній картині був визнаний найкращим актором 1989 року. Десяток фільмів про Цоя також вийшли вже після смерті музиканта.
Він загинув у ДТП 15 серпня 1990 року. Неподалік Риги о 12 годині 28 хвилин авто Цоя, за кермом якого він був, виїхало на зустрічну смугу та зіштовхнулося з автобусом. Цой загинув відразу ж.
Найвірогідніша з версій – заснув за кермом через постійну перевтому.
За життя Цоя гурт “Кіно” 4 рази виступав у Європі: двічі у Франції, в Данії та Італії. Його пісні були переспівані французьким гуртом Jean Luc Debouzy у франкомовній версії (“Печаль”, “Пачка Сигарет”), гуртом “Brazzaville” (США-Іспанія) – композиція “Звезда по имени Солнце”, та південнокорейською рок-групою Yoon Do Hyun Band “Группа крови”.
Окрім безлічі пам’ятників, Цой увічнений у біографічних фільмах. Ім’ям Віктора Цоя названий астероїд №2740.
